Творіння зодчого прикрашають київський Поділ.
10 вересня 1791 року помер відомий архітектор Іван Григорович-Барський. Роботи саме цього зодчого переважали в забудові тогочасного Подолу.
Народився Іван Григорович-Барський 1713 року в містечку Літковичі, що розташоване у теперішньому Броварському районі. Коли хлопчику було два роки, його сім’я переїхала до Києва і оселилася на Подолі. Саме тому ця місцевість стала для Івана рідною — майжі всі свої майбутні будівлі зодчий створив саме тут.
Все життя майстра проходило на Подолі: він був вихованецем Києво-Могилянської академії, його батько — старостою церкви Успіння Богородиці Пирогощі. Вже у похилому віці Іван разом із своїми синами до останніх днів тримав на Подолі крамницю.
В архітектурному мистецтві Григорович-Барський спробував себе уже у зрілі роки — і зрештую став чи не найяскравішим представником стилю українського бароко. Ми й досі можемо милуватися творіннями славетного зодчого.
***
Фонтан на Контрактовій площі (1748—1749)
Фонтан «Самсон». Фото: Ольга Косова
Одне з перших творінь Івана Григоровича-Барського — павільйон-фонтан на майдані перед будинком магістрату. Туди надходила вода з першого водопроводу в Києві: вона витікала з посудини, яку тримав янгол і над яким зодчий збудував вишуканий цегляний павільйон із статуєю апостола Андрія на даху. На початку XIX століття янгола замінили Самсоном, який роздирає пащу леву.
Свято-Дмитріївська каплиця (1748—1757)
Свято-Дмитріївська каплиця. Фото: Ольга Косова
Навколо збудованої раніше кам’яної церкви Святих Костянтина і Єлени Григорович-Барський збудував галерею і звів кам’яну дзвіницю. Більша частина храму була знищена в радянські часи. Від усього комплексу будівель церкви Святих Костянтина і Єлени залишилися тільки каплиця Святого Дмитрія, без куполу, яку й збудував Григорович-Барський.
Покровська церква (1766)
Покровська церква. Фото: Ольга Косова
Цю церкву називають найкращим творінням Григоровича-Барського. Архітектор збудував її двоярусною — на місці старої дерев’яної церкви. Верхній ярус був головним, а нижній повинен був виконувати функції теплої церкви. За композицією церква належить до українських триверхих тризрубних храмів.
Церква Миколи Набережного (1772—1775)
Церква Миколи Набережного. Фото: Ольга Косова
Нова мурована церква замість старої дерев’яної була зведена за проєктом Григоровича-Барського на добровільні пожертвування. Вважається, що за зразок йому слугувала церква в селі Лемеші, біля Козельця, проєкт якої замовила у нього Наталя Розумовська — матір Олексія та Кирила Розумовських — щоб вшанувати пам’ять свого чоловіка.
Будинок Биковського (кінець XVII ст. — 1780-ті роки)
Будинок ще називають Кам’яницею київського війта. Фото: Борис Корпусенко
Найдавніший зі збережених житлових будинків Києва. Іван Григорович-Барський перебудував споруду на замовлення київського магістрату. Після цього з будівлі зробили «гамівний будинок» — місце ізоляції пияків та божевільних. Міська легенда пов’язує будівлю з іменем російського імператора Петра І, але відомості про його проживання тут не підтверджені.
Дзвіниця церкви Миколи Доброго (1781)
Дзвіниця церкви Миколи Доброго. Фото: Ольга Косова
Побудована на місці дерев’яної в 1716 році, дзвіниця пережила дві великі пожежі та роки радянського вандалізму — сама ж Церква Миколи Доброго, яка стояла поруч, не вціліла. У 1781 році дзвіницю перебудовував Іван Григорович-Барський
***
Втрачені споруди Григоровича-Барського
Благовіщенська церква-дзвіниця Кирилівського монастиря (1748-1760)
Фото з вільних джерел
Втрачена православна церква-дзвіниця на території Кирилівського монастиря, яку спорудив Григорович-Барський. Розташовувалася південніше від Кирилівської церкви. Була зруйнована в 1937 році, тепер на її місці тепер споруджено пам’ятник академіку Івану Павлову.
Дзвіниця Петропавлівської церкви (1750-ті)
Фото з вільних джерел
Церква святих Петра і Павла — колишній православний храм, який першочергово був збудований як костел святого Миколая при домініканському монастирі. Мурована дзвіниця церкви, яку спроєктував Григорович-Барський стояла на червоній лінії забудови Притисько-Микільської вулиці та відігравала роль надбрамної башти. У 1936 році Петропавлівську церкву та дзвіницю знесли, залишки дзвіниці залищалися до 1940-х років. Станом на зараз там, де стояла церква із дзвіницею, облаштований плац військової частини.
Церква Успіння Богородиці Пирогощої (1752 — 1770-ті)
Фото з вільних джерел
Давня церква Борогодиці Пирогощої на Подолі була зруйнована ще у період татаро-монгольської навали і її кілька разів відбудовували. Григорович-Барський здійснив реставрацію храму і збудував дзвіницю в стилістиці українського бароко. Вважається, що сам зодчий був похований біля церкви, однак місце розташування могили залишається невідомим.
Радянська влада знищила святиню у травні 1935-му. В роки незалежності церкву відродили, але не за проєктом Григоровича-Барського, а на основі вигляду давньоруського храму.
Старий гостиний двір (1778)
Фото з вільних джерел
Торгово-складський кам’яний комплекс будівель у вигляді каре з рядами крамниць та гостьовим будинком у стилі бароко. Відповідно до міщанського «складського права», приїжджі купці могли торгувати з киянами лише оптом і у стінах «двору». Був розміщений вздовж нинішнього провулку Хорива. У 1910—1912 роках на місці Старого гостиного двору звели будівлю поліцейської дільниці та пожежної частини.
Також Іван Григорович-Барський керував перебудовою Межигірського монастиря у Нових Петрівцях, зокрема корпусом братських келій, які до наших часів не збереглись.
Ольга КОСОВА
