У оранжереї з азаліями зараз без квітів. Фото: Олексій Самсонов
Працівники та волонтери рятують національне надбання від холоду
Минулого року у Національному ботанічному саду імені Гришка у цей час уже квітли азалії. А тепер же на кущах лише бутони, а тропічні рослини поступово скидають листя — їм дуже холодно.
«Рослини у режимі виживання. А ми робимо все, щоб зберегти наше національне надбання», — говорить завідувач відділу тропічних і субтропічних рослин Роман Іванніков, і запрошує побачити на власні очі наслідки впливу холоду на тропічні та субтропічні рослини.
Колекція флори тропіків і субтропіків у ботсаду має статус національного надбання та налічує майже чотири тисячі таксонів. Її збирали впродовж понад 40 років: співробітники їздили в експедиції, обмінювалися з колегами з іноземних ботанічних садів. Через російські обстріли енергетичних об’єктів столиці та періодичне зникнення світла й опалення температура в оранжереях катастрофічно падає, і рослини перебувають у режимі виживання.
ЯК ЛІТО ПЕРЕЙШЛО У ЗИМУ
Коли з морозу заходиш у приміщення Великої купольної оранжереї, то спершу виникає бажання одразу ж зняти шапку й куртку — контраст температури. Роман Вікторович сміється з такого поривання й пояснює, що відчуття виникає через сонячний день, а оранжерея має унікальне покриття з полікарбонату, яке пропускає ультрафіолет і утримує тепло. Але додаткові кілька градусів з’являються лише у сонячні дні. Варто сонцю сховатися за хмари — і холод одразу проймає.
Тропічні рослини, більшість із яких походять із Південної півкулі, де зараз літо, переживають шок від таких понижених температур. За мінімальної нижньої межі у 15 градусів за Цельсієм були ночі, коли стовпчик термометра падав до нуля. Щоб урятувати колекцію, працівники й науковці чергували — палили дрова у бочках, аби підняти температуру.
Це не перша зима, коли в оранжереях проблеми з опаленням, але цього року вона має свої особливості. Коли почалася повномасштабна війна, ботсад отримував тепло від котельні, що працювала на пелетах. Завод із їхнього виготовлення та кількамісячний запас росіяни розбомбили. Тоді й урятувалися від катастрофи старим методом — палили дрова у бочках. На допомогу прийшов благодійний фонд «Peli can Live» та сотні жертводавців з України й усього світу, які надсилали кошти, за які закупили нову партію пелетів і привезли їх аж із заходу України.
Після цього опалення оранжерей підключили до мережі центрального опалення Києва та почали запроваджувати різні механізми енергоощадності: булер’яни, що працюють на дровах для теплиць, де зберігають колекційні зразки. Їх загалом 16, і працівники чергують, аби постійно підтримувати тепло. До слова, за зверненням керівництва ботсаду ДП «Ліси України» подарувало 10 кубів деревини, яку рубають на дрова й використовують для обігріву фондових оранжерей.
ВИЖИВАННЯ РІЗНИМИ СПОСОБАМИ
У минулі роки ботсад придбав та отримав також генератори й циркуляційні насоси, що забезпечували подачу теплоносія у ті періоди, коли його не було. Проте якщо ботсад не отримує теплоносій і немає електрики, то оранжереї залишаються без тепла.
«Велику оранжерею, де розміщена наша виставкова експозиція тропічних рослин, можна обігріти тільки централізовано. Усі інші способи допомагають лише короткочасно підтримати температуру. Ми критично потребуємо електроенергії», — розповідає Роман Іванніков.
Він пояснює, що у минулі роки, коли ситуація з електроенергією була відносно стабільною, вони могли дозволити собі думати про альтернативне опалення на основі електрики. Зокрема придбали електричні обігрівачі та теплові насоси компанії Samsung, які завдяки благодійникам отримали за собівартістю.
«Ми ці теплові насоси поставили на нашу найціннішу фондову оранжерею, де утримуємо колекцію орхідей. Але коли на початку січня почалися обстріли енергетичної сфери столиці, виникли тривалі вимкнення світла. І з цією проблемою ми боремося вже третій тиждень. Через мороз і стрибки напруги високотехнологічне обладнання на насосах тимчасово вийшло з ладу — треба чекати сталого тепла, щоб розмерзлися датчики», — продовжує Роман.
«Ми живемо в одному місті й прекрасно розуміємо, в якій ситуації зараз усі, як важко працюють наші комунальники. Це справжні герої, і ми вдячні за зусилля, які вони докладають, аби повернути киянам світло та тепло, — каже науковець і наголошує, що зараз ботсад намагається на всіх рівнях — через Академію наук (ботсад їй підпорядковується), Кабінет Міністрів та різні установи — домогтися, щоб для оранжерей забезпечили лінію електроживлення, яку б не вимикали. — Наша установа входить до переліку підприємств критичної інфраструктури. У нас є всі документи й підтвердження. Нам потрібна хоча б одна постійно заживлена лінія зберегти рослини, аби вони пережили зиму».
ЯК ХОЛОД ДІЄ НА ТРОПІЧНІ РОСЛИНИ
Науковець показує, як кожна рослина переживає стрес через холод, і зазначає, що фахівці побоюються: негативний ефект може бути відкладений у часі і проявитися через місяць, чи через пів року, і навіть через рік.
«У нашій великій оранжереї є унікальні екземпляри. Других таких в Україні немає ні за розміром, ні за віком. Ось, наприклад, тубергія — це азіатська рослина, яка зараз мала б квітувати. У неї дуже гарні суцвіття, що утворюють справжній золотий дощ. У нас вона росте аркою, але тепер не те що квітів — немає жодного бутончика, а листя хоч і тримається, проте частково осипається», — проводить екскурсію науковець.
У зеленій «шапці» рослин помітно багато жовтих та сухих листочків, деякі скручені. Пан Роман торкається стовбура однієї з пальм — і на нас осипається хмара листя.
Поруч антуріум із красивими серцеподібними листками, вкритими рудими плямами. У геліконії на листі наче опіки. Це рослина з тропіків Америки, яку в природі запилюють колібрі. А звичайна традисканція, яку для краси посадили поміж великими деревами, практично вимерзла. І хоча вона не є цінною, усе одно її теж шкода.
«На сьогодні ситуація з рослинами не критична, бо з нашим досвідом ми зможемо їх урятувати. Але розуміємо, що буде багато неприємних моментів. Боляче бачити, як страждають рослини, які ти привіз з експедицій, коли знаєш історію кожної, як вона потрапила до нас. Нагадаю: наша колекція — це 4000 видів тропічної флори. Такою кількістю рослин може похвалитися мало який ботсад у Європі.
Це все — національне надбання, що має надзвичайно важливе значення для України — для її науки, теперішнього, майбутнього й потенційного розвитку. Тому ми маємо обов’язково все це зберегти й примножити — тут немає інших варіантів», — каже Роман Іванніков.
До слова, багато ботсадів із-за кордону відгукнулися на ситуацію в Києві. Допомогти фінансово вони не можуть, бо всі є дотаційними, проте повідомили, що допоможуть із комплектуванням колекцій та стажуванням для колег із Києва.
БОТСАД ДЛЯ НАУКИ
Для багатьох киян батсад — це улюблене місце для прогулянок. Але розповідаючи про унікальні рослини, зібрані в оранжереї, Іванніков наголосив, що насамперед вони є науковою установою.
Навіть зараз, під час війни з її відключеннями світла й води, науковці продовжують свою роботу. Зокрема, відділ тропічних рослин займається розробкою моделей фітомодульних кластерів — підбірок рослин, які можна вирощувати в закритих приміщеннях, де перебувають люди: у квартирах, офісах, медичних центрах.
«Завдання полягає в тому, щоб підібрати поєднання рослин, які не лише прикрашатимуть приміщення, а й мають фітотерапевтичний ефект. Вони здатні поглинати шкідливі сполуки, що накопичуються в наших оселях, та виділяти фітонциди, які пригнічують патогенну флору. Важливо сформувати такі набори, де рослини гармонійно доповнюють одна одну й водночас добре ростуть, а це непросто. Такі дослідження є надзвичайно перспективними, адже попит на них уже існує й лише зростатиме в умовах післявоєнної відбудови», — каже науковець.
Він наголошує, що основа цієї наукової розробки, цієї концепції може бути покладена в теорію і практику створення закритих систем рослин. Фахівці розуміють, що така робота може мати прямий вихід на подальші космічні дослідження.
Науковці мріють про це небезпідставно: колись установа була залучена до подібних робіт — орхідеї, вирощені в Києві, побували в космосі. Тож є великі сподівання, що так само, як Україна утвердилася в наукових дослідженнях, що стосуються Антарктики, вона може долучитися й до міжнародних проєктів освоєння космосу.
«Зараз у світі діють дуже жорсткі фітосанітарні норми. З багатьох країн неможливо вивозити цілий перелік рослин. Тобто формувати колекції нині надзвичайно важко. А для наукових досліджень — фармакологічних чи косметичних — це надзвичайно важливо: мати сировину з офіційним походженням. Тому в багатьох значеннях наша колекція — безцінна», — підкреслює Іванніков.
Одна із азалій пробує квітнути, попри холод
Зелень на нижньому ярусі примерзла
Деякі пуп’янки прижухли, навіть не розпустившись
Одна з теплових гармат для оранжереї з азаліями та камеліями
Камелія, яка цвіте попри все
КОЛИ ЗАЦВІТУТЬ АЗАЛІЇ
Щороку перший наплив відвідувачів у ботсаду спостерігається в лютому — починають цвісти азалії. Колекція ботсаду на Печерську — унікальна, одна з найбільших і найстаріших у Європі: близько 50 сортів азалій та 40 сортів камелій. Пік їхнього квітування припадає на середину лютого. Цьогоріч він буде відкладеним.
Якщо минулого року виставкова оранжерея вже мала кілька «точок» із кущами, вкритими яскравими квітами, то зараз там панує зелень. Але не яскрава, а тьмяна. Рослини перейшли в режим енергозбереження. Ті пуп’янки, що почали розпускатися наприкінці грудня — на початку січня, просто пожухли, а нові не поспішають підростати. Хоча порівняно з тропічними рослинами вони легше переносять холод, нинішнє тривале зниження температури їм не пішло на користь.
Декоративні папороті й хої, висаджені поміж азаліями для того, аби експозиція мала гарний вигляд, дуже потерпають, частина з них пропала. Проте попри все у оранжереї є декілька камелій, які попри все якось адаптувалися, і кілька кущів навіть квітують.
Для порятунку цієї колекції встановили дві теплові гармати, які днями надав фонд «Peli can Live». Проте, хоча вони працюють на дизелі, для роботи вентиляції потрібна електрика. Система замкнулася…
Після екскурсії Роман Іванніков провів журналістів до виходу з оранжереї. Хоча його робочий час закінчився, він залишився чекати, коли з’явиться електроенергія, щоб запустити теплові гармати та генератори.
Попереду — чергові морози… Але попри все, колекція має вижити.
До речі, кожен може долучитися до порятунку ботсаду. За кожну гривню фонд відкрито звітує.
Підтримати унікальну колекцію тропічних та субтропічних рослин: https://next.privat24.ua/env/donate/f88dfdc9
Наталка МАРКІВ, фото Олексій САМСОНОВ
