Костянтин Жук був одним із засновників Київського «Пласту». Фото: Телеграм
Полковник Костянтин Жук, був відомий з позивними «Полк» і «Брат Нельсон».
Він був легендою і на війні й до війни. Сьогодні стало відомо про те, що прикриваючи відхід своїх побратимів, виконуючи обов’язок командира штурмової групи, загинув Костянтин Жук, професійний військовий.
Його знали також, як президента Національної асоціації мотоциклістів України та одного із засновників київського Пласту, загинув у бою на фронті.
У минулому полковник Жук очолював батальйон спецпризначення «Гарпун» в МВС та контрдиверсійну групу СБУ.
«Не зважаючи на поважний вік, після початку великої війни долучився до батальйону ГУР МО Братство. Керував кількома підрозділами із залучення іноземних добровольців. Брав участь в управлінні обороною о.Зміїний» — написали у батальйоні Братство.
Як повідомив речник Генштабу Андрій Ковальов, у батальйоні ухвалили рішення повідомити про загибель полковника Жука.
«Насправді це сталося ще у травні 2024 року. Але були певні причини, так довго зберігати таємницю. Насправді я й досі не вірю, що він загинув», — написав Ковальов.
Полковник Костянтин Жук прикривав відхід підрозділу у Вовчанську на Харківщині.
За словами молодшого побратима, полковник Жук постійно шукав можливості знову повернутися до лав Збройних Сил України. Він задовго до 2014-го року говорив, що буде війна з рф. А молоді радив отримати військову спеціальність, бо армії потрібні офіцери.
Андрій Ковальов і Костянтин Жук. Фото: А.Ковальов, фейсбук
«Навчав новобранців у різних підрозділах, виїзджав з різними підрозділами на виконання бойових завдань на фронт і врешті став до лав спецпідрозділу ГУР МО „Братство“. Взяв собі нове псевдо — „Нельсон“», — розповів про старшого побратима Ковальов.
«Очолював контрдиверсійну групу в складі СБУ» (справжня посада колись здивує). 2022 року як командир батальйону «Вільна Україна» брав участь в обороні Києва, звільнені Миколаївщини. Брав участь в управлінні обороною о. Зміїний. Керував кількома підрозділами із залучення іноземних добровольців (колись ГУР ще напише в яких операціях)», — пише у фейсбук Юрій Юзич.
Юзич розповів по життєві етапи Захисника.
Народився Полковник 21 травня 1955 в Смілі, на Черкащині. Православний, позапартійний. Мав три вищі освіти, які здобував у Харкові, Одесі та Києві. Базово — радіоінженер.
До 1992 року служив в радянській армії на командних посадах до командира окремого батальйону включно. З 1992 року в ЗСУ, з 2004 — у запасі.
«18 травня 1999 року склав пластову присягу. Двадцять років своєї військової пенсії інвестував у військовий вишкіл молоді. Ще перебуваючи в ЗСУ пройшов новацькі та юнацький вишколи виховників», — зазначив Юрій Юзич.
«Загинув серед тих, які перші пішли відбивати Вовчанськ у травні 2024 — після проприву окупантів. Залишився прикривати відхід побратимів… Жив, як справжній воїн, пішов на Вічну Ватру героєм. Вічна Пам’ять Герою!», — поділився побратим.
Друг Полковник — вже шостий загиблий на фронті член пластового куреня Орден Залізної Остроги із 80-ти, які в Силах оборони — від Нацгвардії та воюючих патрульних поліцейських до ССО.
Читайте також за темою:
«Чотирьох загиблих розвідників ГУР Міноборони відспівали у Володимирському соборі в Києві».
Ольга СКОТНІКОВА
