Якщо людину ховають на Байковому цвинтарі, її життя точно пройшло не дарма. Меморіальний і найпрестижніший некрополь в Голосіївському районі має дуже цікаву історію. І починалася вона, хоч як це дивно, з… хутора. Розбираємось із цим разом з Мій Київ.
Походження назви
Поселення та цвинтар отримали назву від прізвища генерал-майора Сергія Байкова. Сучасники вважали Сергія Васильовича геніальним воєначальником. У Наполеонівській війні 1812 року батальйону під його командуванням вдалося захопити основний обоз французів і маршальський жезл Луї-Ніколя Даву.
Байков сам передав жезло та донесення Кутузова імператору Олександру І. Розчулений государ відразу ж зняв із себе орден святого Георгія IV ступеня і нагородив їм капітана.
Сергій Байков отримав звання генерал-майора після того, як відзначився в боях за Шумлу і Сілістрію в Російсько-турецькій війні 1828-1829 років, але складне поранення в голову поклало край його військовій кар’єрі.
Після турецької війни генерал-майор Байков вийшов у відставку. Він селиться у Києві, і окрім будинку на Печерську купує собі землі за річкою Либідь, біля урочища Протасів яр. З того часу ця територія стала називатися Байковим хутором.
Історія кладовища
Перші поховання поблизу Байкового хутора з’явилися 1833-го. Тоді цвинтар на папері називався Новобудінським, а в народі відразу ж став «Байковим».
Самого генерал-майора Байкова, який помер 1848-го, поховали не на цвинтарі його імені. Воєначальника урочисто проводили в останню путь у тодішній імперській столиці, Санкт-Петербурзі.
Новобудовський цвинтар спочатку призначався для поховання неправославних християн. З них у Києві XIX століття було найбільше католиків та лютеран.
Навіть зараз Байковий цвинтар негласно ділиться на три частини: лютеранську, католицьку та православну. Втім, це не лише християнський цвинтар: старовинні єврейські поховання там теж трапляються. Іноді частини цвинтаря називають за національною ознакою: польське, німецьке, українське з козацькими хрестами.
Сучасність
Площа сучасного меморіального цвинтаря — приблизно 100 га, з урахуванням колумбарію (місця, де зберігаються урни з прахом із крематорію). Крематорій на Байковому цвинтарі поки що єдиний у Києві. А поховань там близько півмільйона, включаючи старі та забуті могили з втраченою пам’яттю про їхніх «власників».
Єдина «нерелігійна» частина Байкового, Алея слави, знаходиться на «православній» території. Тільки тут є ще доступні місця для поховання, якщо, звичайно, померлий удостоїться такої честі за життя.
Шкода, що багато склепів і пам’ятників пошкоджено вандалами, яким замало просто кидати на історичному цвинтарі сміття. Але якщо прогулятися територією склепів, можна побачити чимало краси в камені та мармурі. Католицька частина некрополя, прикрашена скульптурами Христа, Богородиці та ангелів, — найрозкішніша на Байковому цвинтарі.
Більше про Байківське кладовище ви можете дізнатись у продовженні на MyKiev. Ви дізнаєтесь, як тут спочатку будували повноцінний меморіальний комплекс і як його зруйнували, а також як деякі могили «подорожували» змісця на місце.
