Анжеліка Рудницька на зйомках проєкту. Фото: Микола Дичка
Прем’єра концерту-містерії «Територія Різдва. Дух Нескорених» відбудеться 24 грудня 2025 року. Про концепцію, виклики, учасників та улюблені пісні «Вечірньому Києву» розповіла засновниця та натхненниця проєкту Анжеліка Рудницька.
Дев’ятий рік поспіль команда «Території Різдва» працює над створенням нового звучання українських колядок та щедрівок, вкладаючи у кожен проєкт не лише творчість, а й громадянську позицію.
Цього року до зйомок залучили не лише відомих українських виконавців, а й військових, парамедиків, волонтерів — тих, чий щоденний подвиг формує справжню історію сьогодення.
Зйомки проєкту. Фото: Юрій Верес
На Святвечір глядачів чекає 18 вражаючих виступів. Цьогоріч «Щедрик» зазвучить у виконанні Руслани, у стилі «Диких Танців». Павло Зібров з бойовою медикинею Юлею Кубою Сідоровою виконають «Ой, чи є, чи нема пан-господар вдома». Олег Фагот Михайлюта у автентичній гуні і Юлія Тайра Паєвська у образі Пані Зими представлять колядку «Ой, зійшли-зійшли з неба Ангели».
Старовинна «Ой у полі-полі вишня стояла» прозвучала у виконанні акторів театру Франка — народної артистки України Наталії Сумської, народного артиста України, голоса Майданів Євгена Нищука, зірки вистави «Конотопська відьма» Катерини Артеменко, фольклористки і хормейстерки театру Сусанни Карпенко, скрипаля і ветерана війни Олександра Скрябіна. Анжеліка Рудницька разом з Дмитром Орестом Козацьким, Дмитром Лазуткіним і бандуристом Ярославом Джусем відтворили одну із найпопулярніших щедрівок «Ой, сивая зозуленька».
Зйомки відбувалися протягом одного дня. На майданчику зібралися понад 200 людей. Окрім концерту глядачі побачать і великий репортаж про зйомки містерії.
«Вечірній Київ» поспілкувався з тими, хто долучився до створення цьогорічної «Території Різдва. Дух Нескорених». Детальніше про проєкт розповіла його засновниця та натхненниця Анжеліка Рудницька.
Анжеліка Рудницька на зйомках проєкту. Фото: Ольга Йовенко
— Анжеліко, яка головна ідея проєкту «Територія Різдва — Дух Нескорених»?
— Різдво — це завжди диво. Світло, яке перемагає темряву, надія. І саме це сьогодні так важливо для кожного українця. Ми всі втомлені, виснажені… Війна триває вже майже одинадцять років, і ми всі шукаємо опору, чіпляємося за щось світле. Я часто думаю про наших предків: вони так само воювали за цю прекрасну землю і так само мріяли бачити її щасливою. Саме в їхній силі й натхненні я черпаю свої сили. Вони для мене — мої натхненники.
Щоб надихати наступні покоління, ми не маємо просто сидіти й стогнати, як важко. Доки наші військові захищають країну зі зброєю в руках, ми повинні захищати нашу культуру — від знищення й від самознищення. Адже дуже багато українців сьогодні не знають своїх традицій. Якщо зробити опитування на вулиці, люди в кращому випадку знають два куплети «Нова радість стала» й три куплети «Добрий вечір тобі, пане господарю».
Зйомки проєкту. Фото: Ольга Йовенко
Але українська народна культура — невичерпна. І мені хочеться показати її в найкращому світлі: наскільки вона пластична, наскільки круто може звучати в роковому виконанні чи в сучасному аранжуванні. У нас були вставки з репом, з діджеями. Ми експериментуємо з музикою.
Звісно, це не автентичне відтворення народної музики — наша задача зовсім інша: осучаснити її, вкласти в уста відомих та модних артистів, щоб люди захотіли переспівувати, запам’ятовувати. Дев’ятий рік робимо проєкт, і знаємо, що наші колядки потім звучать у школах, у родинах, люди повторюють ті мелодії, які співаємо ми в «Території Різдва». Продовжуємо, бо безліч колядок і щедрівок ще не заспівано.
Зйомки проєкту. Фото: Юрій Верес
— Розкажіть, які були виклики під час підготовки такого масштабного проєкту?
— Найбільший виклик у тому, що чим масштабніший задум — тим більше ресурсів він потребує. І це не завжди гроші. Це люди, час, якого катастрофічно не вистачає. Ідеї, які або сильно множаться, або ні. Складність комунікації, бо коли над проєктом працює двісті людей, то, звісно хтось щось не знає, хтось щось переплутав, хтось не те зробив чи не те сказав.
Але все вирівнюється в той момент, коли всі заходять у павільйон, де відбувається зйомка, — всі бачать, всі відчувають цю магію Різдва, і всі нарешті обіймаються. Завжди жартую, що всі проєкти я роблю для того, щоб хороші люди могли познайомитись, а ті, хто знайомі, — пообніматися. І сьогодні все це сталося.
Руслана виконає «Щедрик». Фото: Ольга Йовенко
— Які ваші бажання щодо цього концерту нарешті здійснилися?
— Ще дві мої мрії стали реальністю. Більше ніж два роки я говорила з Русланою про створення щедрика в стилі «Диких танців». Я завжди слухаю пісню й уявляю, кому вона підійде. І я зрозуміла, що «Щедрик» з його ударною основою — це якесь первісне, дуже сильне відчуття, це наче з палеоліту. І «Дикі танці» дуже з цим перегукуються. Коли я розповіла цю ідею Руслані, вона одразу погодилася. Але від ідеї до виступу минуло дуже багато часу. У Руслани шалений графік, наші графіки не співпадали. Але все ж нам вдалося.
Ада Роговцева з родиною стане головною колядницею проєкту. Фото: Ольга Йовенко
Також близько двох років я шукала, як залучити Аду Роговцеву до проєкту. Знала, що Ада Миколаївна прекрасно співає, ми всі слухали пісню «Ішло дівча лучками…», що популярна в інтернеті. Але в Ади Миколаївни теж шалений графік, вона волонтерить. І нарешті нам вдалося узгодити всі деталі: не просто запросити її на сцену як головну колядницю проєкту, а зібрати на одній сцені чотири покоління родини Роговцевих‑Степанкових‑Скляренків.
Майже всі вони були разом, крім Олексія, який на фронті і якого не відпустили, бо троє чоловіків із їхньої сім’ї воюють. Але був маленький Костик — правнук Ади Миколаївни, четверте покоління. Це фантастично, коли в одній родині можуть зібратися чотири покоління.
Зйомки проєкту. Фото: Юрій Верес
— Ви згадували, що в цей проєкт перенесли свої дитячі спогади. Чи є тут щедрівки чи колядки, які ви співали в дитинстві? Які ваші улюблені?
— Так, їх дуже багато — і тих, що ще не заспівані, і тих, що увійшли до концерту. Наприклад, «Спи, Ісусе, спи», «Ой, сивая зозуленько». Я не можу зараз згадати всі, але мої бабуся й дідусь співали в церковному хорі, і я з колядками росла. Для мене це не було чужим чи незрозумілим. Для мене зимові канікули були саме з бабусею й дідусем — це була справжня зимова казка. Колядники, посівальники… Це було інше життя, яке я не бачила в місті, але бачила в них.
Бабуся з дідусем завжди казали, що ці пісні ми співаємо не для грошей, а для Бога і про Бога. І якщо нас пригостили — добре, ми дякуємо, але грошей не беремо. Хоча я на той час не дуже розуміла цю традицію. І коли ми йшли до них у гості, ми заходили також до самотніх людей, колядували для них — і для них це було свято.
Коли була студенткою, ми створили студентський театр і вертеп, ходили колядувати до відомих митців — ми були в Ліни Костенко, Івана Драча, Дмитра Павличка, у багатьох режисерів і співаків. Тобто ми багато ходили по викладачах і в часи, коли це було не зовсім прийнятно. Але наше покоління було ризиковим, і ми намагалися не дати вмерти цій традиції, повернути її у звичайне життя.
Бо найважливіше не тільки ефіри, а щоб люди в житті співали колядки та щедрівки. І я дуже сильно розраховую, що, дивлячись на наші проєкти, люди будуть вчити їх і співати разом зі своїми родинами. Нещодавно бачила доньку Ліни Костенко — Оксану Пахльовську, і питала, чи вона пам’ятає, як ми колядували в них. Вона каже: «Звісно, Анжеліко, як же я це можу не пам’ятати?» — і мені це дуже приємно.
У проєкті беруть участь артисти та військові. Фото: Микола Дичка
— На одній сцені виступали і артисти, і військові. Поділіться, як це було.
— Так, цього року ми долучили до зйомок військових, парамедиків, волонтерів, ветеранів. Усі вони були на сцені разом із відомими артистами, і для багатьох це був перший досвід. Вони ніколи не працювали в професійній студії, ніколи не виходили на великі сцени. Можливо, десь виходили, але не в таких ролях. У нас ще були елементи танцю, співу, ролей — бо це ж костюмована містерія. І багато завдань треба було виконати… Але всі впоралися! Вони молодці.
Виступав у нас і Андрій Стецюк — солдат резерву, який здійснив свою мрію: потрапив на велику сцену, на великі зйомки з прекрасними артистами. У нашому проєкті він заспівав у дуеті з Зіновим Карачем колядку «Бог Предвічний», яку ми зробили в рок-версії.
Маленькі учасники проєкту. Фото: Юрій Верес
Також у нас цього року фантастичні діти — «Зернятко» і «Правиця». Вони працюють з нами вже третій рік, вони чудові, ми з ними дружимо і працюємо. Це не просто статисти, не просто гарні діти, яких привели на зйомки. Ні! Ці діти працюють в студії, вони записують пісні, вчать їх і виступають разом з нами. І я також дуже вдячна акторам Луганського театру, яких ми залучили як танцювальний балет. Вони вже четвертий раз переїхали зі своїм театром і для всіх нас це не лише арт‑перформанс, а й арт‑реабілітація.
ВРАЖЕННЯ УЧАСНИКІВ ПРОЄКТУ
Юлія «Куба» Сидорова та Павло Зібров. Фото: Юрій Верес
Парамедикиня Юлія «Куба» Сидорова: «Шоу передає українське свято та наше справжнє Різдво»
Для мене участь у проєкті доволі незвична, бо я ніколи не співала. У дитинстві, можливо, ходила на якісь гуртки. Але загалом це зовсім новий досвід. Атмосфера була святкова, дуже тепла. Подобається сама ідея цього шоу — воно передає українське свято, наше, справжнє Різдво. І це дуже цінно. Бо раніше ми дивилися новорічні програми з сусідніх країн, а тепер я думаю, що такого вже нікому не хочеться бачити.
У дитинстві ми ходили колядувати, але чесно скажу — колядки погано пам’ятаю. Я родом із Харкова, і в нас це не було масовим явищем. Проте в мене була подружка, вчителька української мови. Вона навчала нас колядок, і ми разом співали. Я навіть досі її називаю подружкою, хоча вона була дорослою, а я — дитиною. Це був дуже теплий спогад. Ще мама завжди готувала подарунки — це теж залишилося в пам’яті. Улюбленої колядки я не мала, але тепер, мабуть, буде та, яку ми співали з Павлом Зібровим.
«Територія Різдва» для мене — про українські традиції. І ширше — і «Територія А», і «Територія Різдва» — це проєкти, які просувають українську культуру, нашу музику. Вони справді багато змінили. Якби не було «Території А», можливо, ми б сьогодні не мали такої української музики, яку маємо. Тому це важливо, і це все — про Україну. Тому дивіться, і не забувайте донатити на ЗСУ.
Марія Бурмака. Фото: Юрій Верес
Співачка та громадська діячка Марія Бурмака: «Пісні наповнені світлом, радістю, надією»
Щаслива, що прожила день разом із тими артистами, які були на сцені. Ми записували фінальні пісні, і вони були наповнені світлом, радістю, надією. Співали діти, співали бійці… Хотілося обійняти і Михайла Панчішина, якого всі знають як Пташкіна, і Едуарда Драча. Співати з Сергієм Василюком, стояти поруч із Наталею Сумською — це велика честь. Усе це створювало особливу енергію єдності.
Це було дуже важливо — відчути, що ми живі, що є Різдво, що ми обов’язково переможемо. Україна буде жити. Вона жила століттями до нас. Люди святкували Різдво, і ми святкуємо далі — з тими самими традиціями. Тому ця програма — надзвичайна. Надзвичайний концерт і надзвичайні люди, які в ньому взяли участь. Я співала зі своїми друзями. Це люди найвищої моральної проби. І для мене було надзвичайною честю стояти з ними на одній сцені. Бути поруч.
«Територія Різдва — Дух Нескорених» — фантастичний проєкт. З року в рік він створює неймовірний аудіо- та відеопродукт. Торік, наприклад, не було телевізійної версії, і цього дуже бракувало. Але я слухала пісні — це був мій саундтрек на всі святкові дні. Цього ж року маємо ще й відео, і це однозначно правильний вибір — дивитися саме наше. Це пісні, які хочеться слухати, які хочеться підспівувати. Вони створюють настрій, який нам зараз дуже потрібен.
Орест Козацький. Фото: Юрій Верес
Фотограф, військовий, учасник оборони «Азовсталі» Дмитро «Орест» Козацький: «Було відчуття, що ми всі єднаємось заради великої мети»
Виступати на сцені — щось абсолютно нове для мене. Але водночас — дуже надихаюче. Співати у професійному середовищі — це велика відповідальність, але ще більша радість. Це не просто виступ, це особлива емоція, яку неможливо описати словами. Вона залишиться надовго.
Вразило, як усі учасники — і професійні артисти, і військові — створювали разом щось спільне, важливе. Було відчуття, що ми всі єднаємось заради великої мети. І це відчуття залишиться зі мною надовго.
Проєкт «Територія Різдва — Дух нескорених» — це наша підтримка. Це продовження традицій, збереження українських пісень, щедрівок, колядок. Це голос із минулого, який звучить у теперішньому і веде нас у майбутнє. І для мене це дуже важливо — не забувати, не втрачати, а передавати далі.
***
Зйомки проєкту. Фото: Юрій Верес
Учасники різдвяного концерту-містерії «Територія Різдва. Дух Нескорених»
Артисти: Анжеліка Рудницька, Руслана, Павло Зібров, Марія Бурмака, Олег Фагот Михайлюта, Зіновій Карач, Марта Адамчук, Vlad Darwin, Іван Марунич (фронтмен Karta Svitu), Ярослав Джусь, Е.К.А (Катерина Бойко), Володимир Трач, Наталія Павловська (G-Art), Андрій Антоненко (GG ГуляйГород).
Військові, ветерани, волонтери: Юлія Куба Сідорова, Дмитро Орест Козацький, Юлія Тайра Паєвська, Едуард Драч, Наталя Трач, Дмитро Лазуткін, Андрій Стецюк, Христина Панасюк, Віталій Кириченко (фронтмен «Нумер 482»), Ptashkin (Михайло Панчишин), Сергій Василюк (фронтмен «Тінь Сонця»).
Актори театру ім. І.Франка: Євген Нищук, Наталія Сумська, Сусанна Карпенко, Катерина Артеменко, Олександр Скрябін (військовий).
Колективи: фольк-студія «Правиця», Ансамбль «Зернятко», Хор Ансамблю пісні і танцю Нацгвардії України під керівництвом Андрія Карпінця, Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр.
Концерт-містерію «Територія Різдва. Дух Нескорених» можна подивитися 24 грудня 2025 року о 19:00 на YouTube-каналі «Анжеліки Рудницька».
Читайте також, як відбувалися зйомки проєкту.
Марія КАТАЄВА
