За словами Мондриївського, понад 80% освітніх закладів Києва вже забезпечені сховищами. Фото: Борис Корпусенко
Київ живе під обстрілами, але має щодня забезпечувати безперебійне функціонування освіти, транспорту, медицини та інших сфер міського життя.
Попри війну триває будівництво нових укриттів у школах і дитсадках, впроваджуються системи безпеки, відновлюються заклади, які постраждали від атак. Одночасно столиця залишається у фокусі політичної напруги — між місцевим самоврядуванням і центральною владою зростає кількість публічних конфліктів, обшуків і підозр.
Про стан київської освіти, виклики 2025 року та роль місцевого самоврядування під час війни для спільного проєкту «Київ FM» та «Вечірнього Києва» поговорили — з Валентином Мондриївським, заступником голови КМДА та співголовою фракції «УДАР» у Київраді.
МІСТО ВІДНОВИЛО 80% ПОШКОДЖЕНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ
— Валентине Миколайовичу, як заступник голови КМДА ви опікуєтеся освітою, тому давайте з неї й почнемо. Найперше в контексті війни та постійних повітряних атак. Наскільки страждає освітня інфраструктура?
— На жаль, під час постійних атак, особливо нічних, пошкоджень зазнають і наші заклади освіти. Тільки під час обстрілів 17 червня були пошкоджені 26 закладів освіти: 9 дитячих садків, 15 шкіл і 2 заклади спеціальної освіти, зокрема ПТУ. І ще 7 закладів постраждали внаслідок обстрілу 23 червня — це також і садочки, і школи.
Якщо рахувати від 24 лютого 2022 року і до 23 червня цього року, то в Києві пошкоджень зазнали 195 закладів освіти.
Якщо говорити докладніше, то це 75 дитячих садків, один з яких приватний, 93 школи — з них чотири приватні, 10 спеціалізованих закладів, таких як ПТУ чи коледжі, два позашкільні заклади, один міжшкільний навчально-виробничий комбінат, дев’ять закладів професійно-технічної освіти, зокрема чотири коледжі.
195 об’єктів — це багато, дуже багато. Але завдяки професіоналізму фахівців, злагодженій роботі депутатів і постійному дорученню міського голови тримати місто в режимі життєздатності — ми справляємося. Уже понад 80% з постраждалих закладів відновлено. І цей процес триває безперервно.
Валентин Мондриївський у студії «Київ FM». Фото: Ірина Главацька
МЕНШ ЯК 7% ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ПОКИ НЕ МАЮТЬ УКРИТТІВ. ЧАСТИНА З НИХ — У ПРОЦЕСІ БУДІВНИЦТВА
— У бюджеті Києва на 2025 рік передбачені кошти на завершення будівництва 23 нових укриттів у школах і дитсадках. Уточнімо: це не про ремонт, а про нові укриття?
— Наше головне завдання — створити в кожному закладі освіти безпечні умови для всіх: і дітей, і батьків, і педагогів. І якщо в школі чи у садочку немає навіть приміщення, яке можна адаптувати, тоді будуємо нове укриття з нуля.
Над цим ми почали працювати з 2022 року, але реальні роботи стартували у 2023-му — з моменту, коли були виділені кошти й напрацьовані проєкти. І зараз продовжуємо цю роботу, щоб усі столичні школи мали безпечні укриття.
Згадані вами 23 нові укриття — їх зводять у тих закладах, де раніше не було жодних сховищ узагалі. Їх будівництво потрібне для того, щоб школа могла повноцінно працювати. Бо заклад не може функціонувати, якщо в ньому немає безпечного місця на випадок тривоги. А ще — щоби уникнути навчання у дві зміни. Це, перш за все, питання безпеки дітей і педагогів.
Зараз будівництво триває, і треба розуміти: створення нових укриттів — це складний процес. І технічно, і фінансово. Крім того, з’явились нові державні норми, які стосуються будівництва таких об’єктів в умовах війни чи додаткової загрози. Вони суттєво відрізняються від будівельних норм, які діяли раніше.
На сьогодні понад 80% освітніх закладів Києва вже забезпечені сховищами. Тому батьки можуть бути спокійні — діти перебувають у захищених умовах.
— Ви сказали, що 80% навчальних закладів уже забезпечені укриттями. Виходить, що у 20% шкіл і садочків сховищ досі немає?
— Ви правильно звернули на це увагу. Але дозвольте уточнити: 80% — це справді високий показник, і це ті заклади, де укриття є. А ось ці 20% — це не означає, що в них немає нічого. У більшості з них є підвали, але їхньої площі недостатньо, щоб одночасно розмістити всіх учнів і працівників школи.
У таких випадках ми застосовуємо змішану модель — наприклад, організовуємо навчання у дві зміни. Це дає змогу в разі повітряної тривоги оперативно й безпечно евакуювати дітей до укриття. Тобто проблема не в тому, що укриття немає зовсім, а в тому, що воно не охоплює всю кількість учасників освітнього процесу.
Що стосується закладів, де укриттів дійсно немає зовсім, — таких у Києві 23. Це менше ніж 7% від загальної кількості, і ми над ними активно працюємо. Деякі вже відкриті: одне укриття запрацювало в Дарницькому районі, ще одне — в Оболонському. Зараз закінчується будівництво у Святошинському районі, активно тривають роботи на Подолі.
І я переконаний: якщо не до кінця цього року, то принаймні упродовж другого півріччя наступного року всі школи Києва будуть повністю забезпечені укриттями.
Що стосується садочків — там ситуація трохи краща. По-перше, в них зазвичай менше дітей. По-друге, у багатьох таких закладах укриття передбачалися проєктами ще раніше. Але ми продовжуємо роботу й у цьому напрямку — ситуацію тримаємо на постійному контролі.
ПІД ЧАС ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ ДОСТУП ДО ШКІЛЬНИХ УКРИТТІВ МАЮТЬ І МЕШКАНЦІ ПРИЛЕГЛИХ БУДИНКІВ
— Зараз школи на канікулах, але укриття в них і надалі доступні для мешканців сусідніх будинків?
Безумовно. Усі об’єкти, які внесені до офіційної мапи укриттів, залишаються відкритими. Навіть у період канікул вони продовжують працювати. Там чергують відповідальні особи, а самі приміщення функціонують також як пункти незламності. Тобто доступ до таких укриттів є завжди, незалежно від навчального процесу.
Я нагадаю: на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році саме школи й садочки стали першими місцями, куди прямували і військові, і мешканці. Люди збиралися там, і це було природно, логічно — і, чесно кажучи, емоційно дуже зворушливо. Бо все це — простір навколо дітей, навколо знань, навколо майбутнього.
За словами Мондриївського, лише у 23 столичних школах зовсім немає укриттів. Фото: Ірина Главацька
— Безпека в закладах освіти залишається пріоритетом через війну. Що в цьому контексті робить місто?
— Питання безпеки зараз охоплює і військові загрози, і щоденні ризики, з якими стикається суспільство. Це передусім безпека наших дітей, і ми приділяємо цьому надзвичайно велику увагу.
Це не просто слова — це підкріплено реальними ресурсами. Протягом останніх двох років ми реалізовуємо проєкт системної безпеки в школах і садочках спільно з Муніципальною охороною. Це і тривожні кнопки, і сигналізації, і датчики руху, розбиття скла, системи нічного спостереження. Важливий компонент — це відеоспостереження. Вже встановлено понад 3,5 тисячі камер, і ми продовжуємо роботу.
Ми модернізуємо і простір укриттів: облаштовуємо їх Wi-Fi, щоб діти могли навіть під час тривоги залишатися на зв’язку з учителями, батьками, бути в інформаційному полі. Це — комплексна безпекова інфраструктура.
Я часто згадую один випадок: ще до повномасштабної війни, у 2020 чи 2021 році, камери допомогли виявити жінку, яка викрала дитину з дитячого садочка. Саме завдяки доступу до системи «Безпечне місто» поліція змогла оперативно знайти її та повернути дитину. Це — яскравий приклад, навіщо потрібні інвестиції в безпеку.
Додатково впроваджується система охоронної сигналізації у закладах загальної середньої освіти, що складається із датчиків: руху, розбиття скла, відкриття дверей та затоплення, які під’єднанні до пункту централізованого спостереження із цілодобовим наглядом та реагуванням групами оперативного реагування на спрацювання охоронних пристроїв.
Така система встановлена у 99% закладів загальної середньої освіти міста Києва, за рахунок цього адміністрація шкіл та муніципальна охорона мають доступ до інформації про безпеку у режимі реального часу. Сигнал про небезпеку надходить до Муніципальної охорони та на смартфони керівництва закладу освіти.
Ми маємо бути не просто готовими до викликів — ми повинні бути сучасними, технологічними, ефективними. Київ — це столиця. А отже — приклад для всієї країни. Ми зобов’язані тримати високу планку, і тримаємо її.
МІСТО НЕ МАЄ ПОВНОВАЖЕНЬ ЗМІНЮВАТИ ПРАВИЛА НМТ, АЛЕ МАЄ ПРАВО НА ПРОФЕСІЙНУ ДУМКУ
— Які програми чи ініціативи впроваджує, або планує впровадити міська влада для підвищення результатів учнів на НМТ, зокрема для подолання освітніх втрат, спричинених війною?
— Місто може робити тільки те, що входить до його повноважень. І в межах цих повноважень ми виконуємо максимум можливого. Але варто пам’ятати, що правила гри у сфері освіти задає держава. Тільки на рівні Міністерства освіти можуть ухвалюватися рішення, які стосуються НМТ, методик оцінювання, програм підготовки. Київ, яким би великим, потужним і амбітним він не був, не має права створювати власні правила.
Саме тому я б радив — і кажу це не з критикою, а з повагою — представникам Міністерства освіти звернути увагу на ті сигнали, які надходять від вчителів, батьків, експертів. Якщо всі навколо говорять про якусь проблему — це вже привід не відмахуватись, а вивчити її суть.
Функція держави — створювати ґрунт, формувати стратегії. Тому якщо бачимо негативні тенденції, слід аналізувати їх причини: чи то методика недосконала, чи рівень підготовки у школах знизився, чи, можливо, просто недостатньо добре пояснили саму модель тестування. Якщо є хибне сприйняття — це теж завдання для міністерства: пояснити, донести, виправити.
Об’єктивну оцінку ситуації можна буде дати в липні, коли побачимо статистику вступу до вищих навчальних закладів. Саме вона покаже, чи справді була проблема з якістю підготовки, чи, можливо, спрацювали інші чинники. Для цього потрібні не лише аналітика, а й відповідні структурні підрозділи в МОН — ті, хто займаються дослідженням, аналізом і дають рекомендації.
Якщо виявиться, що потрібні системні зміни — тоді мають з’явитися рішення уряду, нові постанови, законодавчі ініціативи або додаткове фінансування. Можливо, проблема навіть не в тестах, а в системі управління.
Одне точно: просто сказати «ми все зробили, а ви винні» — так не працює. Якщо є проблема, яку визнає більшість, — у неї є причина, і її треба знайти та усунути. Щоб діти мали не лише шанси на високі бали, а головне — глибокі знання. Бо йдеться не про «нескладність» тесту, а про якість освіти. І саме навколо цього має будуватись уся методологія навчання.
Поговорили й про політику. Фото: Ірина Главацька
ФУНКЦІЯ КОЖНОГО — ПРАЦЮВАТИ ЯКІСНО: ВІЙСЬКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ МАЄ СВОЄ, МІСТО — СВОЄ
— Давайте тепер про політику, бо ви є співголовою депутатської фракції «Удар Віталія Кличка» у Київраді. Після призначення нового очільника КМВА Тимура Ткаченка з’явилися публічні сигнали непорозуміння між президентською вертикаллю та місцевим самоврядуванням. Мер столиці Віталій Кличко прямо звинувачував начальника КМВА у блокуванні ключових господарських питань і спробах перебрати на себе функції мера. Зараз градус цього протистояння знизився?
— Я думаю питання тут не в градусі протистояння, а в усвідомленні: хто і за що відповідає. Міський голова чітко заявляє: він — обраний мер столиці. У нього є конкретні повноваження, визначені Конституцією. Є команда, яка працює разом із ним, є депутатський корпус, і всі разом вони складають систему місцевого самоврядування в Києві. Їхня функція — забезпечувати стабільну і якісну роботу міста, попри будь-які виклики. І кияни самі дадуть оцінку цій роботі — на виборах.
Паралельно, в умовах воєнного стану, діє військова адміністрація. Це орган, створений указом президента. Він є, він працює. Сьогодні її очолює Тимур Ткаченко — вже третій очільник КМВА від початку повномасштабного вторгнення. Але важливо розуміти: і в мера, і в начальника КМВА — різні функції. Один — відповідає за життєдіяльність міста в межах самоврядування. Інший — за військову і державну вертикаль у столиці.
Головне — щоб кожен виконував свої обов’язки якісно. Бо тільки тоді буде баланс: безпека киян на рівні держави — та комфорт і розвиток міста на рівні місцевої влади.
Розмови про взаємні звинувачення і політичні підтексти — це вже інше. Але я переконаний: кожна зі сторін має чітко розуміти свою зону відповідальності. І виконувати її з повагою до киян. Міський голова Кличко виконує ці функції з 2014 року, і місто працює. У киян до нього немає системних претензій.
Так, питання виникають — і завжди виникатимуть. Але наша функція — відповідати на них чітко, відкрито і професійно. Ми тут для того, щоб створювати безпечні, комфортні умови для життя в столиці. І це — наша головна відповідальність.
ПРАВООХОРОННУ СИСТЕМУ НЕ МОЖНА ВИКОРИСТОВУВАТИ ЯК ПОЛІТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ — ЦЕ НЕБЕЗПЕЧНО
— Як впливають правоохоронні органи на роботу міської влади у 2025 році? На вашу думку, чого більше в обшуках і допитах представників місцевого самоврядування — боротьби з корупцією чи політики?
— Знаєте, життя все розставить на свої місця. Я вже казав: головне — чесно і якісно виконувати свою роботу. І я переконаний, що команда мера саме так і працює. Але, на жаль, ми бачимо, що в діях правоохоронних органів усе частіше проглядаються не лише правоохоронні, а й політичні мотиви.
Правоохоронна система — це теж система. І якщо вона використовується не за призначенням, а як інструмент політичного тиску — це загрожує не тільки місту, а й державі в цілому. Ми бачимо обшуки, вручення підозр директорам департаментів, керівникам комунальних підприємств. І, чесно кажучи, все це дедалі більше нагадує не боротьбу з порушеннями, а спробу впливу.
Валентин Мондриївський. Фото: Ірина Главацька
Історія вже не раз показувала: ті, хто використовує силові структури в політичних цілях — зрештою самі стають жертвами цієї практики. Правоохоронна система має бути захисником держави, а не інструментом тиску. Це як армія — її не можна використовувати для політичної гри.
Ми в команді мера відкрито про це говоримо. Єдиний, хто має право давати оцінку діям влади — це виборець. Прийдуть вибори — люди все вирішать. Довіряють міському голові й його команді — підтримаємо далі. Ні — прийдуть інші, і ми будемо допомагати їм. Але точно не можна перетворювати правоохоронців на важіль політичного впливу.
Де є порушення — потрібно реагувати. Ми в Києві не толеруємо корупцію. Якщо факти доведені — приймаємо кадрові рішення, змінюємо підходи. Але коли за боротьбою з корупцією ховається політичний сценарій — це не так складно побачити.
Тому ще раз закликаю: не використовуйте правоохоронну систему як політичний інструмент. Це шкодить і державі, і місту, і людям. І — найгірше — вигідно нашому ворогу, бо підриває довіру зсередини.
КИЇВРАДА ПРАЦЮЄ, ПОПРИ ТИСК І ВИКЛИКИ
— Деякі українські видання писали, що існують побоювання: Офіс Президента нібито намагається визнати Київраду недієздатною, щоб передати її повноваження військовій адміністрації. Чи дійсно така можливість існує? Чи є дії, які прямо на це вказують?
— Знаєте, Київська міська рада, якщо говорити чесно, дійсно працює менш ефективно, ніж у минулі роки. Але сказати, що вона не працює взагалі — це буде неправда. Наприклад, 10 червня відбулося засідання, і всі важливі для міста рішення були ухвалені. Депутати проголосували і за зміни до бюджету, і за коригування програм, зокрема програми «Підтримка киян — Захисників та Захисниць України».
Якщо абстрагуватись від політики, про яку ми з вами вже говорили — про тиск, спроби впливу, емоційні та політиканські рішення — то технічно і змістовно Київрада продовжує виконувати свої повноваження. Усі рішення, необхідні для життєзабезпечення міста, ухвалені. Було, зокрема, додатково виділено пів мільярда гривень на потреби Збройних Сил — і зараз військові подають заявки, щоб отримати необхідне фінансування з міського бюджету. Це й підтримка наших підрозділів на передовій, і посилення оборони самої столиці.
Тому я не погоджуюсь із тезою, що рада не працює. Працює. Так, непросто, так, є вплив війни, втома, політичне напруження, але — працює. І ми, як і вся країна, тримаємось. Ми вистоїмо. Ми переможемо. І зробимо все, щоб Київ залишався сильною, захищеною, європейською столицею незалежної України.
Читайте також:
«Із лютого 2022-го енергетичні об’єкти Києва зазнали 15 влучань ракет і „шахедів“, — Петро Пантелеєв».
Ірина ГЛАВАЦЬКА для «Вечірнього Києва»
