Іван Козловський. Фото зі сторінки Меморіального музею співака в Мар’янівці / Facebook
Вважається, що у його співі втілилася душа української культури. Виконуючи народні пісні та романси, Іван Козловський відкривав світові мелодику й багатство України, стаючи символом своєї епохи й натхненником збереження національної ідентичності.
24 березня виповнюється 125 років від дня народження видатного українського співака, оперного тенора Івана Козловського.
У день пам’яті легендарного співака згадує його життєвий шлях.
Видатний тенор Іван Козловський. Фото з відкритих джерел
Хата у Мар’янівці на Київщині, де зростав оперний співак. Фото зі сторінки музею
Майбутній артист Іван Козловський народився у 1900 році в селі Мар’янівка на Київщині. Його батько Семен був знаним кравцем і водночас талановитим музикантом, а мати походила з польського роду Косинських.
За спогадами близьких, обоє батьків хлопця добре співали, тож не дивно, що хлопчик успадкував від них свій неабиякий талант.
Вже з ранніх років маленький Іванко проявляв свою любов до музики, а з 7 років він вже співав у хорі Михайлівського Золотоверхого монастиря.
Михайлівський Золотоверхий, де співав у хорі малий Іванко. Фото: Типографія С. Кульженка 1913 року /З відкритих джерел
«Мама мріяла, щоб я став священником. Мене віддали до школи, звідти було „рукою подати“ до архієрейського сану. Після неї приймали до семінарії, де навчалися чотири роки на священника. Якщо хотів стати богословом — ще рік. Потім можна було вступити й до академії. Жив я у Михайлівському монастирі», — писав у спогадах Іван Козловський.
Цікаво, що у тому ж хорі співав і його брат Федір, який також став пізніше відомим співаком. У 1919 році він вирушив у світове турне з капелою Олександра Кошиця, яка після окупації України більшовиками, вирішила не повертатися на Батьківщину.
Тривалий час Іван Козловський замовчував цей факт своєї біографії.
Після початкової освіти у 1917 році Іван вступив до Київського музично-драматичного інституту, де навчався в класі Олени Муравйової.
Неповторний голос артиста зачаровував з перших нот. Фото з відкритих джерел
Наприкінці 1918 року він дебютував у Полтавському музично-драматичному театрі. Проте його артистичну кар’єру тимчасово перервала служба в армії. Однак одного разу, на запрошення адміністрації театру, він замінив хворого артиста в опері Шарля Гуно «Фауст», і цей виступ справив сильне враження на відомого співака Платона Цесевича, який передрік йому блискуче майбутнє.
У 1922 році Козловський виконав партію Фауста в Полтавському оперному театрі, а згодом працював солістом у Харківському (1923–1924) та Свердловському (1924–1926) оперних театрах. З 1926 по 1954 рік він був солістом Великого театру СРСР, і його голос, чистий, яскравий, із неповторним тембром та широким діапазоном, завоював серця мільйонів слухачів.
У його репертуарі було понад 50 оперних партій, як головних, так і другорядних, які він виконував із великим ентузіазмом, бо був переконаний, що маленьких ролей не буває, а є лише маленькі артисти.
Його голос, надзвичайний за чистотою та красою, мав неповторний тембр і широкий діапазон із вільним верхнім регістром.
Іван Козловський та солісти київської опери: Є. Озимківська, Л. Руденко, Е. Томм, М. Гришко, А. Кикоть, Б. Руденко, М. Тимохін, С. Козак. Фото з архіву Національної опери України
У Національній опері України згадують, що співакові не судилося працювати на київській сцені, проте він завжди залишався вірним своєму корінню та гастролював у цьому театрі.
Так у 1933 році він виконав партії Герцога в опері «Ріголетто» Джузеппе Верді та Лоенгріна в однойменній опері Ріхарда Вагнера, а в 1960 році дав два сольних концерти в супроводі оркестру театру.
Окрім оперного мистецтва, Іван Семенович з любов’ю виконував українські народні пісні та романси, відкриваючи світові багатство й красу української культури. Він став символом епохи, людиною, яка своїм прикладом показала важливість збереження національної ідентичності.
Іван Козловський біля Червоного корпусу КНУ імені Т.Шевченка. Фото: Сергій Марченко зі сторінки Меморіального музею Івана Козловського у Facebook
Співак активно підтримував зв’язки з Батьківщиною. Фото: Сергій Марченко зі сторінки Меморіального музею Івана Козловського у Facebookтивн
«З Україною, своєю батьківщиною, батько був пов’язаний нерушимими душевними зв’язками усе життя, до самого кінця. Він любив Україну віддано і ніжно — синівською любов’ю. Любив її звичаї, природу, мову (часто розмовляв зі своєю сестрою українською). Батько зібрав і обробив українські колядки, а також був унікальним виконавцем українських народних пісень», — згадувала донька співака Ганна.
З великою ніжністю він завжди повертався і до рідної Мар’янівки, де ініціював створення дитячого симфонічного оркестру, забезпечивши його музичними інструментами власним коштом.
Іван Козловський до глибокої старості зберіг красивий тембр голосу. Фото з відкритих джерел
Іван Семенович активно сприяв розвитку музичних талантів серед дітей, підтримуючи капелу Мар’янівської музичної школи у її виступах на концертах, конкурсах та фестивалях як в Україні, так і за її межами.
Також видатний співак став автором спогадів про видатних українських співаків, таких як Оксана Петрусенко, Михайло Донець, Платон Цесевич, Михайло Микиша, Борис Гмиря та інші.
Іван Козловський пішов з життя 21 грудня 1993 року.
Вже після його смерті, у рідній домівці співака відкрили Меморіальний музей-садибу Івана Семеновича Козловського. Серед його експонатів — унікальні особисті речі співака: його оперні костюми, клавіри, книги з власної бібліотеки, а також рідкісні аудіозаписи та відеоматеріали.
Пам’ятник співакові у Києві. Фото: Вікіпедія
Найціннішою частиною колекції є рукописи Івана Семеновича, які відображають його творчий шлях і глибокий зв’язок з українською культурою.
Окрасою місцевості є також мальовничий парк, який прикрашають платани, липи, дуби, туї, а також яблуневий сад, висаджений разом із друзями співака, включно з відомими митцями Максимом Рильським, Павлом Тичиною та Олесем Гончаром.
У 1996 році мюнхенська продакшн-кінокомпанія «PARS MEDIA GmbH» включила Івана Козловського до циклу 13 півгодинних документальних фільмів «Die Tenöre der Schellack-Zeit» («Найвидатніші тенори епохи»), визнавши його одним з апостолів співу.
У 2000-му році його ім’ям названий провулок у Печерському районі Києва. Також у сквері неподалік нього, вже у 2008 році був встановлений пам’ятник знаменитому артистові.
До теми: Меморіальну дошку Івану Козловському відкрили у Михайлівському Золотоверхому.
Статтю створено за матеріалами з відкритих джерел.
Тетяна АСАДЧЕВА
