Київський архітектор Георгій Шлейфер. Колаж: Оксана Гладкевич
Георгій Шлейфер — видатний архітектор, який суттєво вплинув на розвиток Києва наприкінці XIX — на початку XX століття. Він став автором не лише знакових споруд, але й відігравав значну роль у міському самоврядуванні нашого міста, був також успішним банкіром та колекціонером творів мистецтва.
16 червня виповнюється 170 років від дня народження видатного київського архітектора Георгія Шлейфера. У своїх творах зодчий гармонійно поєднував елементи неоренесансу, необароко та модерну, а його будівлі є естетично довершеними та впізнаваними серед історичної забудови міста.
Георгій Шлейфер та його знакові споруди у Києві. Коллаж: Бібліотека на Вишгородській, 29
Свого часу саме він відіграв ключову роль у створенні одного з найвишуканіших кварталів Києва, забудова якого охоплювала вулиці Владислава Городецького, Заньковецької та Ольгинську. Завдяки елегантній архітектурі та атмосфері цей район здобув у народі назву «київський Париж», ставши символом витонченості та урбаністичної гармонії.
Архітектурна спадщина Георгія Шлейфера включає знакові споруди Києва, зокрема синагогу Лазаря Бродського, будівлю Театру Соловцова (нині Театр імені Івана Франка) та розкішні прибуткові будинки на Хрещатику та інших центральних вулицях міста. На жаль, значну частину цих архітектурних шедеврів було втрачено під час II світової війни…
Київський Париж на листівці початку ХХ ст. Фото з відкритих джерел
У день пам’яті видатного київського архітектора «Вечірній Київ» згадує історію садиби Георгія Шлейфера на вулиці Інститутській, де він мешкав разом із родиною.
Садиба Шлейфера — це вишуканий архітектурний ансамбль, що поєднував двоповерховий особняк, зведений у 1909 році, та п’ятиповерховий прибутковий будинок, який гармонійно доповнював загальну композицію. Завершене у 1910 році, це будівництво стало фінальним штрихом у творчому шляху зодчого.
Хоча Шлейфер здебільшого тяжів до історичних стилів, у своєму останньому проєкті він звернувся до модерну, продемонструвавши новий архітектурний підхід.
Особняк Шлейфера на Інститутській. Фото з відкритих джерел
Проєкт прибуткового будинку Г.Шлейфера. Фото з відкритих джерел
Сам особняк вирізнявся еклектичною архітектурою, що гармонійно поєднувала елементи неоренесансу, класицизму та бароко. Його рустований фасад був оздоблений вишуканими сандриками, багатою ліпниною, коринфськими пілястрами, барельєфами та балконами з балюстрадами, надаючи будівлі особливого вишуканого характеру.
Особливість комплексу полягала в тому, що обидві споруди були з’єднані на рівні другого поверху, створюючи зручний та просторий житловий простір для родини. Сам Георгій Павлович мешкав на другому поверсі разом із дружиною Ольгою у розкішних апартаментах з 12 кімнат.
Ольга Шлейфер-дружина архітектора. Фото з відкритих джерел
Аріадна Шлейфер-донька архітектора. Фото з відкритих джерел
На першому поверсі у семикімнатних апартаментах проживала його донька Аріадна, з чоловіком Толлі.
Відомі києвознавці та дослідники забудови нашого міста Дмитро Малаков та Ольга Друг у своїй книзі «Особняки Києва» стверджують:
«Обидві споруди мали окремі парадні входи. Збереглося оздоблення вестибюля колишнього особняка: рапортне членування, кесонована стеля все як вказано у проєкті…».
Оcобняк Шлейфера на світлині 1930-х. Фото з колекції Кирила Третьяка/Facebook
Інтер’єр особняка Шлейфера. Фото: Вікіпедія
Також на проєктних кресленнях, які зберігаються у фондах Музею історії міста Києва можна побачити іншу цікаву деталь — скульптуру собаки, котрий ніби чатує на тумбі при першій сходинці вестибюля. На думку дослідників, це віддалено нагадує родинний герб Шлейферів.
«Інтер’єри особняка були оздоблені з палацовою розкішшю. Парадні сходи вели до розкішних помешкань на другому поверсі та передусім — до великої вітальні з єдиним вікном, решта світла падала згори, зі скляної стелі, рівно й м’яко освітлюючи рідкісну колекцію творів мистецтва, зібрану Георгієм Павловичем впродовж свого життя», — згадують дослідники у книзі «Особняки Києва».
Стіни маєтку прикрашала колекція картин. Фото: Вікіпедія
В її стінах зберігалися дві роботи Тараса Шевченка, а також пейзажі видатних художників, серед яких: Володимир Орловський, Сергій Світославський, Архип Куїнджі, Микола Пимоненко та Костянтин Трутовський. Окрім цього, в колекції були полотна майстрів старшого покоління — Василя Тропініна, Володимира Боровиковського, Івана Айвазовського та багатьох інших.
Родина також володіла вишуканою добіркою творів з мармуру, порцеляни та бронзи, старовинними меблями й посудом, що надавало садибі винятковий аристократичний характер. Сам Георгій Павлович, як палкий шанувальник мистецтва, гостинно демонстрував свою колекцію цінителям, а також регулярно надавав живопис і скульптуру для виставок, підтримуючи розвиток культурного життя тогочасного Києва.
Прибутковий будинок Шлейфера. Фото з відкритих джерел
9 квітня 1913 року Шлейфер помер від шлункової кровотечі у віці 58 років. Його похорон відбувся з надзвичайною пошаною, гідною видатного діяча, архітектора та мецената. Георгія Шлейфера поховали на цвинтарі біля Аскольдової могили, однак його надгробок був зруйнований у радянські часи.
У радянську епоху його колекція живопису була розподілена між київськими музеями. Понад 20 картин, серед яких портрет його матері Кароліни Шлейфер, нині зберігаються в Національному художньому музеї України.
У 1920-х роках садиба Шлейфера перейшла у власність житлового кооперативу, а його родина була змушена емігрувати до Франції.
Прибутковий будинок Шлейфера. Фото з архіву інтернет видання «Вечірній Київ»
Панно з німфами на фасаді. Фото з відкритих джерел
Напередодні Другої світової війни особняк зазнав суттєвих змін — було добудовано три додаткові поверхи, що істотно змінило його первісний вигляд. І хоча окремі елементи декору збереглися, у цій споруді досить важко впізнати колишню розкіш.
На відміну від особняка, прибутковий будинок не зазнав кардинальних перебудов, і його оригінальні форми модерну залишилися в цілому незмінними. Це дозволило будівлі залишитися одним із найавтентичніших прикладів київської архітектури початку XX століття, зберігаючи стильові особливості модерну.
Надбудований особняк Георгія Шлеййфера.Фото з архіву інтернет видання «Вечірній Київ»
Втім, загальний вигляд споруди зазнав деформації через хаотично засклені сучасні балкони, які порушують гармонію фасаду й суттєво спотворюють задум архітектора.
Попри це, будівля залишається важливою частиною архітектурної спадщини Києва, відображаючи самобутню майстерність Георгія Шлейфера та його неоціненний внесок у розвиток міської забудови.
Нагадаємо про Хмарочос Гінзбурга: цікаві факти з історії першого київського велетня.
До теми: Як виглядав київський готель «Континенталь», який порівнювали з кращими готелями Америки та Європи.
Тетяна АСАДЧЕВА
