Будинок-замок овіяний багатьома легендами і таємницями. Колаж: «Вечірній Київ»
Будинок №15 на Андріївському узвозі, відомий за поетичною назвою «Замок Річарда Левове серце» належить до визначних архітектурних перлин нашого міста.
Однією з найромантичніших і найзагадковіших будівель Києва є неоготичний замок, розташований у підніжжя таємничої гори Воздихальниці. Прогулюючись Андріївським узвозом, ви неодмінно почуєте містичні історії про темну славу «Замку Річарда» та його «загадкових» мешканців.
«Вечірній Київ» спробував розібратися у легендах і таємницях знаменитої кам’яниці на Андріївському узвозі та знайти правду у цій заплутаній історії.
Легенда №1 Автором споруди є творець Будинку з химерами — Владислав Городецький.
Пам’ятник Владиславові Городецькому у Пасажі. Фото: Ольга Косова
Замок Річарда на Андріївському узвозі. Фото: Борис Корпусенко
Прибутковий будинок, відомий під поетичною назвою «Замок Річарда Левове серце» був зведений у 1902-1904 роках на замовлення купецького сина та підрядника Дмитра Орлова. Автор споруди невідомий, хоча деякі дослідники помилково приписували його знаменитому архітектору Владиславу Городецькому через його готичний стиль, гострі шпилі, башти та елементи фортеці, притаманні для творчості цього зодчого.
Точне ім’я архітектора будівлі є невідомим, однак за свідченням багатьох дослідників та краєзнавців вона збудована за переробленим проєктом Роберта Марфельда з журналу «Зодчий» та призначалася для службовців Міністерства внутрішніх справ у Петербурзі.
Проєкт Р.Марфельду з журналу «Зодчий», який сподобався Дмитру Орлову. Фото з відкритих джерел
Дослідники вважають, що ця будівля стала прототипом «Замку Річарда». Фото з відкритих джерел
Вважається, що у такий спосіб, Дмитро Орлов міг прагнути заощадити на будівництві або просто захопився чужим архітектурним проєктом, опублікованим у журналі.
Спорудженням будівлі керував відомий київський архітектор (технік-будівельник) Андрій Фердинанд Краусс, що звів у нашому місті сотні житлових будівель у стилі неоренесанс, сформувавши архітектурне обличчя багатьох кварталів міста.
Легенда №2 Будинок був «проклятий» ще у процесі будівництва, а після вбивства власника там оселилися привиди й нечиста сила.
Замок Річарда та Андріївський узвіз. Фото: Валерій Лєщинський
Будівництво прибуткового будинку дійсно супроводжувалося деякими порушеннями, проте вони не пов’язані з містикою, а скоріше зі скандальною персоною самого власника Дмитра Орлова.
24 березня 1904 року на будівництві сталася пожежа, а її ліквідація дещо зупинила процес спорудження. Згодом поліція виявилася, що будівництво велося без дозволів від міської управи.
Про цей випадок навіть написали у тогочасній пресі:
«Один з міських архітекторів днями виявив, що відбудований заново шестиповерховий будинок пана Орлова на Андріївському узвозі будується без дозволу будівельного відділу київської міської управи. Наразі у садибі споруджуються також прибудови службових приміщень, також без дозволів. Враховуючи ці обставини, представники будівельного відділу міської управи звернулися до київського поліцмейстера з вимогою призупинити роботи в садибі пана Орлова», — писала «Київська газета» у своєму випуску за 10 жовтня 1904 року.
Будівництво Замку Річарда на Андріївському узвозі. Фото: спільнота «Старі фото Києва»
Будівництво завершилося у 1905 році. Фото: спільнота «Старі фото Києва»
Згодом, власнику вдалося розв’язати цю проблему й завершити будівництво у 1905 році. Дмитро Орлов мешкав тут з родиною до 1911 року, поки невідомі зловмисники під час відрядження підрядника до Благовіщенська не зустріли його кулею.
У Києві в нього залишилися дружина Лідія і п’ятеро дітей. Щоб покрити борги покійного чоловіка, вдова вирішує позбутися нерухомості на Андріївському узвозі. Аукціон відбувся 10 листопада 1911 року. Напередодні повірений Кредитного товариства обстежив стан об’єкта продажу, переконавшись, що всі квартири здані в оренду і проплачені до кінця року.
Новою власницею будівлі стала Марія Франк, яка придбала її за 111 700 рублів. Вона залишалася господинею будинку до березня 1913 року. Згодом будівля змінила ще двох власників, і весь час квартири в ній залишалися заселеними. Тож, для свого часу цей будинок вважався гарною інвестицією, яка приносила своїм власникам стабільний дохід.
Тому розповіді про те, що у будинку довго ніхто не мешкав, через те, що в будинку лунали дивні звуки — це не більше як київський міф. Також непідтвердженою є версія, що таємничі звуки лунали в будівлі тому, що робітники вирішили помститися власнику за незадовільну платну, заклавши у труби черепки й проколоту яєчну шкаралупу.
Легенда №3. Назва замку «Річарда Левове Серце» придумав власник або мешканець будинку, бо захоплювався лицарськими романами.
Письменник Віктор Некрасов. Фото зі сторінки пам’яті діяча
Назва «Замок Річарда Левове Серце» жодним чином не пов’язана з англійським королем та захопленням його персоною. Вона з’явилася лише у 1967 році у нарисі письменника Віктора Некрасова, де він описав як у дитинстві вони з друзями гралися у дворі цього будинку, уявляючи його таємничим замком з роману Вальтера Скотта «Айвенго».
Існує і інша версія походження цієї назви: Віктор Некрасов товаришував з мешканцем будинку Річардом Юревичем, жартома називаючи його «Річард Левине Серце».
Легенда №4. Замок Річарда — одна з наймістичніших будівель Києва, де люди надовго ніколи не затримувались.
Замок Річарда та Андріївський узвіз у 1950-х роках ХХ століття. Фото зі сторінки спільноти «Київські історії»
Попри різні чутки, будинок ніколи не мав проблем з мешканцями. Він вважався комфортабельним, мав індивідуальне опалення, каналізацію та холодильник у підвалі.
У прибудові функціонували бакалійна й м’ясна крамниці, а також перукарня. Власник пропонував широкий вибір квартир: однокімнатні на першому поверсі за 15 рублів на місяць, двокімнатні на другому — за 30 рублів, а весь четвертий поверх займали розкішні апартаменти з одинадцятьма кімнатами.
Часопис «Шершеь» став першим україномовним сатирично-гумористичним виданням. Фото: www.perets.org.ua
Фото: www.perets.org.ua
А у 1906 році тут навіть виник осередок української культури. У «замку» зібралася редколегія сатиричного журналу «Шершень», у якому працювали Михайло Коцюбинський та Іван Нечуй-Левицький.
З встановленням радянської влади у Києві будівлю націоналізували й до 1983 року використовували як комунальне житло.
У різні роки у будинку проживали відомі діячі мистецтва, зокрема: жили Григорій Дядченко, Фотій Красицький, Іван Макушенко, скульптор Федір Балавенський. Вважається, що він створив для будинку скульптури в стилі Нотр-Дам, але вони були втрачені у роки ІІ світової війни.
Легенда №5. Прокляття будинку триває досі, оскільки вже багато років там ніхто не живе.
Після розселення комуналок будинок тривалий час був занедбаний, згодом опинився у приватній власності заможного американського бізнесмена українського походження, який заплатив за нього мільйон доларів у 2001 році.
Однак реставрація будівлі фактично розпочалася лише у 2010-х. За словами власника, він витратив понад 13 років на оформлення дозвільної документації.
У паспорті об’єкта зазначено, що Міністерство культури видало дозвіл на «реставрацію з пристосуванням» у 2015 році.
Після завершення робіт у пам’ятці може з’явитися готель чи житлові помешкання.
«Замок Річарда» став символом Андріївського узвозу. Фото: Борис Корпусенко
Нагадаємо, що в листопаді 2023 року в знаменитій історичній будівлі на Андріївському узвозі, 15 почали здійснювати надбудову даху, що спричинило неабиякий резонанс у суспільстві.
Згодом експерти Міністерства культури та Департаменту охорони культурної спадщини КМДА зобов’язали власника «Замку Річарда» зробити надбудову пам’ятки з автентичної цегли.
До теми: «Замок Річарда»: як перевірити легенду?
Тетяна АСАДЧЕВА
