Фото: Олексій Самсонов
Маніфестації проходять щотижня не тільки у столиці, а й інших містах України.
21 грудня у Києві на Софійській площі пройшла акція на підтримку військовополонених та зниклих безвісти.
Щонеділі рідні, друзі, побратими та просто небайдужі виходять на вулиці міста аби нагадати, що захисники України досі перебувають у російському полоні.
Зокрема вже четверте Різдво Маріупольський гарнізон зустрічає не у сімейному колі, а у ворожих тюрмах.
Фото: Олексій Самсонов
«Хлопці та дівчата, які повертаються з полону також долучаються до акцій. Особливо коли приходять вперше, кажуть, що не могли навіть уявити такої підтримки та кількості людей. Звісно це для них приємно.
Вони бачать, що про них говорять не тільки у Києві, а й по всій Україні, адже акції проходять у багатьох містах, кожна з яких узгоджена між представниками родин військовополонених та місцевою владою», — розповіла співзасновниця Асоціації родин захисників «Азовсталі» Ольга Адріанова в інтерв’ю для «Вечірнього Києва».
Недільні акції є лише одним з інструментів привернення суспільної уваги до питання військовополонених, проте дуже вагомим.
Щодня рідні бійців роблять все можливе, аби повернути їх додому, а підтримка суспільства показує, що це стосується кожного.
Фото: Олексій Самсонов
«Тоді в Маріуполі вони не замислюючись захищали всіх нас. Тепер хто, як не ми, маємо за них боротися. Це обов’язок кожного, всі мають пам’ятати, якою ціною ми живемо під українським прапором.
Коли приходиш на акцію, з тобою стоять поруч люди, у яких нікого немає в полоні. Це величезна підтримка, їм не байдуже», — поділилася в інтерв’ю мати військовополоненого азовця Тетяна.
Тетяна під час акції на Софійській площі (праворуч на фото ред.) Фото: Олексій Самсонов
Рідні військовополонених знаходяться майже в постійній інформаційній ізоляції.
Росіяни обмежують будь-який допуск міжнародних організацій до місць утримань українців, виходять з усіх ймовірних конвенцій та прав, які запобігають нелюдському ставленню до полонених.
Фото: Олексій Самсонов
«Крайній раз ми з сином бачились у 2021 році, Артему був 21 рік. Вже четвертий день народження він зустрів у полоні, зараз йому 25. Це великий проміжок часу, період і вік, у який люди формуються, змінюються», — з болем каже мати азовця.
Попри все, рідні військовополонених не планують полишати боротьбу. За їхніми словами вони не будуть зупинятися, поки не повернуть останнього бійця додому.
Читайте також:
Від оборони Маріуполя до російських тюрем: мати незаконно засудженого азовця розповіла про боротьбу за сина.
Олександра ПЛАКІНА
