Військовий Любомир хотів будувати Україну своєї мрії, а від початку широкомасштабного вторгнення пішов у ТРО, згодом — до ЗСУ.
Марина Соченко, киянка, відома художниця, волонтерка, учасниця Революції Гідності, мама двох синів, які стали на захист України, написала у фейсбук:
«Любек мій загинув».
На її сторінці — відома робота, де пані Марина зі своїми синами-Захисниками. Старший син — Любомир.
Марина Соченко з синами-Захисниками. Робота Марини Соченко
Роксолана Хмара поділилась:
«Знаю тільки, що хлопчик був математиком, працював у Польщі й повернувся, коли почалася війна у 2022, щоб стати на захист Батьківщини. А другий взагалі у 18 рочків пішов на фронт. Хай хоча б його Господь збереже! Ти чуєш! Просимо Тебе, Господи, збережи нам Миросика!»
Марина Соченко, відома учениця Віктора Зарецького, українка з цілісною громадянською позицією.
Вона писала картини-репортажі народних віч. Її галерея портретів учасників Майдану з різних куточків України, складає близько двох сотень портретів. Малювала й в госпіталях поранених бійців АТО.
Марина Соченко з синами Любомиром та Мирославом. Фото: «Дзеркало тижня»
Її пензлю належить розпис ікони «Покрова Богородиці» на Аскольдовій Могилі, в малій військовій каплиці Зведення Чесного Хреста Господнього, де 55 образів воїнів.
Сьогодні сотні людей пишуть художниці та її родині слова підтримки, розділяють її горе.
В одному з інтерв’ю, записаних у воєнний час, пані Марина зізнавалась, що увесь час з синами на зв’язку.
«Любомир — математик, поліглот, за рік до широкомасштабного вторгнення повернувся з Польщі до України, щоб, як буквально висловився син, будувати країну мрії вдома. 24 лютого 2022 року він пішов до тероборони, а незабаром пристав до лав ЗСУ», — повідомила про Воїна Лідія Буцька.
«Світле воїнство Небесне приймає сина Вашого у свої вічні ряди… Але біль цей і горе темніші за все. Вічна слава Героєві й вічна помста проклятим московитам…» — зазначає однодумиця.
«Схиляю подячно голову перед Великою Матір’ю і її сином-Воїном Світла. Господи, допоможи їй пережити це горе…» — звернулась до пані Марини Валентина Коваленко.
Вранці 18 вересня Марина Соченко звернулась до друзів:
«Страшна безкінечна ніч, напевно найстрашніша в моєму житті. Океан болю, непереносимо болить душа. Страшні думки, страшні спогади. Все востаннє, востаннє. Не знаєш на що спертися, лечу в прірву болю. Дякую, друзі, за підтримку, спираюсь на Вас, щоб втриматись».
Читайте також:
«На Майдан принесли прапори й картини: у Києві попрощались з військовим і художником Давидом Чичканом».
Ольга СКОТНІКОВА
