Міст «Хвиля», що веде на Оболонський острів. Фото: Саша Плакіна
Для перфомансу, що розповідає про чотири етапи, важливі для української історії та культури, команда «Наскрізь» обрала Браму Заборовського, історико-меморіальний музей Михайла Грушевського, мозаїку «Вітер» Алли Горської та сучасні краєвиди міста.
У столиці завершили препродакшн відеотетралогії «Наскрізь», що репрезентує періоди, в яких був найбільший зліт національної ідеї та розквіт культури. А саме — козацьке бароко, модерн, шістдесятництво та сучасність.
Як розповіла «Вечірньому Києву» одна з ініціаторок проєкту Світлана Олексюк, бажання простежити тяглість національної культури та танцю в неї та режисера Богдана Поліщука виникло декілька років тому, під час реалізації проєкту «Самоідентифікація під час ізоляції». І тоді стали очевидними певні сплески та лакуни в розвитку українського мистецтва.
Хореографка проєкту Світлана Олексюк. Фото надане Світланою Олексюк
Під час розробки міждисциплінарного проєкту «Наскрізь» команда виокремила чотири періоди яскравих спалахів української ідентичності, і для кожного з них сформулювали головні ідеї, підібрали відповідну локацію та музику.
На основі цього Світлана Олексюк написала хореографічну партитуру для майбутнього перформансу. Основним завданням для неї було знайти спосіб взаємодії музики та танцю, відобразити характер часу, підготувати завдання для танцівників, що саме має бути висловлено за допомогою тіла.
Ідеї для партитури. Фото надане Світланою Олексюк
Проєкт є переможцем грантової програми Per Forma, яку здійснює платформа Kyiv Contemporary Music Days за підтримки Performing Arts Fund NL та Міністерства освіти, культури та науки Нідерландів для розвитку сектору перформативних мистецтв в Україні. Він поєднує історію, архітектуру, танець та музику.
Для епохи українського бароко (XVII-XVIII ст.), що характеризується формуванням козацької аристократії, меценатства, релігійними реформами, розвитком освіти та світського мистецтва локацією обрали Браму Заборовського Національного заповідника «Софія Київська». Вона споруджена на честь відродження в 1743 році Київської митрополії та є однією з небагатьох збережених кам’яних будівель української архітектури ХVІІІ століття в стилі бароко.
Музичним супроводом цієї частини стане «Соната для клавесина і скрипки до-мажор» Максима Березовського, композитора родом з Сумщини, творчість якого намагається привласнити собі росія. Основними символами для перформансу обрали сонце як символ влади, життя та зародження української ідеї, образ України як коронованої Діви та сад-рай.
Друга частина тетралогії присвячена українському модерну на початку ХХ століття, коли відбулося становлення української державності та появою нових напрямів у мистецтві. Місцем для перфомансу стане кімната історико-меморіального музею Михайла Грушевського, єдина будівля, яка збереглася до наших днів від київської садиби Грушевських.
Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського. Фото: Музей історії міста Києва
Музичною основою для перформансу про цей період, буде частина «Варіації для віолончелі з фортепіано» композитора Василя Барвінського, більшість творів якого знищила радянська влада. Ця частина розповідатиме про пошук українцями власного місця в імперії через пошук місця в просторі, заповнення порожнечі після заборони історії та національних героїв.
Наступний період піднесення української ідеї постав в 1960-х роках, у період хрущовської відлиги, і це явище знане як «шістдесятництво». Яскравою його представницею є мисткиня Алла Горська, яка через сміливе відстоювання національних ідей стала жертвою тоталітарного режиму. Тож і локацією для демонстрації цього періоду команда вибрала єдину мозаїку в Києві, у створенні якої брала участь Алла Горська, — «Вітер».
Вітер є й провідним образом третьої частини тетралогії. Він може бути виром ідей, який веде людину у потрібному напрямку. Або ж штовхати та тиснути на неї проти її волі. У цій частині звучатиме «Тріо для скрипки, контрабаса та фортепіано» (1964) Леоніда Грабовського, київського композитора, який був учасником неформальної групи «Київський авангард» та через експерименти виключений зі Спілки композиторів.
В останній частині тетралогії команда проєкту намагалася дослідити сучасність (2010-2020-ті роки), відобразити світовідчуття митця у світі, переповненому інформацією, споживанням та можливостями. В якому важливо зрозуміти, як не розчинитися та залишатися собою. Ключовим явищем Богдан Поліщук вибрав «вірус», маючи на увазі насамперед «вірусні відео» та «вірусні дописи» в соціальних мережах.
Міст «Хвиля». Фото: КМДА
Перфоманс планують втілити у чотирьох різних локаціях Києва, що уособлюють архітектуру міста часів незалежності: міст «Хвиля», бізнес-комплекс «Unit City», кав’ярня «Сенс» на Хрещатику, вид на спальні райони лівого берега.
Музику спеціально до проєкту написали українські композитори Максим Коломієць та Віктор Рекало. Основною вимогою до їх електронної музики було звучання інструментів, присутніх в попередніх творах, — струнних та клавішних.
Робота над хореографією проєкту. Фото надане Світланою Олексюк
Робота над хореографією проєкту. Фото надане Світланою Олексюк
Робота над хореографією проєкту. Фото надане Світланою Олексюк
Робота над хореографією проєкту. Фото надане Світланою Олексюк
Як поділилася Світлана Олексюк, препродакшн проєкту дав змогу зануритися в дослідження історії та культури, продумати сенси та символи, способи їхнього вираження, зробити проби зйомок, написати розкадровку.
Реалізація сформованих ідей планується у вигляді чотирьох фільмів. На їхнє втілення команда шукатиме фінансування. Залишається знайти танцівників, створити хореографію на основі заданої партитури, відрепетирувати її та, власне, зняти відео.
Сам формат відеотанцю через його технічну складність є досить рідкісним в нашій країні жанром. Однак доступнішим для аудиторії та дасть змогу познайомити з історією та розвитком української культури не лише українців, а й закордонних глядачів.
Читайте також:
- Шлях воїна: у столичній галереї показують самураїв у творах українських митців. Японські самураї традиційно втілюють гармонію сили та краси, яку передають наші сучасні художники.
Марія КАТАЄВА
