Фото: Борис Корпусенко
Захисник зібрав та об’єднав добровольчу чоту «Карпатська Січ».
22 січня у Київській міській державній адміністрації відбулася презентація книги «Хоробре серце Олега Куцина», присвяченої життю, боротьбі та світогляду добровольця, командира й націоналіста Олега «Кума» Куцина.
Видання вийшло у серії «Видатні українці» Бібліотеки Історичного клубу «Холодний Яр» у видавництві Марка Мельника.
Книга розповідає про Олега Куцина як 1-го віцепрезидента Історичного клубу «Холодний Яр», творця й командира Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ» із 2014 року, а з 2022-го — командира 49-го окремого стрілецького батальйону Сухопутних сил ЗСУ.
Видання відкривається словами самого Олега Куцина:
«Тепер я можу говорити з войовничими предками на рівних».
548-сторінкова книга містить спогади побратимів і друзів, зокрема борців за волю України.
Також там зібрані погляди іспаномовних воїнів — адже в «Карпатській Січі» воювали представники майже 50 національностей.
Окремий розділ присвячений більш ніж 100 біографіям полеглих воїнів підрозділу.
Завершує видання розділ «Особисте» та фотододаток про життя і боротьбу Олега Куцина.
Під час презентації Роман Коваль згадав останній день життя командира — 19 червня 2022 року, День батька, і наголосив, що сенсом його життя була лише Україна та боротьба за неї.
«Дехто з людей, які сьогодні є в цій залі, був з Олегом від 2014 року та аж до останнього його дня — 19 червня 2022-го. Це був День батька, коли донька хотіла його привітати, лишилися зовсім ні з чим. Олег Куцин визнавав тільки Україну і боротьбу за неї. Такий мій висновок про його життя: тільки Україна і боротьба за її свободу», — сказав редактор і керівник проєкту Роман Коваль.
Роман Коваль. Фото: Борис Корпусенко
Про Олега Куцина як людину, воїна й лідера говорила й доброволиця, старша лейтенантка ЗСУ Василина Наконечна.
Вона наголосила, що для нього націоналізм завжди означав відповідальність за слова, вчинки й історію.
«Олег Іванович нам завжди казав, особливо з початку повномасштабного вторгнення, що націоналізм — це в першу чергу відповідальність. Відповідальність за слова, за дії та відповідальність за нашу історію. До 2014 року він вбачав свою місію в тому, аби повернути пам’ять про наших героїв, але після 2014-го він казав: час не лише розповідати історію — час її писати», — розповіла Василина.
Василина Наконечна. Фото: Борис Корпусенко
За словами доброволиці, Куцин умів поєднувати в собі воєначальника і життєлюба — людину, закохану в життя й людей.
«Якби мене спитали, як виглядає людина, закохана в життя, я б показала його фотографію. Він умів проживати кожну хвилину, завжди знаходив час для друзів, для тих, хто потребував допомоги, і для боротьби за Україну. Його дім завжди був відкритий для людей, де б він не був — у Києві чи на сході», — згадувала вона.
Олег Куцин залишив своїм заступникам моральний заповіт.
«Він завжди казав: кожного вечора, перед тим як лягти спати, запитай себе: „Що ти сьогодні зробив для України?“ Якби кожен українець чесно відповідав собі на це питання, наша держава була б трішки кращою», — поділилася Василина.
Презентація книги у КМДА стала не лише розповіддю про видання, а й прикладом живої пам’яті.
У День Соборності небайдужі згадували особистість, яка об’єднувала навколо себе різних людей, регіони й покоління та до останнього подиху боролася за вільну Україну.
Читайте також:
«Кубок пам’яті «Гряна»: як футбол об’єднує побратимів, родину та небайдужих.
Олександра ПЛАКІНА. Фото: Борис КОРПУСЕНКО
