Під передзвін урочисто і піднесено зустрічали Великдень у Володимирському соборі. Фото: Борис Корпусенко
З Великодня і до Вознесіння християни вітаються один з одним по-особливому: «Христос Воскрес», а у відповідь — «Воістину Воскрес», впродовж 40 днів саме ці слова стверджують віру, священики нагадують, що апостол Павло сказав: якщо Христос не воскрес, то і віра наша марна.
Великодній ранок-2026 у Києві видався туманним. Але у багатьох храмах, наприклад у Києво-Печерській лаврі, саме цієї ночі вперше за час війни правили всенічну. Тож місто зранку було наповнене людьми, що йшли зі служби.
У Володимирському кафедральному соборі вірні були на службі і вночі і вдень. Навколо храму постійно збирались сотні людей із запаленими свічками, гарно прибраними кошиками з неодмінною паскою та крашанками.
«Христос Воскрес! Воїстину Воскрес!» — нині ці слова для українців значать дуже багато.
Освячення пасок біля Володимирського кафедрального собору у Києві вранці 12 квітня 2026-го року.
Віряни зранку поспішають до храму, де відправили всенічну Великодню службу.
Святкова «облога» навколо Володимирського собору на Великдень.
В Україну на свята приїхали і ті, хто в час війни знайшов прихисток за кордоном. Чимало з них привезли діток, щоб саме на рідній землі відзначити найсвітліше християнське свято.
«Ми чекали на Великдень кілька місяців, що приїхати додому. Коли ми тут, ми продовжуємо традицію нашої родини, яка кілька поколінь поспіль ходила саме до Володимирського собору. Для нас цей храм — особливий. Тут хрестились наші діти й онуки, тут були перші причастя і тут ми отримуємо підтримку від священиків», -поділилась з «Вечірнім Києвом» пані Ніна, яка приїхала на Великдень з Португалії.
Ніжні прикраси великоднього кошика.
Окроплення святою водою на Великдень.
Кожна госопдиня прикращає великодній кошик по-особливому труботливо.
«Христос Воскрес!»
Воскресіння Ісуса Христа є осердям християнської віри. Саме з цієї звістки починалося апостольське благовістя, саме вона утверджує нас у впевненості, що жертва Христа не була марною.
«Хресними стражданнями Месія узяв на Себе гріхи світу, а воскресінням відкрив для людини дорогу до життя вічного. Тому для кожного віруючого Великдень є джерелом сили, радості та надії, яка не міліє навіть у найтяжчі часи», — зазначив під час Великодньої служби Блаженіший митрополит Епіфаній.
Предстоятель наголошує, що світло Христового Воскресіння є не лише спогадом про подію минулого, а живою силою, яка діє сьогодні — у серці кожного, хто вірить. Це світло є нашою духовною зброєю у боротьбі зі злом, неправдою і страхом.
У Володимрському соборі на Великдень.
Пам’ятні світлини з Великодня.
Військові на Великдень йшли з родинами до храмів.
Велелюдно і радісно було біля Володимирського собору на Великдень. Люди ділились пасками та крашанками зі знедоленими, після служби йшли до причастя.
До слова, за традицією на всю Світлу седмицю — тобто тиждень після Великодня, піст скасовується, а причащатись радять щодня.
Особливо багато було на освяченні пасок сьогодні маленьких українців і україночок. Саме діток першими у храмі допускають до причастя. Для дітей ці спогади залишаться на все життя. Вранішній настрій, велелюдність, яскраві атрибути Великодня і багато радості та проявів любові.
Під час Великодньому посланні предстоятель ПЦУ Блаженніший Епіфаній особливу увагу звернув на сучасні випробування, які переживає український народ.
Попри війну, біль і втрати, Воскресіння Христове нагадує: темрява не має остаточної сили.
«Навіть у ці важкі часи війни Воскресіння Христове нехай наповнює наші душі непереможним світлом благодаті… Нехай це світло буде нашою зброєю і щитом у боротьбі з агресією зла».
Митрополит Епіфаній висловлює вдячність українським воїнам, волонтерам, медикам і всім, хто служить ближньому, підкреслюючи, що саме через любов і жертовність множиться світло у світі.
Світле свято — радість для дітей.
Перший Великдень.
Великдень — родинне свято.
Митрополит Епіфаній нагадав, що диявол спонукає своїх прислужників примножувати беззаконня, проливати кров невинних, нести в мирні оселі руйнування та смерть.
«Бачачи все це, страждаючи від цих проявів зла, ми можемо духовно і морально знесилюватися, адже сили людини не можуть бути самі собою невичерпними.
Однак нинішнє свято нагадує нам, що ані темрява, ані гріх, ані зло, ані сам диявол не можуть перемогти. Якщо мале світло від ліхтаря чи свічки в наших руках здатне відігнати темряву, то наскільки більшу силу має світло Христове, світло від Того, Хто іменується правдивим і незаходимим Сонцем? Тому попри всі руйнування, страждання, попри втому від боротьби ми маємо просвітитися торжеством, бо воістину Христос воскрес!»
Вільного місця під собором майже не було — віряни з кошиками вишикувались святити паски.
Ольга СКОТНІКОВА, Борис КОРПУСЕНКО
