Під час ефіру Олександр Бодня розповів, чи можуть антидепреснти змінити особистість людини
Попри те, що антидепресанти дедалі частіше стають частиною лікування тривожних і депресивних розладів, навколо них досі існує чимало страхів та стереотипів.
За останні два роки попит на антидепресанти в Україні зріс на 72%. Такі дані наводить сервіс Liki24, який аналізує структуру замовлень лікарських засобів. Фахівці пояснюють цю тенденцію наслідками повномасштабної війни, хронічним стресом та погіршенням психоемоційного стану українців.
Чи викликають антидепресанти залежність, чи можуть змінити особистість людини та коли без них справді складно обійтися — розповів лікар-психіатр Консультативно-діагностичного центру Шевченківського району Києва, член Української та Європейської асоціацій психіатрів Олександр Бодня.
Лікар-психіатр Консультативно-діагностичного центру Шевченківського району Києва, член Української та Європейської асоціацій психіатрів Олександр Бодня.
КОЛИ ВАРТО ЗВЕРНУТИСЯ ДО ПСИХІАТРА
— Як зрозуміти, що вже час звернутися до психіатра?
— Насамперед важлива тривалість симптомів. Якщо людина щонайменше два тижні поспіль помічає за собою фізичне виснаження, слабкість, втрату мотивації та інтересу до занять, які раніше приносили задоволення, це вже привід звернути увагу на свій стан.
Так само насторожити мають пригнічений настрій, підвищена дратівливість, емоційна нестабільність, плаксивість або постійне відчуття внутрішньої напруги.
Окремо варто звернути увагу на тривожність, яка не минає і супроводжується фізичними проявами: відчуттям клубка в горлі, важкістю в грудях, пришвидшеним серцебиттям без очевидної причини, підвищеною пітливістю, тремором рук чи ніг, інколи навіть онімінням окремих ділянок тіла.
Якщо такі симптоми зберігаються тривалий час і впливають на якість життя, це сигнал, що варто звернутися до фахівця.
КОЛИ БЕЗ АНТИДЕПРЕСАНТІВ СПРАВДІ ВАЖКО ОБІЙТИСЯ
— За останні два роки попит на антидепресанти в Україні зріс більш ніж на 70%. Це про що свідчить — люди вже не можуть впоратися без таблеток?
Приблизно 80% моїх пацієнтів отримують ті чи інші медикаментозні призначення. Водночас я завжди намагаюся оцінити, чи може людина впоратися зі своїм станом без антидепресантів.
Якщо бачу, що симптоми не надто виражені, а пацієнт має достатньо внутрішніх ресурсів для відновлення, ми відкрито обговорюємо це і можемо спробувати обійтися без медикаментів. Часто люди погоджуються на такий підхід, і ми певний час спостерігаємо за динамікою.
Якщо ж стан не покращується або симптоми починають заважати повсякденному життю, тоді розглядаємо медикаментозну терапію. Досить часто йдеться не одразу про антидепресанти, а про допоміжне лікування — наприклад, протитривожні чи заспокійливі препарати.
Особливо це стосується пацієнтів, які вже працюють із психотерапевтом, добре розуміють свій стан і готові комплексно підходити до лікування. Тоді ми можемо поєднувати психотерапію та медикаментозну підтримку для досягнення кращого результату.
— При яких діагнозах без цих препаратів справді важко обійтися?
— Насправді все дуже індивідуально, тому що в психіатрії ми часто використовуємо комбіновану терапію. Але якщо говорити про стани, при яких антидепресанти застосовуються найчастіше, то це насамперед депресивні та тривожні розлади.
Також вони можуть використовуватися при соматоформних розладах, коли психологічні проблеми проявляються через фізичні симптоми, а також у складі лікування посттравматичного стресового розладу. Щоправда, у випадку ПТСР одних лише антидепресантів часто недостатньо, тому лікування зазвичай поєднує медикаментозну підтримку та психотерапію.
Крім того, антидепресанти можуть призначатися пацієнтам після черепно-мозкових травм, контузій, інсультів та інших органічних уражень нервової системи, якщо в них розвиваються відповідні психоемоційні порушення.
Іноді ці препарати використовують навіть при біполярному афективному розладі. Але в таких випадках лікування потребує особливої обережності, адже неправильно підібрана терапія може спровокувати небажані симптоми.
Олександр Бодня розповів про найпоширеніші страхи пацієнтів щодо антидепресантів
ГОЛОВНІ МІФИ НАВКОЛО АНТИДЕПРЕСАНТІВ
— Чи досі трапляються пацієнти, яким Ви рекомендуєте антидепресанти, а у відповідь чуєте: «тільки не це»?
— Так, звісно. Такі пацієнти є. Але важливо зрозуміти причину такої реакції. Хтось просто боїться через поширені стереотипи, хтось недостатньо обізнаний про дію препаратів, а хтось мав власний або чужий негативний досвід.
Тому в таких випадках дуже важлива роз’яснювальна робота. Ми пояснюємо, як працюють антидепресанти, для чого вони призначаються, як правильно їх приймати і чому не варто боятися лікування.
Загалом сучасна психіатрія дедалі більше ґрунтується на партнерстві між лікарем і пацієнтом. Ми не просто призначаємо лікування, а працюємо як команда. Разом аналізуємо ситуацію, обговорюємо можливі варіанти терапії та спільно рухаємося до результату.
На мою думку, саме така співпраця дає найкращий ефект, адже пацієнт розуміє, що з ним відбувається, довіряє лікарю і активно бере участь у власному лікуванні.
— Мабуть, найпоширеніший страх, пов’язаний з антидепресантами, — залежність. Чи справді людина ризикує «підсісти» на ці препарати?
— Насправді це міф. Антидепресанти не викликають фізичної залежності. Вони не впливають на ті механізми в мозку, які відповідають за формування хімічної залежності від речовини.
Водночас іноді може виникати психологічна залежність. Людина починає боятися, що без препарату не зможе нормально почуватися або функціонувати. Тому важливо не лише призначити лікування, а й пояснити пацієнту, як воно працює і чого від нього очікувати.
У психіатрії є поняття періоду напіввиведення — це час, за який концентрація препарату в організмі зменшується наполовину. Чим довший цей період, тим зазвичай легше людина переносить відміну препарату. І навпаки: якщо препарат виводиться швидше, можуть виникати неприємні симптоми під час припинення лікування.
Саме тому антидепресанти не можна різко скасовувати самостійно. У більшості випадків ми поступово зменшуємо дозування і на кожному етапі оцінюємо самопочуття пацієнта. У випадках, коли і цей процес дається важко, ми робимо його ще більш плавним — наприклад, зменшуємо дозування меншими кроками або, за потреби, переходимо на інший препарат, який легше переноситься при відміні.
Якщо ми бачимо, що людині складно впоратися з такими переживаннями самостійно, рекомендуємо додаткову роботу з психотерапевтом. Це допомагає сформувати впевненість у тому, що після завершення курсу лікування пацієнт зможе поступово відмовитися від препаратів і почуватися добре без них.
Але у більшості випадків за правильного підходу відмова від антидепресантів проходить спокійно і без серйозних проблем.
— Ще один із найстійкіших міфів про антидепресанти — що вони перетворюють людину на «овоч». Чому цей страх досі такий поширений?
— Думаю, частково його коріння справді сягає часів радянської психіатрії. У суспільстві надовго закріпився образ психіатричного лікування як чогось примусового і такого, що пригнічує особистість.
Крім того, раніше використовувалися препарати, які мали значно більше побічних ефектів. На тлі такого лікування людина могла виглядати загальмованою, емоційно збідненою, менш активною.
Сьогодні ситуація зовсім інша. Сучасні антидепресанти не ставлять за мету приглушити емоції чи позбавити людину активності. Навпаки — вони допомагають відновити енергію, мотивацію та інтерес до життя.
Звичайно, в психіатрії й досі використовуються препарати, які можуть впливати на швидкість реакцій чи емоційний стан. Але зазвичай йдеться про важкі психічні розлади, коли необхідно зменшити гостру симптоматику — психози, маніакальні стани та інші серйозні порушення.
Якщо ж ми говоримо про лікування депресії чи тривожних розладів, то правильно підібрана терапія зазвичай дає протилежний ефект: людина стає більш активною, емоційно стабільною і поступово повертається до звичного життя.
— Є ще страх зміни особистості внаслідок прийому антидепресантів. Це також міф?
— Абсолютний міф. Антидепресанти не змінюють ні особистість, ні свідомість людини.
Хоча іноді близьким може здаватися, що людина після лікування стала зовсім іншою. Але якщо порівняти її стан під час депресії та після одужання, ми побачимо не нову особистість, а повернення до того стану, який був до хвороби.
Я часто кажу пацієнтам, що антидепресанти не додають чогось нового. Вони допомагають повернути те, що забрала депресія: енергію, мотивацію, інтерес до життя, здатність отримувати задоволення від звичних речей.
Втім, важливо розуміти, що самі по собі препарати не вирішують усіх проблем. Вони допомагають людині відновити ресурс і повернутися до активного життя, але подальше одужання залежить і від самої людини — її способу життя, роботи над собою, а за потреби й співпраці з психотерапевтом.
ЯК ПРАЦЮЮТЬ СУЧАСНІ АНТИДЕПРЕСАНТИ
— А як працюють сучасні антидепресанти? Що саме вони змінюють в організмі?
— Все залежить від групи препарату. Сьогодні існує кілька видів антидепресантів, але найчастіше використовуються так звані селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.
Якщо пояснювати простими словами, вони допомагають мозку ефективніше використовувати власні нейромедіатори — речовини, які відповідають за настрій, емоційний стан, мотивацію та відчуття задоволення.
Важливо розуміти, що антидепресанти не додають в організм якихось нових речовин і не створюють штучного відчуття щастя. Вони лише допомагають довше зберігати й ефективніше використовувати ті ресурси, які вже є в організмі.
Саме тому дія таких препаратів розвивається поступово. Часто пацієнти кажуть, що антидепресанти мають накопичувальний ефект. Насправді йдеться про те, що мозку потрібен час, аби відновити нормальну роботу своїх біохімічних процесів.
Тобто антидепресанти не стимулюють і не змінюють людину. Вони допомагають нервовій системі повернутися до більш збалансованого режиму роботи.
— Чи часто буває так, що препарат просто не підходить пацієнту?
— Так, такі ситуації трапляються. Причин може бути декілька. По-перше, людина може бути нечутливою до конкретної діючої речовини, і тоді препарат просто не дає очікуваного ефекту. По-друге, можуть виникати побічні реакції, через які лікування доводиться коригувати або змінювати препарат.
Є й інша причина — неправильно встановлений діагноз. Тоді ми фактично лікуємо не той стан, який насправді турбує пацієнта, і, відповідно, не отримуємо бажаного результату.
Саме тому в психіатрії дуже важливе регулярне спостереження. Ми постійно підтримуємо зв’язок із пацієнтом, оцінюємо зміни в самопочутті, відстежуємо ефективність терапії та можливі побічні ефекти.
Якщо бачимо, що лікування не працює так, як очікувалося, можемо скоригувати дозування або підібрати інший препарат. Сучасна психіатрія має достатньо інструментів, щоб знайти варіант терапії, який буде ефективним саме для конкретної людини.
ЧОМУ ТРАПЛЯЮТЬСЯ РЕЦИДИВИ
— А наскільки часто у Вашій практиці трапляються рецидиви? Чи буває так, що людина успішно завершує лікування, а згодом змушена знову повертатися до антидепресантів?
Так, рецидиви трапляються доволі часто. Особливо в нинішніх умовах, коли всі ми живемо в постійному стресі через війну. Бувають ситуації, коли людина пів року чи навіть рік поступово відновлюється, досягає стабільного стану, завершує лікування, а потім після чергової серйозної травматичної події — наприклад, масованих обстрілів — її стан знову погіршується.
Водночас це не означає, що так відбувається з усіма. Є чимало пацієнтів, які після завершення лікування успішно підтримують свій стан, а в разі підвищеної тривожності потребують лише консультації або короткотривалої підтримувальної терапії.
Часто можна почути думку, що після антидепресантів людина нібито вже не здатна самостійно справлятися зі стресом. Але тут важливо поставити інше запитання: чи володіла вона цими навичками до початку лікування?
Саме тому я дуже часто рекомендую пацієнтам психотерапію. Якщо людина не вміє працювати зі своєю тривогою, не має навичок саморегуляції та самозаспокоєння, ризик повторного погіршення стану буде значно вищим.
Мабуть, близько 90% своїх пацієнтів я додатково скеровую до психолога або психотерапевта. Адже медикаменти допомагають стабілізувати стан, але для довгострокового результату людині потрібно навчитися самостійно справлятися з життєвими викликами.
ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНЕ САМОЛІКУВАННЯ АНТИДЕПРЕСАНТАМИ
— Усі антидепресанти відпускаються за рецептом. Але сьогодні достатньо відкрити TikTok чи Instagram, щоб знайти десятки порад про те, які препарати «допомогли». Наскільки часто до Вас приходять люди, які вже почали лікувати себе самостійно? І чим це може бути небезпечно?
Такі випадки трапляються регулярно. Проблема в тому, що призначення антидепресантів потребує точної діагностики. Спочатку потрібно зрозуміти, з чим ми маємо справу: це тривожний розлад, депресія, соматоформний розлад чи взагалі інший стан. Від цього безпосередньо залежить вибір препарату.
Крім того, важливо враховувати індивідуальну чутливість людини до ліків. Один і той самий препарат може по-різному переноситися різними пацієнтами. Також має значення дозування і схема початку лікування. Багато антидепресантів потрібно вводити поступово, а не починати приймати одразу у повній дозі.
Через самолікування люди нерідко стикаються з побічними ефектами, лякаються, самостійно припиняють прийом препарату і надалі взагалі відмовляються від такого лікування, хоча проблема була не в ліках, а в неправильному застосуванні.
Але є й більш серйозні ризики. Наприклад, якщо в людини є не діагностований біполярний розлад, самостійний прийом антидепресантів може спровокувати маніакальний епізод. Саме тому такі препарати повинні призначатися і контролюватися лікарем.
— Тобто антидепресанти можуть не лише не допомогти, а й погіршити стан людини?
— Так, у певних випадках вони можуть нашкодити. І це одна з головних причин, чому такі препарати не варто призначати собі самостійно.
Під час консультації ми враховуємо багато факторів: симптоми пацієнта, особливості перебігу розладу, рівень тривожності, супутні захворювання та індивідуальну реакцію на препарати.
Навіть антидепресанти однієї групи можуть відрізнятися за своєю дією. Одні більше підходять людям із пригніченим настроєм та нестачею енергії, інші — пацієнтам із вираженою тривожністю.
Наприклад, деякі препарати на початку лікування можуть навіть посилювати тривогу. У таких випадках лікар або обирає іншу схему терапії, або поступово підвищує дозування та додає допоміжні препарати, щоб людина комфортно пройшла цей період.
Саме тому рекомендації з інтернету чи соцмереж не можуть замінити консультацію спеціаліста. Препарат, який чудово допоміг одній людині, може виявитися невдалим вибором для іншої.
Я завжди готовий обговорювати з пацієнтами будь-які питання щодо лікування. Якщо людина десь прочитала або почула про певний препарат, ми можемо це обговорити і пояснити, чому він підходить або, навпаки, не підходить саме в її ситуації.
Загалом, хотів би зауважити, антидепресанти не є ні друзями, ні ворогами. Це інструмент. І те, наскільки він буде корисним, залежить від того, як і коли його застосовувати.
Читайте також:
Як працює медицина в Києві під час війни: інтерв’ю з очільницею провідного медцентру Наталією Берікашвілі
Ірина ГЛАВАЦЬКА
