Як київські волонтери розбирають завали: репортаж з Гостомеля

До волонтерства долучаються люди різних професій.

Ініціатива «Сміливі відновлювати» допомагає мешканцям Київщини розчищати подвір’я та помешкання від страшних наслідків окупації.

Київську область повністю звільнили від росіян 2 квітня. Буча, Ірпінь і Гостомель були знищені майже на 70%. Комунальні служби не спроможні впоратися з таким навантаженням, тож місцеві мешканці прибирають завали у домівках самостійно. Не всім це вдається, тоді ж на допомогу приходять волонтери.

«Сміливі відновлювати» — волонтерська ініціатива, створена ГО «Урбанрада» разом з БФ «Янголи ЮА». Основна діяльність команди «Сміливих» — це відновлення міст та сіл, що постраждали від повномасштабного російського вторгнення (Буча, Ірпінь, Гостомель та інші прилеглі місцини). Волонтери прибирають помешкання й двори від уламків і будівельного сміття, ремонтують зруйновані дахи та двері, заклеюють вікна. За літо близько 1500 волонтерів розібрали понад 65 постраждалих приватних будинків та розчистили майже 80 квартир.

Для координаторки «Сміливих» Олександри Луцак робота в організації насамперед «про єднання, щире й необмежене».

«Цей проєкт творять абсолютно різні люди: ми всі з різних поколінь, сфер діяльності, міст. Але ми об‘єднуємося навколо ідеї, — поділилася вона. — Команда „Сміливих“ це про неймовірну синергію».

Волонтерство об’єднує киян

Дев’ята ранку. Дощ. Біля станції метро «Академмістечко» пахне рибою та чебуреками, кавою й безхатьками. На зупинку сходяться волонтери. Зустрічає їх координаторка Альона Ляшенко, збирає до спільного кола. Видає пачки рукавиць, масок та багряні футболки. Вони вирізнятимуть команду в натовпі. Два махи руки Альони, два автобуси і всі організовано прямують до місць призначення.

Координаторка волонтерської ініціативи Альона Ляшенко.

В дорозі Альона згадує свої перші виїзди. Тоді вона була найстаршою в команді.

«Не думала, що у нас так багато свідомої молоді. Та з кожною новою толокою людей у спільноті ставало все більше, і до 20-річних волонтерів додалися вже люди старше 30-ти», — каже вона.

Поїздка зібрала людей з різних сфер: студента філософського факультету, кондитерку, архітектора, мандрівника з Австралії. Об’єднало усіх щире бажання допомогти тим, хто цього потребує.

Дорогою автобус трусить на ковдобинах. Раптом з дверей вистрибнув болт.

— Здається, автобус розвалюється, — зауважує хтось.
— Нормально, переживемо, це ж українські автобуси, — сміються у відповідь.

Окупанти принесли смерть та руйнування

На кінцевій зупинці видніються простріляні великокаліберними снарядами будинки, повалені паркани, купа скла й битої цегли.

У Гостомелі досі лишилися сліди російської окупації.

Постраждали й приватні будинки.

Мешканка Гостомелю Ірина Володимирівна Папит проводить волонтерів до свого напівзруйнованого родового гнізда.

Цей будинок — місце її дитинства. До повномасштабного вторгнення тут проживала мати пані Ірини. Війна застала родину в Києві, а до рідної хати сім’я повернулася тільки в травні після деокупації.

Мешканка Гостомелю Ірина Володимирівна Папит.

«Приїхавши, ми побачили повністю зруйновану літню кухню, сарай та альтанку, зачепило й приміщення самої хати. На подвір’ї знайшли снаряд, що не розірвався — його знешкодили спеціалісти, — пригадує Ірина Папит. — На горищі будинку сусідки була граната з чекою. Під час окупації подвір’ями їздила важка техніка, на крані біля багатоповерхівок сидів снайпер. Одного дня місцевий хлопець біг подвір’ями, щоб сховатися від обстрілів. Але його вбила російська куля. Тіло парубка довго лежало перед воротами нашого дому, куди зараз волонтери виносять уламки будинку. Хлопця перепоховали тільки після повної деокупації».

160 мішків та 5 годин роботи

Зігрівшись чаєм, волонтери схопили лопати, мішки й граблі та гайнули надвір. Доріжки розмило водою. Дощило, але робочі «ланцюжки» від того не розпалися: Альона вибирала цеглу, далі уламки сортувалися по купках. Чотири руки, і мішки вже за подвір’ям. Праця здається монотонною й важкою. Але ритмічна музика й купа жартів задавали швидкий темп.

Австралієць Стюарт Хеджі долучився до столичних волонтерів.

27-річний австралієць Стюарт Хеджі вже втретє їздить на толоки разом зі «Сміливими». Під час повномасштабного вторгнення росії був у Німеччині та Чехії. Там Стюарт познайомився з українцями, які вимушено тікали від війни в Європу. Історії біженців наштовхнули його на ідею поїхати до України.

«Тут я багато спілкувався з киянами, і здивований рівнем знання англійської в Україні. Молодь володіє мовою краще, ніж дехто в Австралії, — сміється Стюарт. — У хостелі сусіди поділилися контактами волонтерів зі „Сміливих“. Тож зараз я в Гостомелі допомагаю розібрати це подвір’я від уламків, скла та брухту».

Волонтери організували роботу з розбирання завалів.

Після них двір виглядає просторішим.

Мішок за мішком, цеглина за цеглиною, і двір потихеньку стає просторішим. У завалах волонтери знаходять речі з минулого: дитяче взуття, скло, рецепти консервації, документи. Так у землю пішло мирне життя.

«Це мій сувенір», — вигукує жартівливо Кирило. Волонтер вихопив серед завалів маленьку ляльку з відірваною головою.

Студент КНУ Кирило Матюха регулярно їздить волонтерити.

Кирилові Матюсі 19, він студент-політолог у КНУ ім. Шевченка. Пішов уже другий десяток виїздів Кирила разом зі «Сміливими». Наголошує, що «війна триває, і багатьох вона зачіпає більше, ніж просто в інформаційному полі, тому ніхто не допоможе українцям краще, ніж самі українці».

160 заповнених до верху мішків, близько 5 годин роботи, і волонтери можуть спокійно роз’їжджатися по домівках.

За кілька годин волонтери здружилися.

На шляху додому — зупинка на КПП, їжаки, зруйновані будинки навколо. В автобусі згадують шістдесятників. Микита Бахтаров, постійний волонтер «Сміливих», декламує вірш Ліни Костенко «Майже переклад з провансальської»:

І хоч на світі сторони чотири,
я тут живу, бо я цей край люблю.
І не боюсь донощика в трактирі,
бо все кажу у вічі королю!

Всі, хто потребує допомоги або має змогу підтримати ініціативу (як волонтер або коштами), можуть залишити заявку на сайті «Сміливі відновлювати».

У лютому-березні велика частина громад Київщини стала полем бою і фактично стримала ворога на шляху до столиці. Київ долучиться до відбудови постраждалих громад області та надасть їм фінансову допомогу.

Анна ШКОДЕНКО, фото авторки

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
PRO-KYIV.in.ua