Костелу Святого Олександра — 180: цікаві факти про київську святиню

Олександрівський костел на старовинній листівці. Фото з відкритих джерел

Будівництво головного та найстаршого римо-католицького храму тривало 25 років, постійно перериваючись польськими повстаннями.

11 вересня 1842 року у Києві відбулося освячення Костелу Святого Олександра, що дав назву вулиці Костьольній.

До 180 річниці головної римо-католицької святині нашого міста «Вечірній Київ» згадує найцікавіші факти з історії знакової пам’ятки нашого міста:

1. Олександрівський костел — найстарший зі збережених до нашого часу костелів Києва, один з двох вцілілих у радянський час католицьких святинь.

Інший храм, відомий як Костел Святого Миколая, був збудований у 1899-1909 роках в готичному стилі видатним київським архітектором Владиславом Городецьким.

Костел Святого Олександра будували понад 25 років. Фото з відкритих джерел.

2. Костел Святого Олександра розташовується у південній частині Михайлової або Володимирської гори.

На середину ХІХ століття, коли забудова Хрещатика була переважно малоповерховою, храм вважався своєрідною домінантою центральної частини нашого міста.

3. Попередником костелу був дерев’яний храм, який згорів у 1814 році.

Згодом, очільник губернського дворянства звернувся з листом до Імператора Олександра I, з проханням дозволити будівництво римо-католицького храму. Дозвіл на будівництво вдалось одержати 7 липня 1815 року, ще за рік міська влада виділила під нього землю.

30 серпня 1817 року наріжний камінь майбутнього храму освятив архідиякон Йоахім Грабовський.

Панорама Верхнього міста та Володимирської гірки нприкінці ХІХ століття. Фото з відкритих джерел

4. Будівництво храму затягнулося на роки та тривало понад 25 років.

Ситуація ускладнювалася не лише проблемністю ділянки через постійне осипання ґрунту, але й через постійний брак коштів, які збирали переважно серед дрібної польської шляхти.

Темпи зведення святині зовсім зупинилися, коли в 1830—х після Польського повстання, священнослужителі були змушені покинути Київ, внаслідок чого недобудований храм стояв пусткою та поступово руйнувався.

Лише у 1835 році поміщик Антоній Савицький врятував недобудований костел, виділивши гроші на його добудову.

Споруда є пам’яткою архітектури класицизму. Фото з відкритих джерел

5. Ім’я автора проєкту будівлі тривалий час викликає дискусії серед дослідників.

Більшість краєзнавців схиляються, що над проєктом працювали архітектори Людвіг Піллер та Франц Мехович.

У деяких джерелах, як автора вказують київського міського архітектора Лудовіко Стандзані, чий підпис є на проєктних кресленнях споруди. Але, він лише завізував будівництво відповідно до своєї посади київського міського архітектора.

Серед інших «претендентів» на авторство будівлі можна зустріти ім’я Олександра Беретті, який здійснював нагляд за будівництвом костелу та навіть зодчого з Петербурга Доменіко Вісконті, що затвердив проєкт будівництва у складі комісії кошторисів та проєктів.

6. Споруда збудована зі знаменитої жовтої київської цегли з заводу родини Ейсманів.

Також, з їхніх матеріалів у Києві збудували Університету, Першу та Другу гімназії та Кадетський корпус. Згодом вона перетвориться на справжній бренд та візитівку міста.

В «Ілюстрованому путівнику» Києва 1913 року згадується: «Відмінна й властива тільки одному Києву риса цих будівель — славнозвісна київська світло-жовта цегла, що виробляється на місцевих цегельнях. Більшість будинків, споруджених із цієї цегли, рідко фарбуються, ще рідше тинькуються; тільки обриси кожної окремої цеглини часто обводяться сірою фарбою».

Акварель Тараса Шевченка. Фото з відкритих джерел

7. Влітку 1846 року храм зобразив в акварелі Тарас Шевченко, що мешкав неподалік у маєтку Івана Житінського.

За свідченнями шевченкознавців, змалювання культових споруд не лише виявляли особисте зацікавлення Шевченка, а й збіглися водночас із його обов’язками члена Археографічної комісії. Акварель, сповнена світла й повітря, затишку й спокою, засвідчує пленерні досягнення Шевченка. Особливо тонко передав художник колірні рефлекси неба…

8. 1 березня 1879 року в Олександрівському костелі хрестили Казимира Малевича, видатного художника-авангардиста.

Про це свідчить Метрична книга Київського деканату, що зберігається в Центральному державному історичному архіві Києва.

Тривалий час святиня була єлиним храмом римо-католицької громади міста. Фото з відкритих джерел.

9. До спорудження костелу Святого Миколая (1909 рік) собор Святого Олександра залишався фактично єдиним великим католицьким храмом Києва, приймаючи фактично всіх римо-католиків міста.

На кінець ХІХ століття парафія Олександрівського костьолу складала понад 33 тисячі осіб (загальна кількість мешканців міста на той час становила 188 488 осіб)

10. Після революції 1917 року земельні володіння парафії стали поступово зменшуватися, проте храм продовжував функціонувати. У радянський час святиня переживає важкі часи: священники парафії зазнавали постійних гонінь, але продовжували працювати

3 серпня 1937 року останнього настоятеля собору — отця Сигізмунда Кваснєвського та поодиноких прочан заарештували, а за місяць розстріляли.

У радянський час споруду використовували як Планетарій. Фото з відкритих джерел

11. Тривалий час будівлю колишнього костелу використовували як Планетарій 1952-1982). Також, у різні часи, в його приміщеннях містилися гуртожитки робітників «Київгазбуду» та «Міськторгвідділу», сховища Історичної бібліотеки та музей атеїзму.

12. Перше богослужіння на сходах костелу відбулося 5 вересня 1990 року, а за рік споруду у вкрай занедбаному стані повернули вірянам.

Храм повернули вірянам у роки Незалежності. Фото з відкритих джерел

13. Реконструкція храму тривала чотири роки.

7 жовтня 1995 р. єпископ-помічник Житомирської дієцезії Станіслав Широкорадюк заново освятив костел Святого Олександра, який було відреставровано зусиллями вірян на чолі з тодішнім настоятелем парафії, отцем Яном Крапаном, і за підтримки католиків України та багатьох країн світу.

Сучасний інтер’єр храму, відновлений на пожертвування вірян з усього світу. Фото з сайту парафії

14. 25 червня 2001 року, у межах пастирського візиту в Україну, храм відвідав Святий Папа Іван Павло II. Зайшовши до храму, Святіший Отець попрямував до Пресвятих Дарів, перед якими довго молився, стоячи навколішках. Потім, сівши у крісло, святий отець розмовляв із духовенством, а на завершення подарував київському храму золоті чашу і дискос…

Зараз костел Святого Олександра є кафедральним собором римо-католицької громади нашого міста, важливим просвітницьким та духовним центром.

Нагадаємо про трагічну долю Панорами Голгофи, втраченої пам’ятки нашого міста, що розташовувалася неподалік Костелу Святого Олександра.

Тетяна АСАДЧЕВА

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
PRO-KYIV.in.ua