Громадські приймальні штабу працюють у Києві, Харкові, Миколаєві, Вінниці та Львові. Фото: Олександра Плакіна
За участі координаційного штабу провели вже понад 51 обмін, завдяки цьому змогли звільнити 3135 українських воїнів.
Координаційний штаб з питання поводження з військовополоненими створили у 2022 році. До нього увійшли більшість військових формувань країни. Головою штабу є начальник ГУР МО України Кирило Буданов.
Координаційний штаб надає допомогу родинам та близьким захисників та захисниць України, які потрапили в полон або зникли безвісти. У громадській приймальні надають консультації щодо перебування військовослужбовців у полоні або зниклих безвісти. За потреби рідним надають безкоштовну психологічну та юридичну допомогу. Також штаб регулює питання обмінів та безпосередньо бере в них участь.
Журналістка «Вечірнього Києва» поспілкувалась з речником Координаційного штабу Петром Яценком про те, як проходить довгоочікуваний обмін військовополоненими та різні нюанси цього процесу. А також про те, що можуть в цей час робити рідні полонених, аби допомогти та головне — не нашкодити.
Речник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко
Довше ніж обмін: про переговорний процес
Першим в цьому процесі відбувається діалог між двома переговорними групами. З його слів, представники України під час цих перемовин є надзвичайно гнучкими, адже зацікавлені в повернені наших людей.
Вже після досягнення єдиного рішення планується сам обмін. Зазвичай він проходить у точці перетину або кордону вільних і тимчасово окупованих територій України.
За домовленості двох сторін оголошується тимчасове «затишшя». Але це не гарантує безпеку, адже обстріли можуть бути поруч і випадкові снаряди дістають до точки зустрічі. Іноді у такому разі процедуру можуть перенести.
Сам обмін відбувається якомога швидше, йде перевірка відносно наданих списків, чи присутні всі військовополонені. Після підтвердження кожної особи, представники силових структур та вже звільнені військовослужбовці переміщуються на певну безпечну відстань на території підконтрольні України.
Вже там звільнені можуть вийти з автобусів, отримати речі першої потреби та зателефонувати рідним. Після цього їх відвозять до госпіталів на огляд, адже у штабі орієнтовно володіють інформацією хто і в якому стані повертається. Про всяк випадок під час обміну також є супровід швидких.
«Коли наші захисники після умов, де обмежена інформація та пропагандистський тиск, бачать, як їх зустрічають з обіймами — це незвичайні емоції. Військові часто починають співати гімн, цілувати землю. Це дуже важливо бачити, що тебе чекають», — розповів Петро Яценко.
Також, за словами речника, раніше росіяни не надто сентиментально зустрічали своїх полонених. Але коли побачили приклад української сторони, яка одразу ж дає хлопцям все необхідне — від елементарних засобів гігієни до гаджетів — й самі почали так робити.
Наплічник з речами першої необхідності, який видають щойно звільненим з полону військовослужбовцям
«Але краще б вони копіювали у нас ставлення до військовополонених, адже росія є підписантом Женевської конвенції, яка гарантує належні умови утримання. Натомість вони не забезпечують достатнього харчування, не тримають наших в окремих таборах для військовополонених, а використовують в’язниці та колонії, не допускають Міжнародний комітет Червоного Хреста до місць утримання, не надають медичну допомогу, використовують тортури. Побиття та електрострум», — наголосив речник штабу Петро Яценко.
Ті, хто повертаються з полону, дають свідчення, що поширеною є схема підйому вночі, після чого змушують стояти на ногах близько двох годин. Полонені повертаються максимально виснаженими фізично, зі значною втратою ваги, а також з порушеними рефлексами на звук електрошокера. Вони потребують реабілітації: фізичної та моральної.
Україна постійно наголошує міжнародним організаціям, що ті мають сприяти тому, щоб росіяни відкрили доступ до локацій, де утримуються полонені українці.
Петро Яценко розповідає, що сторона України завжди намагається співпрацювати з міжнародним комітетом Червоного Хреста та іншими організаціями, аби хоча б мінімально покращити умови перебування у полоні.
Нещодавно реалізували передачу посилок для наших військовополонених. Своєю чергою росіяни також вирішили зробити передачі.
Попередньо, за весь час повномасштабної війни, росіяни завжди мали змогу передавати посилки в полон, здійснювати грошові перекази, чого звісно для України не забезпечили.
Призупинення обмінів та вироки полоненим
Гострим питанням для українських військовополонених є кампанія вироків та публічного суду. Як зазначили у координаційному штабі, це створено виключно з пропагандистською метою.
«Вони судять захисників країни, на яку вони напали за те, що вони її захищали — це абсурд. Зроблено це для виправдання перед російським суспільством, аби показати що вони не просто напали, а дійсно боролися зі «злочинцями», — зазначив Петро Яценко.
«Судове засідання» у рф на якому винесли вироки українським військовослужбовцям. Фото з відкритих джерел
З його слів, виглядає це все дійсно як справжній суд, але насправді є профанацією українців. Тобто ті звинувачення і вироки не позбавляють військовослужбовців статусу полонених.
«Щодо затяжних пауз в обмінах, вони були обумовлені тим, що росіяни просто щоразу відкладали їх. Бували і такі випадки, що обмін відкладали майже за декілька днів до його проведення. Ворожа сторона не надає конкретних пояснень таких перенесень, але і не ставить обміни на паузу», — каже Петро Яценко.
«У публічних акціях на підтримку військовополонених є дві сторони»
У координаційному штабі зазначають, що найкращою допомогою рідних військовополонених у цій боротьбі є організація між собою в громадські об’єднання. Так набагато легше отримувати певну документацію, звертатися до міжнародних організацій щодо умов утримання та обмінів, і звісно це велика підтримка один одного. Адже іноді росіяни або інші кримінальні елементи вдаються і до фінансових провокацій, обіцяючи інформацію про ваших рідних, або навіть іноді повернення додому, що є неможливим.
Рідні військовополонених активно працюють над соціальним впливом за кордоном. Зазвичай вони виступають на майданчиках урядів країн-партнерів, ООН, ОБСЄ. Цим вони сприяють тому, що питання полонених є актуальним і за межами України.
Але у штабі розповідають про дві сторони публічних акцій на підтримку військовополонених, зокрема в Україні.
За словами речника, такі заходи є як деструктивними, так і конструктивними. Деструктивними називають ті, до яких підбурюють росіяни, а саме меседжі про те, що держава кинула своїх військовополонених. Це одразу використовують в цілях пропаганди та навіть відтерміновують обміни ще більше.
«У січні минулого року призначили черговий обмін, але одразу після акції його перенесли, ми вважаємо збіг не випадковий, але таких випадків на щастя меншість», — поділився Петро Яценко.
Конструктивними ж є акції, під час яких люди нагадують українському суспільству та міжнародним організаціям про людей у полоні, які там умови та відношення. Але у висвітленні цієї проблеми також радять мати межу, аби не нашкодити ні полоненим, ні тим хто чекає рідних з неволі, ні державі.
Акція на підтримку військовополонених на Контрактовій площі столиці
У координаційному штабі не радять зайвий раз поширювати будь-які дані про військового, його особисті фото або разом з побратимами. Також радять не згадувати про конкретні посади та роди військ, адже чим більше військовий має звань та державних нагород, тим більше росіяни можуть відтермінування його повернення.
«Нам немає жодного сенсу тримати росіян, витрачати на це величезні кошти та утримувати їх в сприятливих та комфортних умовах. Ми готові хоч завтра зібрати російських військовополонених, посадити в потяги та поміняти всіх на всіх, але проблема є лише зі сторони ворога. Вони використовують українських військових як важелі впливу на державу та її суспільство», — наголосив речник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко.
Нагадаємо, що днями відбувся черговий обмін військовополоненими. Про те, як це було і кого вдалося повернути додому читайте у матеріалі «Вечірнього Києва».
Олександра ПЛАКІНА
