Гадюка Нікольського може бути небезпечною, як і будь-яка отруйна змія, але вбивати її не можна.
Гадюка Нікольского де мешкає / колаж УНІАН, фото pixabay, Benny Trapp, CC BY-SA 3.0, via Wikimedia Commons
На природі протягом теплого сезону можна зустріти змій, тож для українців є кілька порад щодо того, що робити якщо зустріли змію і як убезпечити себе від укусу.
У деяких ЗМІ з’являється інформація про поширення гадюки Нікольського, яка нібито є особливо отруйною і навіть смертельно небезпечною. Але чи такі повідомлення відповідають дійсності? Про можливі наслідки зустрічі зі змією ексклюзивно для УНІАН розповів кандидат біологічних наук і президент Українського герпетологічного товариства Олександр Зіненко.
Що таке гадюка Нікольського — небезпека для людини
За словами експерта, ажіотаж довкола гадюки Нікольського виник через те, що одне з київських видань випустило новину, що нібито страшна, смертельно небезпечна отруйна гадюка Нікольського з’явилася в Київській області. І ця новина викликала сплеск цікавості до тварини, а насправді ця змія завжди жила на Київщині, а не приповзла туди — тварини, звісно, змінюють свої ареали і можуть розселятись, але не так швидко.
Гадюка Нікольського — це підвид звичайної гадюки. Загалом в Україні є три форми гадюк — степова гадюка, звичайна гадюка та гадюка Нікольського, і всі вони приблизно однаково небезпечні. Герпетолог також пояснив, що після дослідження генетики цих плазунів він виявив можливість утворення гібридів між гадюкою Нікольського і звичайною, і тому їх не можна вважати окремими видами. Відрізнити гадюку від інших неотруйних змій — вужів і полозів — можна за формою зіниці ока, формою та кількістю лусок на тілі, забарвленням, але для неспеціаліста діє золоте правило — до кожної змії відноситись з повагою і обережністю, не чіпати її і не намагатись спіймати. Гадюки, які живуть в Україні не агресивні, завжди намагаються втекти чи заховатись, якщо зустріли людину, а безпечна відстань від змії — близько одного метру, тобто достатньо помітити змію і не наближатись до неї щоб не отримати неприємний і болісний укус.
Де мешкає гадюка Нікольського і як її впізнати
Цей плазун живе на півночі Донецької області, у Харківській, Полтавській, Київській, Черкаській, Вінницькій, Кіровоградській областях, на півдні Чернігівщини та на півночі Одещини. Переважно мешкає на узліссях широколистяних лісів, хоча інколи може зустрічатись і на околицях боліт, вздовж берегів озер та ставків, на зарослих кущами схилах тощо.
За словами експерта, відрізнити гадюку Нікольського від звичайної неспеціаліст не зможе, бо ці змії в цілому схожі між собою. Вони помірно отруйні, так само як і інша наша гадюка — степова, а за забарвленням, попри вкорінене уявлення про гадюку Нікольського як чорну змію, вони обидві можуть бути і чорними, і нечорними (сірими чи бурими — Ред.).
Є багато місць, де в Україні зустрічається гадюка Нікольського у стійких популяціях. Нерідко плазунів можна зустріти на початку і в кінці сезону їхньої активності — навесні або восени. Як правило, багато гадюк у заповідниках або національних парках, у долинах річок та на території лісових масивів, де краще зберігаються природні умови їх існування.
Складно сказати, чи багато гадюк Нікольського в Україні, оскільки вони ведуть прихований спосіб життя. Для підрахування точної кількості потрібно тривалий час відвідувати місця їхньої концентрації, мітити змій, щоб не рахувати одну й ту саму кілька разів, а також використовувати математичні моделі, а також знати власне кількість популяцій.
За підрахунками експерта, лише на одній ділянці лісу в Гомільшанському національному парку на Харківщини, де мешкає гадюка Нікольського, на площі близько 8 гектарів живе приблизно 200 дорослих особин і їх молодь, кількість якої змінюється залежно від сезону. Таким чином, на всій території України можуть мешкати сотні тисяч, якщо не мільйони гадюк. Але не слід вважати цю цифру загрозливою, оскільки плазуни ведуть прихований спосіб життя, а до того ж не є топ-хижаками. Якщо вони й розмножуються у більшій кількості, то стають здобиччю лелек, хижих птахів, великих ссавців таких як кабани, борсуки чи лисиці. Самі ж гадюки в природі виконують важливу роль стримувачів популяції гризунів.
Читайте також:
Чим корисні горіхи макадамія: дієтолог розкрила головні переваги
Чому печінку тріски потрібно їсти кожній жінці: вражаюча користь для здоров’я
Скільки води потрібно пити на день: зовсім не 1,5 літра
Що буде, якщо вкусить гадюка Нікольського — правила допомоги
Якщо людина побачить змію, то їй потрібно вчинити так, як і у разі зустрічі з будь-якою іншою дикою твариною: лишити її у спокої. Будь-якого плазуна потрібно розглядати як потенційно небезпечного і не варто чіпати. Якщо змія заповзла у житло чи на присадибну ділянку, варто звернутися, наприклад, до співробітників ДСНС, щоб вони її забрали, а не робити це самостійно. Будь-який контакт зі змією може закінчитися укусом. Вбивати змій не слід — багато з них, зокрема гадюка Нікольського і степова гадюка вважаються рідкісними, чисельність їх скорочується і вони знаходять під охороною і занесені в Червону книгу.
Якщо ж людину кусає гадюка Нікольського (це може статись якщо хтось випадково наступив чи схопив змію руками; більшість випадків припадає на спроби зловити змію), її отрута, що є коктейлем з біологічно активних речовин, через зуб, схожий за будовою на голку шприца, потрапляє глибоко в тіло — відсмоктування чи видавлювання отрути вже не допомагають. Вона викликає сильну місцеву реакція, — почервоніння або побіління місця укусу, стрімко розвивається набряк, зона поширення якого залежить від дози отрути.
Зміїна небезпека: через холодну весну в Україні активність плазунів тільки почалася
Є відмінності у складі отрут змій і через це наслідки їхніх укусів можуть бути різними. Насправді у гадюки Нікольського серед наших гадюк найпростіша отрута, і після укусу зазвичай розвивається лише місцеве запалення і набряк. Його викликає токсин, який називається фосфоліпаза А2. Якщо гадюка велика, а людина важить небагато (на тяжкість отруєння впливає доза у розрахунку на вагу), і також якщо уражено не кінцівку, а укус відбувся ближче до тулуба чи голови, то можуть бути ознаки загального отруєння організму. Це можуть ураження серцево-судинної системи, що проявляється як падіння тиску, слабкість, запаморочення, до яких додаються нудота, загальне погане самопочуття.
Протягом кількох діб можуть розвинутись ускладнення у вигляді проблеми із нирками, особливо у дітей. Тому нехтувати небезпекою не варто і обов’язково треба звертатись до лікаря по кваліфіковану допомогу. Але слід зазначити, що від укусів наших гадюк люди надзвичайно рідко помирають. Якщо таке і трапляється, то зазвичай у випадках, коли укушений мав алергію чи серйозні проблеми зі здоров’ям, або отримав неадекватну допомогу. Тож місце укусу не можна розрізати, припікати чи накладати джгут або турнікет, вживати спиртні напої чи використовувати народну медицину — це не допомагає, а часто робить лише гірше.
В першу чергу потрібно дати людині будь-який засіб від алергії, знерухомити кінцівку та обов’язково звернутися до лікаря. Найбільша небезпека як і під час укусів інших отруйних тварин полягає у ризику розвитку алергічної реакції, що може призвести до анафілактичного шоку і навіть смерті. Такі реакції є індивідуальними і доволі рідкісними, але нехтувати цим не варто і протиалергічні препарати мають бути в кожній домашній аптечці. Сироватка використовується лише в виключних випадках бо сама є сильним алергеном і тому може бути введена лише в лікарні, під наглядом лікарів.
довідка
Олександр ЗіненкоЗоолог і герпентолог
Провідний науковий співробітник Музею природи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, кандидат біологічних наук, президент Українського герпетологічного товариства. За основною освітою – зоолог, спеціалізувався на дослідженнях гадюк в Україні і за її межами, їх систематики, еволюції, екології, автор видових нарисів для Червоної книги.
Працював в Дворічанському національному природному парку, проводив дослідження в університетах Коламбуса, Огайо, та Брауншвейга, Німеччина. Автор низки статей, присвячених гадюці Нікольського.
