Колаж: Оксана Гладкевич
Ці кадри не потребують фільтрів, адже правда не має потреби у прикрасах. У них — пульс Києва 2025 року: відвертий, іноді болючий, але неймовірно живий.
Рік, що минає, навчив нас жити у двох паралельних реальностях. В одній — ворожі обстріли, спалахи ППО та темрява укриттів, в іншій — золото медалей, яскраві культурні події та спокій київських парків.
Впродовж дванадцяти місяців об’єктиви фотографів «Вечірнього Києва» ловили моменти, що незабаром стануть частиною нашої історії. Цей фоторепортаж — наша спроба зафіксувати крихкий баланс між болем втрат і непереможною жагою до перемоги. І хоча цьогорічні спалахи в небі вже стали частиною нашого пейзажу, але вони так і не змогли затьмарити київське сонце над Дніпром.
ОБСТРІЛИ КИЄВА 2025
Зруйнована пам’ятка архітектури на Інститутській. Фото: «Вечірній Київ»
Новий рік для столиці почався не зі святкових вогнів, а з заграви пожеж. Росія атакувала Київ десятками «Шахедів», уламки яких пошкодили будинки в самому центрі — Печерському районі. Найбільшого удару зазнав Урядовий квартал та будівлі поблизу Нацбанку. Внаслідок падіння уламків у житловому будинку загинуло подружжя науковців — Ігор Зима та Олеся Сокур. Ця атака стала болючим нагадуванням, що ворог намагається поцілити в саме серце української державності, не зважаючи на цивільні жертви.
Внаслідок удару січні 2025 року серед дороги утворилась вирва на Лук’янівці. Фото: Олексій Самсонов
Квітнева ніч принесла одну з найстрашніших балістичних атак року. Під ударом опинилися п’ять районів міста, але епіцентром трагедії став Святошин.
Фото з місця трагедії 24.04.2025 в Святошинському районі. Фото: Олексій Самсонов
Російська ракета (ймовірно, північнокорейська KN-23) влучила у житлову багатоповерхівку, вщент зруйнувавши під’їзд. Рятувальники дістали з-під завалів тіла 12 загиблих, серед яких був 17-річний підліток. Окрім житлового сектору, вибуховою хвилею було пошкоджено Центральний палац одружень, перетворивши символ любові на місце руйнації.
Рятувальники розбирають завали зруйнованого будинку 31.07.25. Фото: Олексій Самсонов
Кінець липня запам’ятався масованою комбінованою атакою, яка забрала життя 31 людини, зокрема п’ятьох дітей. Найбільші руйнування зафіксували у Святошинському та Солом’янському районах.
Пряме влучання у дев’ятиповерхівку знищило цілий під’їзд, поховавши під завалами десятки мешканців. Саме в цей період постраждала квартира журналістки Наталії Мазіної — її оселю, як і сотні інших, було відрізано від комунікацій, що стало символом побутового терору проти кожного киянина.
Іноземні дипломати та рятувальники біля зруйнованої ворожим ударом багатоповерхівки. Фото: Олексій Самсонов
Це була наймасштабніша атака літа, коли на Київ летіло все — від «Кинджалів» до сотень дронів. Хоча ППО збила майже 600 цілей, трагедії на вулиці Бориспільській уникнути не вдалося.
Ракетний удар по п’ятиповерхівці забрав життя 25 людей, серед яких було четверо дітей. Місце влучання згодом відвідали представники 55 іноземних дипломатичних місій, зафіксувавши цей акт геноциду. Наступний день, 29 серпня, було оголошено в Києві Днем жалоби.
Палаюча будівля Уряду. Фото: ДСНС
Ця атака стала безпрецедентною через пряме влучання в урядову інфраструктуру. Під час ранкової навали безпілотників уламки або пряме влучання спричинили масштабну пожежу на даху та верхніх поверхах будівлі Кабінету Міністрів України. Вогонь охопив понад 1000 квадратних метрів. Хоча, за словами прем’єрки Юлії Свириденко, обійшлося без людських жертв у самій будівлі, кадри палаючого урядового символу в Печерському районі облетіли світ як доказ зухвалості агресора.
Листопад 2025 року став для столичного регіону часом надскладних випробувань. Найбільш масштабним став удар 29 листопада: вночі та вранці місто та область атакували 36 ракет та майже 600 дронів. Головною ціллю ворога знову стала енергетична інфраструктура та цивільні об’єкти. Масовані атаки спричинили численні пошкодження та пожежі у житлових будинках, залишаючи по собі руйнування, але не здатність зламати опір містян.
ХОДА ПАМ’ЯТІ
Хода на честь Героїв Небесної Сотні йде по Алеї Героїв Небесної Сотні. Фото: Олексій Самсонов
Лютий у Києві — це завжди місяць спогадів, що обпікають. У 2025-му столиця в одинадцяте вшанувала Героїв Небесної Сотні під гаслом: «Герої першої перемоги у битві, що триває».
Хода пам’яті Алеєю Героїв, панахида у Михайлівському Золотоверхому та 107 ударів у Дзвін Гідності нагадали кожному: війна, яка сьогодні випалює наші міста, почалася саме тоді — зі спроби розтоптати наше право на свободу.
На фото — тихе сяйво лампадок та обличчя ветеранів двох воєн. Для Києва 2025 року Небесна Сотня — це не лише історія на гранітних плитах, а живий приклад для тих, хто тримає фронт сьогодні. Спадковість боротьби зафіксована у кожному погляді: від тих, хто стояв на Майдані у 2014-му, до тих, хто просто з ходи пам’яті повертається до бойових підрозділів.
КОЛІР НАДІЇ: ВЕСНА В ОБ’ЄКТИВІ БОРИСА КОРПУСЕНКА
Фото: Борис Корпусенко
Ці кадри дарують те, чого ми всі так спраглі — спокій. Після місяців тривог і зимової темряви київський бузок та весняні краєвиди Володимирської гірки стають головними символами нашої стійкості. В об’єктиві фотографа — тендітність, яка виявляється міцнішою за бетон і метал.
Парк Володимирська гірка є одним з найпопулярніших місць для прогулянок серед киян. Фото: Борис Корпусенко
Дивлячись на цей травневий цвіт та величні схили Дніпра, ми розуміємо: Київ не просто виживає, він продовжує бути прекрасним. Це візуальне підтвердження того, що наша весна неминуча. Краса весни 2025 року — це наша спільна відповідь темряві; доказ того, що життя має силу лікувати поранені душі міста.
ЕХО ВІЙНИ: КОЛИ МЕТАЛ РОЗПОВІДАЄ ПРО НЕБЕЗПЕКУ
Експозиція переосмислює роль повітряної техніки в умовах сучасної війни. Фото: Олексій Самсонов
Виставка «Збиті…» у навчальному ангарі Київського авіаційного інституту, що проходила у квітні 2025 року, стала живим свідченням того, якою ціною дається спокій столиці.
Поки небо Києва здригалося від обстрілів, ці металеві скелети — від залишків балістики до дрона С-70 «Охотнік» — демонстрували реальну масштабність загрози. Те, що мало вбивати та руйнувати, перетворилося на речові докази злочинів.
Дивлячись на понівечений ворожий метал, ми пригадуємо кожну тривогу та майстерність наших Повітряних сил, які щодня відводять цю небезпеку від наших домівок.
НЕЗЛАМНІ В ОЧІКУВАННІ: ГОЛОСИ ТИХ, ХТО В ПОЛОНІ
Під час акції у Києві. Фото: Олексій Самсонов
Щонеділі середмістя столиці заповнює особлива тиша, яка гучніша за будь-які крики. Серія світлин із мирних акцій «Free Azov» та «Не мовчи, полон вбиває» — це візуальний літопис чекання, що триває роками.
на Лук’янівці відбулась акція на підтримку військовополонених та зниклих безвісти Фото: Олексій Самсонов
Фото: Олексій Самсонов
Ці фотографії — це маніфест вірності. Вони демонструють, що тил не втомився чекати, а серце України б’ється в унісон із серцями тих, хто перебуває за колючим дротом. Кожна акція в Києві — це сигнал світу, що ми пам’ятаємо кожне прізвище, кожну історію і кожен подвиг. Ми не замовкнемо, поки останній воїн не обійме своїх рідних на вільній землі.
БІГ ЗАРАДИ «АЗОВУ»: ХАРАКТЕР, ЗАГАРТОВАНИЙ ВОГНЕМ
4 травня у парку Муромець благодійним забігом відзначили 11-ту річницю створення бригади «Азов». Фото: Олексій Самсонов
Благодійний забіг до річниці легендарної бригади «Азов» став для Києва символом незламної вірності та побратимства. На старт вийшли сотні людей: ветерани на протезах, чиї воля та сила духу вражають, рідні полонених, які продовжують боротьбу за їхнє повернення, та небайдужі містяни. Кожен крок цієї дистанції — це не просто спорт, а живий внесок у підтримку тих, хто став легендою ще за життя.
СПОРТ ЗАМІСТЬ ТРИВОГИ: ФОРМУЛА СТІЙКОСТІ КИЯН
Дитяча щирість та гра — найкращий антистрес під час Дня спільнодії «Ти як?» у серці Києва. Фото: Борис Корпусенко
На початку серпня 2025 року Контрактова площа та Урбан-парк на ВДНГ перетворилися на майданчики для відновлення ментального здоров’я. День спільнодії «Ти як?», ініційований першою леді Оленою Зеленською, об’єднав сотні киян навколо простої ідеї: фізична активність — це найкращі ліки проти стресу війни. У місті, що живе під звуки сирен, ці заняття спортом просто неба стали для людей можливістю знизити рівень тривоги, переключити увагу та відчути себе частиною великої, незламної спільноти.
На світлині Бориса Корпусенка ми бачимо зворушливий і водночас символічний момент: маленька дівчинка заглядає у футбольні ворота, намагаючись дістати м’яч. Це фото — про щирість дитинства, яке триває попри всі виклики, та про майбутнє, яке ми захищаємо. Дитяча безпосередність і зосередженість на грі в самому центрі столиці стають найкращим доказом того, що життя в Києві не зупинити, а наша стійкість живиться саме такими митями простої людської радості.
ПРОЩАННЯ З ВИДАТНИМИ КИЯНАМИ
Ігор Поклад — видатний композитор, який залишив незабутні пісні. Фото: Олексій Самсонов
Під час прощання з Вікторією Рощиною у Києві. Фото: Борис Корпусенко
2025 рік забрав тих, хто був голосом, совістю та щитом нації. Ми провели у вічність журналістку Вікторію Рощину, яка до останнього подиху боролася за правду, та видатного композитора Ігоря Поклада, чия музика назавжди стала частиною нашого культурного коду.
З Діаною Поповою попрощались у театрі на Подолі. Фото: Борис Корпусенко
Великим болем для культурної спільноти стала смерть Діани Попової — очільниці Музею історії міста Києва. Вона була жінкою неймовірної енергії, яка боролася з тяжкою хворобою так само мужньо, як боролася за розвиток київської культури.
Прощання з «Французом» відбулося у Михайлівському соборі. Фото: Олексій Самсонов
Серед фотографій прощань з військовими особливе місце займають кадри з Майдану Незалежності, де Київ на колінах віддавав останню шану добровольцю на псевдо «Француз». Він був одним із тих, хто не чекав повістки, а став на захист столиці та всієї країни за покликом серця. Його шлях — це історія справжньої мужності та професіоналізму, за якими ховалася глибока любов до рідного міста. Світлини з побратимами, що тримають стяги, та море квітів біля його труни — це візуальне підтвердження того, що «Француз» став для киян символом незламності. Сьогодні його ім’я вписане в історію сучасної оборони України як приклад воїна, чия відвага була вищою за будь-який страх.
БІЛО-СИНІЙ ТРІУМФ: «ДИНАМО» — ЧЕМПІОН!
Динамівці з чемпіонським трофеєм. Фото: пресслужба ФК «Динамо»
На початку літа Київ знову став футбольною столицею України! Після напруженого та драматичного сезону 2024/2025 столичне «Динамо» офіційно повернуло собі чемпіонський титул. Ця перемога стала для міста чимось більшим, ніж просто спортивним досягненням. У часи випробувань біло-сині кольори на трибунах та вигуки «Чемпіони!» на вулицях Києва стали символом тріумфу волі та незламного духу.
Цей титул команда присвятила всім захисникам, завдяки яким футбол в Україні продовжує жити. Піднятий над головою кубок на стадіоні імені Валерія Лобановського підтвердив: Київ вміє перемагати, а його головна команда повернулася на вершину, даруючи мільйонам уболівальників таку необхідну радість та гордість за рідне місто.
ГРОМАДЯНСЬКА ПОЗИЦІЯ: ДЕМОКРАТІЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ
Під час акції протесту у Києві. Фото: Ганна Мещерякова
Липень 2025 року нагадав світу: Київ — це місто вільних людей, чий голос неможливо заглушити. Світлини з липневих акцій зафіксували демократію в дії: кияни виходили на площі, протестуючи проти зконопроєкту, що нівелював би незалежність НАБУ та САП.
Здатність вимагати прозорості та підзвітності влади навіть у найскладніші часи є ознакою сили українців. Ці фотографії стають маніфестом волі та нагадують: ми боремося проти диктатури саме для того, щоб залишатися вільними у своїх діях та переконаннях.
КУЛЬТУРНИЙ ФРОНТ СТОЛИЦІ У 2025 РОЦІ
Погруддя гетьмана Івана Мазепи у Києво-Печерській лаврі — відкриття. Фото: Юрій Юрченко
Культурне життя Києва пульсувало в унісон із подіями на фронті, доводячи: мистецтво — це також зброя.
Цьогоріч у стінах Києво-Печерської лаври презентували масштабну виставку про Івана Мазепу, що нарешті повернула постать великого державотворця в простір, де століттями намагалися стерти навіть згадку про нього. Центральною подією та символом остаточного духовного звільнення Києва стало відкриття погруддя гетьману на території святині.
Людина, яка була найбільшим меценатом Лаври та фундатором її величі, нарешті повернулася до неї у бронзі. Це не просто пам’ятник, а акт історичної справедливості: Мазепа знову посідає своє законне місце в серці українського православ’я, нагадуючи про нерозривний зв’язок нашої віри та державності.
Трипільська культура захоплює багатьох сучасників. Фото: Борис Корпусенко
Також у Національному музеї історії України відкрилася знакова виставка, присвячена Вікентію Хвойці (1850–1914) та його відкриттю трипільської культури.
Постать Хвойки, першого головного зберігача колекції музею, сьогодні сприймається по-новому. У часи, коли ворог намагається стерти нашу ідентичність, ці артефакти віком у тисячоліття стають нашим маніфестом: ми були тут задовго до появи імперій. Виставка не просто вшановує видатного археолога, а демонструє безперервність нашого життя на цій землі.
Хедлайнером цьогорічного Atlas Festival став фінський гурт The Rasmus. Фото: Олексій Самсонов
Музика Atlas Festival 2025 об’єднала тисячі сердець у єдиному прагненні допомогти фронту. Цього року ювілейний, десятий фестиваль став не просто музичним святом, а потужним благодійним марафоном, зібравши понад 105 мільйонів гривень на потреби Збройних Сил України.
Локація ТРЦ Blockbuster Mall знову стала безпечним островом для 100 тисяч відвідувачів. Повний sold out у перші ж дні став найкращим доказом того, наскільки сильно місто потребує живого спілкування та спільної дії. На шести сценах виступили понад 100 артистів — від легендарних «Океану Ельзи» та «Бумбоксу» до Жадана і Собак та Курган & Agregat.
300 історій незламності на виставці «Воїни світла» у серці Києва. Фото: Борис Корпусенко
Наприкінці серпня 2025 року, до Дня пам’яті захисників і захисниць України, Софійська площа перетворилася на місце глибокої шани. Тут відкрили Алею Героїв «Воїни світла» — експозицію, що об’єднала понад 300 світлин воїнів, які поклали життя за нашу свободу. Ініціаторкою виставки стала Віра Литвиненко, голова організації «Серце нАЗОВні» та мама полеглого бійця з позивним «Вектор».
Світлини Бориса Корпусенка зафіксували цей щемливий момент: під стінами тисячолітньої Софії кожен перехожий має змогу заглянути в очі захисникам. Ця алея стала не лише місцем скорботи, а й символом того, що наприкінці літа 2025-го Київ пам’ятає ціну кожного мирного світанку. Пам’ять про героїв міцно вплелася в культурний код столиці, нагадуючи, що наша ідентичність тримається на подвигу тих, хто став світлом у найтемніші часи.
Одна із локацій виставки. Фото: Наталка Марків
Кожен може примірятися до князівського трону.Фото: Наталка Марків
Ще одним непересічним проєктом стала інтерактивна виставка WOW Ukraine, яка триває на Київському центральному залізничному вокзалі.
Понад сто експонатів та унікальні зони занурюють відвідувачів у всесвіт українських сенсів: від перших друкованих книг до сучасних артоб’єктів. Це простір, де кожен може заново відкрити для себе велич нашої історії та культури. Розміщення такої експозиції саме тут — це маніфест того, що навіть під час війни Україна продовжує творити, дивувати та бути відкритою до світу.
«ВІЛЬНА»: МИСТЕЦТВО, ЩО ЗМІНЮЄ ПРОСТІР
Тема муралу народилася з розмов про війну, про жінок і дітей, які залишаються в тилу, чекаючи своїх захисників. Фото: Максим Сосюра
Київський стріт-арт у 2025 році продовжує говорити про головне. Світлини Максима Сосюри зафіксували появу нового культурного магніту на мапі столиці — монументальний мурал «Вільна» на ДВРЗ. Робота відомого художника Олександра Корбана перетворила звичайну стіну житлового масиву на маніфест сучасної України.
На полотні постає образ жінки, яка втілює силу, ніжність та непохитну волю. Це не просто прикраса району, а візуальне нагадування про те, за що ми боремося. Мурал світового рівня в серці робочого ДВРЗ став символом децентралізації культури: краса та глибокі сенси тепер доступні кожному киянину прямо з вікна його квартири. Ця робота доводить, що наша незламність має гідне та прекрасне обличчя.
КОРОЛІВСЬКА ПІДТРИМКА: ВІЗИТИ ПРИНЦА ГАРРІ
Принц Гаррі на залізничному вокзалі у Києві. Фото: Девіда Левена, The Guardian
У 2025 році принц Гаррі, герцог Сассекський, двічі відвідав Україну — у квітні та вересні, — щоб особисто підтримати поранених воїнів у центрі Superhumans та вшанувати пам’ять полеглих на Майдані Незалежності.
Його візити стали потужним стимулом для розвитку спортивної реабілітації ветеранів через фонд Invictus Games та гучним нагадуванням світові про незламність українського духу.
НОВЕ ОБЛИЧЧЯ БЕСАРАБКИ
На початку грудня відкрили онолений простір ринку. Фото: Олександра Плакіна
У 2025 році завершився важливий етап реконструкції знакової пам’ятки Києва, який дозволив не лише відновити історичні конструкції та унікальний скляний дах, а й повністю переосмислити внутрішній простір. Завдяки заміні інженерних мереж та оновленню торгових рядів, ринок перетворився на сучасний гастрономічний хаб, що відповідає європейським стандартам інклюзивності та комфорту.
Під світловими ліхтарями тепер вирує життя нового формату: поруч із традиційними прилавками з’явилися стильні фуд-корти та відкриті зони для спілкування та відпочинку.
КАЗКА СЕРЕД ЗИМИ: СВІТЛО, ЩО ПЕРЕМАГАЄ ТЕМРЯВУ
На ВДНГ відкрилися локації «Зимової країни». Фото: Олексій Самсонов
«Зимова Країна» 2025 року стала символом технологічної та духовної незламності столиці. Кожен вогник на цій локації — це маленька перемога над темрявою та енергетичними викликами. Світлини зафіксували Київ у миті крихкого, але такого необхідного затишку: іскриста крига, сяйво ілюмінації та очі людей, у яких відбивається надія.
Навіть в умовах суворої економії, місто знаходить ресурс для магії, даруючи дітям і дорослим віру в диво. Ці кадри нагадують: справжнє тепло — всередині нас.
«Зимова Країна» — це про нашу здатність створювати світло навколо себе, наповнюючи цей грудень щирими емоціями та надихаючи кожного, хто вірить у світле майбутнє нашого міста.
Нагадаємо, що фото київського будинку після обстрілу потрапило до топ 100 найважливіших світлин у 2025 році від The New York Times.
До теми: «Репресована коляда»: у Києві відбулась прем’єра стрічки про часи, коли коляду вважали злочином. ФОТОРЕПОРТАЖ.
Тетяна АСАДЧЕВА
