Володимир Борейко загинув у 67 років. Фото: Максим Сосюра
Володимир Борейко загинув у автотрощі 13 березня біля села Яхни в Обухівському районі, він їхав у авто разом з давнім товаришем, офіцером Сил оборони України Шаповаловим, їхній легковий автомобіль зіткнувся з вантажівкою, внаслідок чого обоє чоловіків загинули на місці.
Про прощання з Володимиром Борейком написала його дружина, журналістка Ольга Місафірова.
Серед тих, хто прийшов до «мушлі» — центральної зали Київського крематорію віддати останню шану Володимиру Євгеновичу, були дуже різні люди. Екологи, вчені, журналісти.
Його Київський еколого-культурний центр є однією з найстаріших організацій (створеною ще у 1996 році), а результат її діяльності — заповідання численних зелених зон у столиці — перевершує, напевно, підсумки дій усіх інших.
Зі ЗМІ у пана Володимира склались особливі стосунки. Він багато і цікаво писав сам, видавав журнал, безвідмовно давав експертні коментарі для радіо і телебачення.
«Я намагалася цими днями порахувати, скільки провели ми прес-конференції, те, що публічно видно. І це неможливо порахувати, тому що це справді завжди було дуже багато і дуже ефективно.
Треба чесно сказати, у нас є спеціальна така технічна можливість рахувати, скільки переглядів новин читають справді. Будь-які тексти в колонках які нередакційні. Володимира Євгенійовича давали колосальний трафік на сайт. Це правда. І останній наш найбільший трафік, краще б, щоб його не було про смерть», — поділилась заплакана очільниця прес-центру ІА «Інтерфакс Україна» Марина Згарда.
Вона востаннє говорила з Володимиром Борейком о 7:24 ранку 13 березня, а потім його телефон перестав відповідати.
«Володимир Євгенович мені написав по справі, надіслав відео про те, як жителі Іванковичів та Мархалівки заблокували в’їзд в Цвинтар. І в той самий день його не стало…» — згадала Марина.
Останнім часом Борейко, разом з юристами та мешканцями Мархалівки й Іванковичів воював із забудовою Мархалівки (нещодавно Верховний Суд скасував будівництво Національного меморіалу).
Володимир Колінько, директор картографічної фірми «Візіком», знав Володимира Борейка понад 10 років.
«Небагато людей в Україні, ну, як я оцінюю, які служать Україні, не собі, не якимось там інтересам «сильних світу цього», а саме Україні. От Борейко був якраз тою людиною, який служив Україні, який служив ідеї, так? Він був безкомпромісним…
Він був, як кажуть, договірноспроможний, але ніколи не зраджував ідеї і думаю, що те, що в Україні, ідея збереження природи піднялася — його велика заслуга», — розповів давній товариш еколога Володимир Колінько, директор «Візікому».
«Розумієте, природу відносно легко зберегти там, де вона ще не займана, і дуже важко там, де вже багато побудовано, побудовано. Володимир ніколи, от я хочу підкреслити, він ніколи не займався підміною понять.
Він завжди шукав оті законні застави, які дозволяють зберегти природу. У Києві майже 50 об’єктів природозаповідного фонду було створено, саме з принципової позиції Борейка. В таких речах потрібен якийсь менеджер, драйвер, який знає законодавчу базу, знає, що всі ці підвалини, от він саме таким і був», — підсумував своє бачення діяльності відомого еколога Колінько.
За європейськими нормами треба, щоб на території країни 15% складали об’єкти природно-заповідного фонду. У нас наразі лише 5-6%. Так що й тут наше прагнення до ЄС має бути підкріплене справами. Цим теж переймався Володимир Євгенович.
Сергій Книжников, голова Пірнівської громади на Київщині.
Сергій Книжников, голова Пірнівської об’єднаної громади, теж прийшов аби підтримати родину Володимира Борейка та віддати йому шану.
«Ми з паном Володимиром познайомились понад 10 років тому і за його допомоги і підтримки створили багато об’єктів природозаповідного фонду. Ми почали ще в 15-му році їх створювати і Дубовий гай, і Блакитне намисто. Потім останнє — Саків Ріг. А далі — півники борові, квіти заповідні, які ростуть у Поліссі… Це останнє, якраз його напрацювання, там було близько 100 об’єктів, які треба заповідати.
Пішла з життя людина епоха, про нього дуже багато гарного можна говорити, але найголовніше, що він залишив по собі величезний слід, який зберіг для нащадків. Він був чудова людина, порядний, правильний, справжній.Тому з ним дуже комфортно було працювати», — згадав Володимира Борейка Сергій Книжников.
Зал крематорію був заповнений людьми з оберемками квітів. Згодом, дружина Володимира Євгеновича, яка стояла біля його труни поруч з їхнім сином, зізналась, що не очікувала такої кількості народу. Люди щиро переживали загибель еколога, плакали під час виступів…
Під час прощання з Володимиром Борейком у залі Київського крематорію.
Володимир Борейко народився 5 жовтня 1958 року в російському Свердловську. Але з дитячих років ріс в Україні, куди потім переїхала родина.
Ще молодшим школярем він почав вести щоденник і досліджень за природою. Любов до якої прищепив йому дідусь.
Старшокласником Володимир організовував однолітків на рейди зеленими зонами Донеччини. Вивчали флору і фауну регіону. В 1975 році він вступив до біологічного факультету Донецького університету і паралельно навчався в школі журналістики.
«Вже тоді стало зрозуміло, його покликання не просто поглиблене природознавство, а дієво щоденна праця, наукова і просвітницька робота, спрямована на захист. Важлива сторінка біографії створення у Донецькому студентському природоохоронної дружини під рухом Володимира Борейка, що став одним із фактичних засновників цього руху», — розповіли під час прощання з екологом.
Родина Володимира Борейка під час прощання.
Він був «грозою» браконьєрів, торговців рідкісними першосвітами, тих, хто займався незаконними вирубками лісів. За 37 років свого існування еколого-культурний центр під керівництвом Володимира Борейко перетворився на справжній осередок ентузіастів природоохорони, чия діяльність додала як всеукраїнське, так і міжнародне визнання.
Ентузіазм, рішучість та непереможність Володимира Євгенійовича у боротьбі за збереження природи тільки зростали.
Олег Листопад — біолог, еколог, журналіст. Експерт Центру охорони дикої природи, Наукового Центру заповідної справи, консультант громадських органiзацiй та ЗМI у справі екологiчних проблем України.
Більше двох тисяч браконьєрів були затримані ним особисто. Траплялися серед них і учасники так званих «царських» полюваннь можновладців, місцевих князьків, які на власному досвіді відчули, що значить порушити закон, на сторожі якої стояла стоїть людина зі сталевими принципами.
Саме Борейко є автором 18 діючих природоохоронних законів та постанов України, засновником щорічної операції «Першоцвіти», яка спрямована на захист рідкісних і зникаючих рослин. Він став Ініціатором заборони в Україні весняного полювання та комерційного полювання.
Володимир Борейко домігся відкриття у ВИШах України нової дисципліни — екологічна етика. Під керівництвом Володимира Євгенійовича створено 588 об’єктів природно-заповідного фонду у 20 областях України.
У 2010 році Володимиру Борейку присвоїли почесне звання Заслуженого природоохоронця України. У 2024-му Київська обласна рада нагородила його почесною грамотою за внесок у розвиток заповідної справи та охорони довкілля.
Син Володимира Євгеновича Борейка, нині захищає Україну у війську.
А Олег Листопад — біолог, еколог, журналіст. Експерт Центру охорони дикої природи, звертаючись до присутніх, зазначив:
«Завтра буде новий ранок, коли прокинеться все живе навколо і чимало цього живого може завдячувати своїм збереженням і існуванням наполегливості Володимира Борейка».
Символічно, що прощались і покладали квіти до труни з тілом загиблого еколога під пісню рок-групи Queen «Who Wants to Live Forever».
Читайте також:
- «До Дня українського добровольця у Києві вшанували полеглих бійців».
Ольга СКОТНІКОВА, Максим СОСЮРА
