Твори поета-сатирика продовжують успішно перевидавати і в наші дні. Колаж: Наталя Слінкіна
Його влучні гуморески майстерно підмічають самобутність та риси характеру багатьох українців, не втрачаючи актуальність і наш час.
За життя його називали найулюбленішим «сміхотерапевтом» та наступником Остапа Вишні в українській літературі. Його творчість люблять дорослі та малі за щирість та неперевершений талант у кількох дотепних рядках розповідати про важливі теми людських відносин.
30 серпня 1922 року у селі Новоскелюватка на Миколаївщині в родині хліборобів народився видатний український поет-гуморист та сатирик Павло Прокопович Глазовий.
Павло Глазовий — Майстер українського гумору. Фото з відкритих джерел
До 100-річного ювілею «Вечірній Київ» згадує цікаві та маловідомі факти з життя легендарного Майстра українського гумору, творчість якого обожнюють мільйони українців.
1. З дитинства Павло Глазовий мріяв стати вчителем української мови.
2. Дитячі та юнацькі роки Павла Глазового склалися досить трагічно.
В 11 років він пережив Голодомор, ставши свідком смерті від голоду свого брата та молодшої сестрички. Після закінчення педагогічної школи в Новомосковську на Дніпропетровщині був призваний до армії, де служив з 1940-1946 років.
3. Під час Другої світової війни він пережив блокаду Ленінграду, де одержав поранення лівого ока. Це — наслідок незначного опіку під час рятування дітей із підвалів, що не добігли до катакомб, адже недалеко у склад боєприпасів потрапила бомба.
За свою військову службу він нагороджений медаллю «За оборону Ленінграда». Також Павло мав і інші воєнні відзнаки та ордени, які невдовзі пороздавав сусідським дітям.
Про цей період життя Павло Глазовий згадував:
«Гумор — це велика справа. Але в житті не завжди весело. Хоча я і вважаю себе щасливою людиною. Адже пройшов пекельними дорогами війни й залишився живим».
Гуморески Павла Глазового читають корифеї українського слова.
4. Писати вірші Павло Глазовий почав у досить юному віці, віддаючи перевагу ліриці та поезії військової тематики, але згодом вирішив «перекваліфікуватися» на гуморески, побачивши який шалений успіх мали його виступи з усмішками на літературних вечорах.
5. Долесною для Павла Глазового стала зустріч з видатним поетом-гумористом Остапом Вишнею.
У студентські роки молодий поет, навчаючись у Киворізькому педінституті, за порадою друзів надіслав свої гуморески до часопису «Перець», де вони потрапили до рук редактору видання Остапу Вишні. Він не лише порекомендував поставити у наступні номери одразу чотири гуморески, але й сприяв переведенню талановитого юнака на навчання до Києва.
«Пишіть, пишіть ще і ще», захоплено вигукував Остап Вишня, читаючи вірші Павла Глазового. Дружні стосунки обидва корифеї гумору підтримували впродовж життя.
6. Павло Прокопович створював до 5–7 усмішок щодня.
Тематика його творчості мала широкий діапазон: від легкої побутової усмішки, створеної за мотивами народних жартів, до гострих сатиричних полотен. Всі вони написані майстерно, гостро та дотепно.
Впродовж свого життя він опублікував 13 збірок гумору та сатири для дорослих, 8 дитячих збірок та багато інших творів.
Також Павло Глазовий є лауреатом премії імені Остапа Вишні в 1988 році за книгу «Сміхологія».
Одна з найбільш відомих гуморесок Павла Глазового про українську мову.
7. Всенародну любов Павлові Глазовому принесла робота у часописі «Перець», де він працював з 1950-1961 роки.
Зі сторінок журналу добрий гумор Глазового проникав не тільки у домівки простих людей, а й у серця читачів. Згодом жоден вечір у будинках культури чи клубах, жоден урядовий концерт не обходилися без гуморесок Глазового.
8. Попри неабияку популярність стосунки з радянською владою у поета складалися досить напруженими.
У творах Глазового ніколи не було прямолінійної критики влади. Але вона проступала між рядків, і не могла залишитися непоміченою для представників комуністичної влади. Партія боялася гострого пера гумориста, тримаючи його увесь час під ковпаком. Та заборонити творчість Павла Прокоповича не могли, бо його усмішки обожнювали українці.
За свідченнями багатьох людей, вірші Глазового додають людям настрою, допомагають побачити в житті більше світлого, радісного, стати добрішими. Навіть назви його книжок досить чітко характеризували їх зміст: «Смійтесь друзі, на здоров`я», «Щоб вам весело було», «Весела розмова», «Хай вам буде весело».
Гуморески Павла Глазового входили до репертуару народних артистів України Андрія Сови, Анатолія Паламаренка, Валентина Дуклера, Анатолія Литвинова, Ніни Крюкової, Володимира Калашникова та багатьох інших майстрів сміху.
Соціально гострі гуморески й мініатюри письменника десятиліттями не сходять репертуару майстрів художнього слова. Він став справді народним, жаданим, улюбленим.
7. Більшу частину життя видатний гуморист прожив у Києві на вулиці Льва Толстого.
За спогадами близьких він обожнював книги, був не лише гарним співрозмовником, але й гарним кулінаром.
Особисте життя видатного гумориста склалося не дуже щасливо. З першою дружиною Нелею разом прожили 25 років, але потім розлучилися. Син Андрій залишився жити з батьком, а донька Олександра — з матір’ю. Згодом одружився вдруге. Проте цей шлюб тривав лише рік. Мав також позашлюбного сина Олексія.
Павло Глазовий в останні роки життя. Фото з відкритих джерел
Родичі та знайомі Павла Глазового розповідали, що видатний гуморист у звичайному житті був досить складною людиною. Безкомпромісним та гострим, як його твори…
Помер 29 жовтня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Гуморески-усмішки Павла Глазового не втрачають своєї популярності й в наш час, залишаючись яскравою сторінкою української жартівливої поезії.
Його творчим кредо стала фраза: «Я так люблю здоровий сміх, веселий сміх, що гріє всіх»!
Тетяна АСАДЧЕВА
