Димитрій Солунський був одним із знакових образів храму. Колаж: Наталія Слінкіна
Росія привласнює собі історію, зокрема й через культурну спадщину.
Сьогодні, 8 листопада, християни східного обряду відзначають День пам’яті великомученика Димитрія Солунського. Cолунський був християнином в часи язичницької Римської імперії. Його призначили проконсулом Фессалонік — однак замість боротьби з послідовниками Христової віри, він надихав переходити у християнство. Це було державною зрадою. Димитрія ув’язнили та закололи списами. У Візантії великомученика, який віддав життя за віру, вважали також одним із «небесних захисників» Константинополя.
Димитрія Солунського вшановували й у Києві — мозаїка з його зображенням прикрашала стіни Михайлівського Золотоверхого. Коли в 1930-х роках радянська влада вирішила знищити собор заради будівництва нового урядового кварталу, церковні мозаїки та фрески вдалося врятувати.
У 1938-му році мозаїки зі зображенням Димитрія Солунського та Архідиякона Лаврентія повезли до москви — для тимчасового показу на виставці до 750-річчя «Слова о полку Ігоревім» (цей твір також написаний у Києві). І не повернули. Вони досі залишаються у Третьяковській галереї.
Про особливості мозаїк Михайлівського собору, яке значення має присвята Димитрію Солунському та чому важливо повернути їх до Києва розповіла мистецтвознавиця Діана Клочко.
мистецтвознавиця Діана Клочко, фото надане Діаною Клочко
В чому унікальність мозаїк Михайлівського собору?
— Мозаїки Михайлівського Золотоверхого — свідчення того, що Київ і у ХІІ століття залишався як у економічному, так і у культурному сенсі центром, який не поступався, наприклад, Венеції. Адже лише дуже розвинена культура може дозволити собі не один, а кілька мозаїчних комплексів.
Мозаїки Золотоверхого відрізняються від мозаїчного ансамблю Софії Київської (середина ХІ століття) пропорціями персонажів і колоритом, тобто вони не були копіюванням. У них використана більша кількість золотої смальти, що важливо в контексті символізму «Золотоверхого». Монастир за розкішним оформленням конкурував із митрополичим храмом.
Мозаїка Димитрія Солунського
Які мозаїки були знакові? Чому важливий образ Димитрія Солунського?
— Увесь мозаїчний комплекс був «знаковим». Присвята Димитрію Солунському була пов’язана з тим, що фондував будівництво монастиря київський князь Ізяслав Ярославич, який мав християнське ім’я Димитрій. Тобто Михайлівський монастир був Димитрівським на початках, в другій половині 1050-х років.
Його син Святополк II Ізяславич збудував у 1108–1113 роках монастирську церкву, присвятивши її своєму патронові, архангелу Михаїлу. Таким чином Димитрівський монастир після ХІІІ століття став Михайлівським.
На честь Солунського висвячували й князів…
— Димитрій Солунський — воїн, як і святий Юрій. Князі, які отримували при хрещенні друге ім’я, також були воїнами. Тому вважалось, що святі-воїни їм надають небесне покровительство. А вони їх прославляють у мистецтві.
Чи є міжнародні прецеденти повернення таких творів, що були незаконно привласнені? Що Україна може зробити?
— Поки що таких прецедентів немає. Україна якраз і може створити такий, спираючись на історію демонтажу мозаїк ХІІ століття, що оплачувались з бюджету УРСР. І вивезення їх з українського музею, що належав і фінансувався УРСР, на виставку до РРСР.
Попри те, що у нас сформоване розуміння «єдиного радянського простору як культурного», я вважаю, що прийшов час і юридично розділити українське радянське з російським радянським.
Зокрема і у тому, що стосувалось музейного майна, так простіше буде дивитись і на повернення артефактів з інших українських музеїв.
Наша проблема у тім, що ми не сформували чіткого ставлення до української радянської культури як до частини спадку, яку потрібно осмислювати. Це стосується і музейних експонатів різного часу.
Чому про це потрібно сьогодні говорити?
— Мозаїки Михайлівського Золотоверхого собору — кричущий випадок переміщення цінностей київської культури княжих часів на виставку, а відтак і апропріації їх московською культурою.
Експозиційною у тому числі, — у Києві частина мозаїк і фресок демонструється в межах сакрального простору Софійського собору, тобто як частина місцевої культури княжих часів, у москві — як частина «загальноросійського спадку».
Спотворюється контекст, підмінюються сенси: мозаїки і фрески Києва потрапляють у поле значень іншої культури. Отже, московська культурна апропріація, спираючись на них, говорить, що має право також називатись «давньоруською».
Мозаїки перебувають у москві, оскільки їх не повернули в український музей наприкінці 1930-х років. Великий терор був не лише знищенням фізичним українських митців, але й відчуженням нашого українського спадку, причетності до візантійського світу.
Привласнення нашої спадщини росіянами стало темою подкасту «Чому вони крадуть», створеною командою 435 FILMS. Епізоди присвячені мозаїкам Михайлівського Золотоверхого, золоту з українських курганів, щитам, мечам та іконам доби Київської Русі, козацьким клейнодам, цінніснім друкованим виданням доби Козацтва, а також елементам побуту українців та витворам мистецтва, створеним під час панування Російської імперії. Послухати подкасти можна на сайті онлайн-видання Українська правда в розділі подкасти та в застосунках Apple Podcast, Google Podcast, Spotify.
21 листопада в Україні святкуватимуть День Архистратига Михаїла, який вважається небесним покровителем Києва. А у Михайлівському Золотоверхому Соборі цього дня відзначатимуть храмове свято. «Вечірній Київ» підготував 20 цікавих фактів про одну із найголовніших та найдавніших київських святинь.
Марія КАТАЄВА
