Фото: Олександра Плакіна
Власні малюнки захисника та картини батьків розповідають історію життя, яке обірвала війна. Владислав загинув обороняючи Маріуполь у 2022 році.
У Національному музеї історії України відкрили виставку, присвячену загиблому захиснику Маріуполя, бійцю «Азову» Владиславу «Вектору» Литвиненку.
Експозиція поєднує особисті речі воїна, його художні роботи та картини, створені батьками після його загибелі, як спосіб зберегти пам’ять про сина і продовжити його мрії.
Владислав Литвиненко був добровольцем, бійцем полкової групи розвідки спеціального призначення ОЗСП «Азов».
Він пройшов довгий бойовий шлях, брав участь в операціях, отримував контузії, але попри це залишався в строю. Повномасштабне вторгнення зустрів у складі підрозділу та долучився до оборони рідного Маріуполя.
Владислав загинув за два дні до свого 28-річчя.
За словами організаторів, ідея експозиції полягала в тому, щоб показати не лише військовий шлях хлопця, а й життя з мріями, інтересами та планами.
«Коли ми збирали матеріали, то просили рідних передавати речі, які ілюструють захоплення, мрії, інтереси. І ця виставка — саме про це. Тут відтворена ніби кімната Владислава, можна побачити його малюнки, шахи, спортивні речі. Він був надзвичайно різносторонньою та розвиненою особистістю, мав багато друзів і захоплень», — розповіли під час відкриття.
Окрема частина експозиції присвячена військовій службі Владислава, там представлені речі, пов’язані з його бойовим шляхом.
Владислав народився і виріс у Маріуполі, згодом навчався у Києві на дизайнера інтер’єру. Він захоплювався малюванням із дитинства, грав на гітарі, любив шахи, займався спортом.
Попри перспективи у творчій професії, обрав шлях захисника. Ще після початку російського вторгнення долучився до війська, спершу як доброволець, а згодом як боєць «Азову». Саме цьому полку він присвятив майже вісім років.
Після загибелі сина його батьки, Віра та Володимир Литвиненки, самі взяли до рук пензлі. Так з’явилася друга частина виставки: картини, через які вони намагаються осмислити втрату і водночас продовжити життя Владислава у мистецтві.
Картини батьків захисника. Фото: Олександра Євгеніївна
«Можливо, хтось скаже: „навіщо показувати роботи, які не претендують на професіоналізм“. Але цінність цих малюнків не в цьому, а в глибинних сенсах і в тому, як багато можна встигнути за 27 років життя. Він малював між полігонами, між виїздами, між бойовими завданнями. Його життя зараз продовжується в цих лініях і фарбах», — сказала мати загиблого бійця Віра Литвиненко.
Віра Литвиненко. Фото: Олександра Плакіна
За її словами, родина довго не наважувалася організувати виставку, адже син був непублічною людиною.
«Ми розповідаємо про його характер, той, який допоміг йому стати на захист Батьківщини. Він не питав дозволу, просто сказав: „Я йду у військо“. І тепер наша задача читати цю історію, пам’ятати, передавати її далі. Коли здається, що вже немає сил, саме він задає нам цей „Вектор“ — не здаватися», — додала мати захисника.
Символічно, що відкриття виставки відбулося у дні, пов’язані з життям Владислава: він народився 25 березня, загинув 23 березня.
Саме в цей період родина також завершила процес його поховання на Національному військовому меморіальному кладовищі.
Організатори акцентують, що такі проєкти — це не лише про пам’ять, а й про відповідальність. Через особисті історії вони прагнуть донести до суспільства і міжнародної аудиторії ціну свободи, яку щодня платять українці.
«Я ні про що не шкодую», — це було одне з останніх повідомлень, яке Владислав надіслав родині.
Читайте також:
12 років на захисті країни: у Києві відкрили виставку до річниці створення Національної гвардії України
Олександра ПЛАКІНА
