Наталія Федорчук та авторка рушника Леся Чернюк. Фото Сніжани Божок
Це унікальний культурний артефакт, що поєднав традиції двох країн та п’яти народів через вишивку та гастрономію.
«Рушник гостинності» є сучасним культурним мостом, що об’єднує Україну та Турецьку Республіку, а також відображає спільні цінності кримськотатарського, караїмського та кримчацького народів. Він втілює ідею гастрономічної дипломатії, де кулінарні традиції слугують засобом комунікації між культурами, а вишивка — мовою, якою ведеться діалог між поколіннями та народами.
«Перед вами перший у світі „Рушник гостинності“. Його унікальність — не лише у формі, а й у глибинному змісті. Українці вишивали рушники з дохристиянських часів, але саме цей рушник через тканину, нитки та голку не лише зберігає нашу спадщину, а й гідно презентує її світові. Він також символізує єдність та культурну близькість між українським, турецьким, кримськотатарським, караїмським народами та кримчаками», — підкреслила голова міжнародного жіночого руху «За сімейні цінності» Наталія Федорчук під час презентації.
Наталія Федорчук та авторка рушника Леся Чернюк
Особливістю рушника є інноваційний підхід — на ньому вишито 53 QR-коди, кожен із яких відкриває рецепт національної страви. У такий спосіб кулінарні традиції передаються не лише образно, а й функціонально — кожен охочий може отримати доступ до автентичних рецептів страв української, кримськотатарської, караїмської, кримчацької та турецької кухні.
Це поєднання традиційної вишивки та сучасних технологій стало ключовим елементом проєкту, що водночас зберігає, поширює та модернізує елементи нематеріальної культурної спадщини.
Серед представлених страв — чебуреки, янтики, кобете, татараш, банош, голубці, сарма, борщ, галушки, мазурики та багато інших.
Рушник виконаний у техніці гаптування — традиційної декоративної вишивки, що зберігає глибоку символіку. Усі «страви» супроводжуються орнаментами, які візуально репрезентують етнічну ідентичність, естетику й філософію кожного з народів. Орнамент тут не лише прикраса, а мова символів, що зберігає зв’язок із поколіннями та тисячолітньою культурною тяглістю.
Не секрет, що за кожним великим культурним проєктом стоїть особиста історія, і в цьому сенсі «Рушник гостинності» — не виняток, а радше яскравий приклад того, як глибока внутрішня мотивація, любов до спадщини та підтримка однодумців здатні перетворити ідею на унікальний культурний артефакт.
Авторка проєкту Леся Чернюк, за фахом юристка, а за покликанням — глибоко закохана в українське традиційне мистецтво, зізнається, що задум вишити рушник, який би поєднував культуру та кухню різних народів, народився в неї ще під час пандемії COVID-19.
Леся Чернюк
«Коли я добирала рецепти, намагалася, щоб вони були короткими, простими у приготуванні. Щоб кожна жінка, навіть не кухар за фахом, могла легко приготувати цю страву. Ці страви нам знайомі — це і українські, і турецькі наїдки», — розповіла Леся Чернюк в коментарі журналістці «Вечірнього Києва».
Попри натхнення та ентузіазм, реалізація ідеї здавалася надто масштабною, аби втілити її самотужки. Все змінилося, коли до проєкту долучилася голова міжнародного жіночого руху «За сімейні цінності» Наталія Федорчук. Саме її підтримка надала Лесі впевненості повернутися до задуму вже в нових реаліях — у часи повномасштабної війни.
Робота над рушником тривала цілий рік. І хоча пані Леся не є професійною вишивальницею, із захопленням занурилась у процес — не лише вишивки, а й глибокого вивчення кулінарних традицій різних етнічних спільнот. Вона активно спілкувалася з представниками народів, вивчала рецепти. Результат — витвір, який вже сьогодні називають безпрецедентним для України.
Автори та гості під час презентації. Фото авторки
Дівчата із зали перевіряють QR-коди. Фото авторки
Унікальність «Рушника гостинності» вже привертає увагу, і, без сумніву, не залишиться непоміченою ані в Україні, ні за її межами. За словами Наталії Федорчук, організатори планують подати проєкт на встановлення Національного рекорду України, а також — на реєстрацію у Книзі рекордів Гіннеса. І це цілком виправдано, адже це перший у світі рушник, на якому вишиті QR-коди з рецептами страв п’яти народів.
«Ми мріємо, щоб цей рушник став не лише символом культурного діалогу, а й доступним сувеніром — подарунком, який можна взяти з собою з України. Було б чудово, якби знайшлися партнери, готові підтримати тиражування рушника на текстильних фабриках. Це буде не просто виріб — це носій сенсів, культурний посол, що несе у світ повідомлення про відкритість, вдячність і силу традицій, які, навіть у найважчі часи, здатні об’єднувати, надихати й дарувати відчуття дому», — додала пані Наталія.
«Рушник гостинності». Фото авторки
«Рушник гостинності» — це ще й жест вдячності. Адже проєкт створений як знак подяки народу Турецької Республіки за стабільну та віддану підтримку України, її суверенітету та територіальної цілісності.
Такий символічний дар є нагадуванням про важливість міждержавної дружби, підтримки в часи випробувань і ролі культури у формуванні міжнародного діалогу.
Він розповідає про спільне минуле, актуалізує традиції та створює нову мову взаєморозуміння — через вишивку, смак і повагу до спадщини.
Також читайте:
- «Червоне — то любов»: у Музеї історії Києва демонструють оригінальні витинанки.
- До Дня матері у київському Будинку художника презентували виставку, присвячену жіночим образам. В експозиції — понад 200 творів, кожен з яких по-своєму осмислює роль жінки в історії сучасної України.
Сніжана БОЖОК
