Яна Поліщук. Колаж Оксани Гладкевич
«Підлітки підпалили авто військових», «Підлітки зробили вибухівку за вказівкою російських спецслужб», «СБУ затримала двох підлітків на спробі вчинити теракт біля ТЦК» — такі повідомлення дедалі частіше з’являються у соціальних мережах. Що ж спонукає молодих людей до таких вчинків? Чи можливо запобігти тому, щоб українські діти потрапили на гачок російських спецслужб? Відповіді на ці запитання ми шукали у дитячої психологині Яни Поліщук.
Яна Поліщук, яка працює з дітьми та дорослими в Ірпені та Бучі, організовує групи підтримки та емоційної стійкості. У соціальних мережах вона відома під псевдонімом «Сонячна», що повністю відображає її підхід до життя — оптимістичний і спрямований на порозуміння. Вона пропонує дивитися на підлітковий вік без ярлика «важкий», наголошуючи, що цей період є природним етапом розвитку, який потребує уваги та підтримки з боку дорослих.
Психологиня підкреслює, що дорослі — батьки чи наставники — мають звертати увагу на сигнали, які можуть свідчити про те, що з дитиною щось не так. Хоча повністю запобігти тому, щоб підліток потрапив під вплив ворожих служб чи конфліктував з однолітками, дуже складно, важливо створити умови, за яких дитина знатиме, що може довіритися близьким.
Довіра та підтримка — ключові елементи у взаєминах із підлітками. Дитина повинна бути впевнена, що її не засудять, а допоможуть знайти вихід із складної ситуації. Це особливо важливо в умовах, коли зовнішні обставини, такі як війна чи соціальна нестабільність, створюють додатковий тиск на молодь.
Яна Поліщук наголошує, що роль дорослих полягає не лише у спостереженні, але й в активній участі у житті дитини. Лише через відкритий діалог, емпатію та готовність підтримати можна допомогти підліткам уникнути небезпечних ситуацій і знайти свій шлях у складному світі.
Яна Поліщук
— Підлітковий вік у всі часи вважався «складним». Наскільки він стає складнішим у час війни?
— Це правда. Підлітковий вік традиційно вважається одним із найскладніших періодів у житті, адже саме тоді діти проходять через стрімкі фізіологічні та психічні зміни. Ці зміни не тільки спричиняють внутрішні конфлікти, але й стимулюють пошук ідентичності та формування життєвих принципів.
Сьогодні виклики цього періоду стають ще гострішими через складні обставини сучасного світу. Війна, економічна нестабільність та постійна психологічна напруга створюють додатковий тиск на молодь, впливаючи на їхнє емоційне здоров’я, поведінку та світосприйняття. Ці зовнішні чинники посилюють невпевненість, природну для підліткового віку, і роблять їх більш вразливими.
Дорослі, навіть за найкращих намірів, не завжди знають, як правильно підтримати молодих людей у цих обставинах. Підлітки ж, які лише починають формувати свою ідентичність, часто реагують протестом, емоційними спалахами чи навіть відчуженням. У період війни, коли негативні події фіксуються на рівні психіки, підлітки нерідко стають заручниками ситуації, не розуміючи, як реагувати на подразники чи маніпуляції.
Батьки часто порівнюють своїх дітей із «ідеальними» прикладами, запитуючи: «Чому син моєї подруги відповідальний, а мій — ні?» Але ці порівняння не враховують багатьох аспектів: індивідуальних особливостей характеру, раннього життєвого досвіду, стилю виховання чи впливу травматичних подій. Усе це комплексно формує реакції та поведінку кожної окремої дитини.
СИГНАЛИ, ЯКІ МАЮТЬ НАСТОРОЖИТИ ДОРОСЛИХ
— Які «червоні пропорції» мають насторожити дорослих, що з їхньою дитиною щось не так?
— Насправді такі прапорці (і це хороша новина для батьків) у підлітковому віці добре помітно. Першим сигналом є те, що у дитини змінюється поведінка. Наприклад, вона стає замкнутою, якщо раніше багато часу проводила з друзями, або, навпаки, якщо раніше любила усамітнюватись, а тепер не застанеш вдома. Або стає іншою реакція на звичні ситуації: істерія, або агресія щодо близьких чи знайомих.
— Як у такій ситуації поводити себе батькам, або взагалі дорослим?
— У психології, як і в медицині, профілактика завжди є більш ефективною за лікування. Тому надзвичайно важливо почати будувати здорову комунікацію з дитиною в молодшому шкільному віці, а не чекати, коли настане переломний момент у її розвитку. Стосунки в родині повинні бути побудовані на довірі та підтримці, де дорослий виконує роль партнера та наставника, а не тирана чи командира. Саме такі стосунки дозволяють дітям довіритися батькам навіть у складних життєвих ситуаціях, які неможливо передбачити чи уникнути.
Коли батьки відчувають сумніви щодо того, чи правильно вони вибудовують взаємини з дитиною, варто звернутися до спеціаліста. Психолог може стати важливим союзником у процесі дорослішання дитини, допомагаючи батькам розібратися з гострими моментами та спрямовуючи їхню увагу на ключові аспекти розвитку. Професійний супровід часто стає тією опорою, яка дозволяє краще зрозуміти потреби дитини й реагувати на їхні зміни.
Особливо слід пам’ятати, що агресивність дитини часто є показником її вразливості. Це сигнал, що вона потребує підтримки та уваги з боку дорослих, навіть якщо, на перший погляд? може здаватися, що дитина намагається відштовхнути всіх навколо. Під цим протестом часто прихована глибока потреба бути важливим і потрібним. Завдання батьків полягає у створенні такого середовища, яке забезпечує дитині відчуття безпеки й довіри, щоб вона знала, що на дорослих можна покластися.
Налагодження стосунків із підлітком часто стає справжнім випробуванням для батьків, адже іноді здається, що дитина нагадує «їжачка», який захищається своїми «голками». Але саме в такі моменти важливо проявляти любов, терпіння і підтримку. Це допоможе дитині знайти гармонію у своїх емоціях і взаємодії зі світом.
Отже, будування здорових стосунків — це процес, який вимагає зусиль, але результатом стане міцний фундамент для довіри, взаєморозуміння і підтримки, що залишиться з дитиною на все життя.
Психологиня радить вибудовувати товариські стосунки з дитиною. Фото надане Яною Поліщук
АГРЕСІЯ ТА ЇЇ ПОДОЛАННЯ
— Зараз часто ми є свідками, коли між підлітками виникає велика агресія. В інтернеті публікують жахливі відео: когось побили, у когось гроші забрали, когось принизили на камеру, і це все розповсюджується. Чи можуть дорослі щось із цим зробити?
— Звичайно, можуть. Але я трошки повернусь до передісторії. Чому так багато шокуючих відео маємо саме від підлітків і про підлітків? У цьому віці у дітей них не тільки відбуваються значні зміни в організмі, а й час соціалізації, який потребує швидкого дофаміну. Дорослі уже знають, як його отримувати — медитація, спілкування — у кожного різні способи. Підлітки цьому тільки вчаться. Ті, хто займаються спортом, мистецтвом, беруть участь у якихось заходах — мають ті чи інші здобутки, що приносять їм емоційну і не тільки винагороду.
А від чого може отримувати задоволення дитина, яка «не при ділі»? Знявши крутий відосик, отримавши багато лайків, ось це її особиста нагорода. І разом з тим цей «успіх» потрібно закріпити. А підкріплювати власну ідентичність — одне з найбільш критично важливих завдань в оточенні однолітків.
При цьому у дітей у цей період активно відбувається формування лімбічної системи мозку, яка відповідає за контроль наших емоцій і реакцій. І вони не дуже розділяють, добрим чи поганим шляхом вони отримують емоції. Головне результат — наявність бажаного відчуття.
— Як ми можемо дорослі, і не лише батьки, а взагалі соціум, впливати на формування «правильних переконань»?
— По-перше, забезпечити зайнятість за інтересами підлітків. Найпростіше — це спорт, але загалом є багато різних гуртків. Загалом важливо, щоб діти мали простір, де вони можуть реалізувати свій потенціал і навчаться комунікувати між собою і зі світом загалом.
На жаль, маємо в цьому великі прогалини, бо більшу зацікавленість у дітей зараз все-таки займає тік-ток. А у віртуальному світі спілкування досить часто далеке від здорової комунікації.
Та коли батьки вдаються до тотального контролю і намагаються обмежити користування гаджетами, то не мають успіху. Дитина в підлітковому віці протестує і буде робити що завгодно, аби вийти з-під контролю дорослих. Вона потребує сепарування.
— І мама відходить на другий план…
— Так, але в цей час важливо посилювати зв’язок із родиною, особливо татом, бо його образ — це про відчуття безпеки. Це завжди була непроста тема, а зараз, коли війна, і багато чоловіків боронять нашу країну, велика кількість сімей опинилася на відстані від своїх татусів… Разом з тим, найновіші дослідження свідчать, що чим сильніший емоційний зв’язок дитини із татом, тим менші у неї прояви агресії в сторону інших людей, зокрема однолітків.
Тому я дуже раджу всім матусям, якби це складно іноді не було, сприяти тому, щоб у дитини вибудовувався емоційний зв’язок із татом. А коли батька в сім’ї нема, то цю роль може взяти на себе авторитетний дорослий.
До речі, у деяких європейських країнах для дітей, які ростуть у неповних сім’ях, влаштовують спеціальні заходи соціалізації — дорослі чоловіки проводять із дітьми час: ходять на прогулянки, грають у ігри чи займаються спортом. Особливо така емоційна складова важлива для хлопчиків.
Діти досить легко піддаються маніпуляціям у мережі. Фото надане Яною Поліщук
ПІДЛІТКИ, ЖЕРТВИ МАНІПУЛЯЦІЙ ВОРОГА
— Але ж навіть хороші стосунки у родині не гарантують, що дитина не стане жертвою маніпуляцій ворожих спецслужб?
— Помітила, що чимало підлітків йде на різні необдумані вчинки для заробітку. Чим старшою дитина стає, тим більше у неї різних потреб і бажань. І не завжди батьки це можуть зрозуміти, або забезпечити. Тому діти вдаються іноді до необдуманих дій. І не завжди спрацьовує «менталочка», що «я роблю щось погане» за що доведеться відповідати.
Тому треба працювати із фінансовою грамотністю. Розглянути, як можна безпечно заробляти кошти: вчити когось, надавати якісь послуги, погуляти з собакою, забрати малу дитину сусідів зі школи та посидіти з нею…
— Вибачте, але як повірити у те, що підлітки, у гонитві за заробітком, не розуміють ціну співпраці з ворогом? Зараз багато інформації про це. Тим більше, що непоодинокі випадки, коли виконавці підпалів самі ж стають жертвами…Тобто діти знають, що за це може бути покарання, але все одно вони йдуть на це і звідки така легковажність?
— Вони думають, що саме їх «не зачепить». Саме з цієї причини вони можуть легковажно ставитися до наркотиків, раннього статевого життя. Так і спрацьовує дофамінова пастка. Їхні плани часто не підкріплюються розумінням наслідків. У них недосконало працюють причинно-наслідкові зв’язки, які формуються у віці десь близько 20-21 року.
Крім того, я більш ніж впевнена, що підлітки надають перевагу переглянути відеоролик про якийсь прикол із Тік-Тока, ніж послухати речника СБУ, який розповість про наслідки співпраці із ворогами, або коли на цю тему вряди-годи згадують батьки. Потрібна системна робота, особливо у школах.
Підлітковий вік — це найпрогресивніший період життя людини. За відносно короткий час людина проходить стрімкий розвиток, але, водночас, це час особливої вразливості. І потрібно розуміти, що російські спецслужби дуже добре з цим працюють, знають, на що можна натиснути, «обкручують» таким чином, що підлітки перестають розуміти, де правда, де брехня, отримують нагоду проявити «крутість», не розуміють, що ними маніпулюють.
— Не розуміють, що співпрацюють з ворогом?
— Спробуймо проаналізувати фоновий аспект багатьох наших інстаграмних, телеграмних груп, що стосуються зараз якихось військових моментів. Якщо говорити про початок повномасштабної війни, то був сплеск патріотизму, волонтерства. Зараз інформаційний простір, значним чином захоплений різними відео про насильну мобілізацію, «бусифікацію», йде «розмивання» образу ворога. Підлітків ця історія дуже качає, бо там є готова жива емоція, сплеск почуттів, «швидкий дофамін. Тому підпалити авто військовим, чи підкласти вибухівку під ТЦК для них наче виступити проти війни, проти «ворога» нав”язаного маніпуляторами.
Плюс ми не можемо ігнорувати той момент, що не знаємо, як відбувається вербування. І це ж підлітку натиснули на якусь його слабку точку, а ними легко маніпулювати. Плюс до цього пропонують солідний заробіток. Тобто це такий певний комплекс, який, на жаль, використовують проти наших же дітей. І це дуже страшно.
В ПОГОНІ ЗА ДОФАМІНОМ
— У контексті цього хочу запитати, чи працюють на «профілактику» нерозсудливості жахливі відео, що розповсюджували в соціальних мережах. Наприклад кадри того, хлопчика вдарило електрострумом на даху електрички у Києві? Модератори груп розміщували це відео з поясненнями, що це роблять для того, щоб це діти побачили і не робили такого. Як ви думаєте, такий метод попередження, він працює?
— Далеко не з усіма. Тобто ми не можемо бути впевненими, що якщо покажемо це відео у школах, то діти перестануть лазити по вагонах чи займатися зачеперством. Чимало хто відкине цей страшний випадок і в силу підліткового пошуку дофаміну спробує «зробити це», довести, що саме у нього вийде, що він — зможе. Тут потрібна систематична робота, постійні нагадування, пошук таких слів, які б змогли закріпитися у свідомості.
Розумію, яке відео ви маєте на увазі, воно жахливе… Я живу в Ірпені, у місті, яке «ділить» залізниця, і знаю чимало подібних випадків, коли зачепери ставали жертвами. Проте значно більше шансів натрапити у соцмережах на відео, де хтось «із вітерцем» їде на даху електрички, що комусь «вдалося», аніж дізнатися, чим насправді це може закінчитися. Тому я застерігаю дорослих проти бездумного поширення різного контенту.
— То чи можливо взагалі вберегти підлітків від непродуманих вчинків?
— Повторю свою думку про те, що важливою є наша профілактика. Важко змінити ставлення дитини до себе і світу, у час коли її «штурмують» гормони. Не хочу, щоб це звучало якось занепадницьки, що ми у халепі. Насправді у нас гарно працюють багато навчальних закладів. Я знаю багато шкіл у яких максимально піклуються про дітей. Абсолютно переконана, що більшість батьків вкладають максимум у своїх нащадків.
Але на жаль, ми не можемо на 100% застрахувати підростаюче покоління від усіх викликів цього часу, тому що інформаційний світ інакший. На нас тисне величезна кількість інформації, ми живемо в умовах війни. Тож важливо своїм прикладом показувати стійкість. Бути «світлими» і ділитися цим з іншими. Турбуватися не тільки про фізичне, а й ментальне здоров’я. Своє і своїх дітей.
Ми не завжди можемо спрогнозувати всі ситуації, які можуть бути довкола дитини, але ми завжди можемо стати опорою, якоюсь гаванню, куди можуть завжди «пристати» підлітки з свого моря переживань та емоцій.
— Чи є якийсь «рецепт» як цього досягти?
— Зараз в родинах багато конфліктів, недомовленостей. У світлі цього я б порадила «проговорити» домовленості в рамках сім’ї, визначити кордони особистого простору кожного члена. Так у цей час для батьків, наприклад, важливо, знати де фізично перебуває їхня дитина, а для підлітків навпаки — те, що межі їхньої свободи не будуть порушені, при цьому розуміти, що про них піклуються, що їхня думка — важлива. Коли у родині є такий вайб, то, вірогідність різних неприємних історій зменшується у рази.
Читайте також:
Як зберегти здоров’я мозку в умовах тривалого стресу: інтерв’ю з Петром Чорноморцем
Наталка МАРКІВ
