Провулок на честь науковиці та правозахисниці з’явився в Бортничах. Колаж: «Вечірній Київ»
Відома фахівчиня у сфері мікробіології та імунології стала активною правозахисницею та співзасновницею Української Гельсінської групи, що боролася за права та свободи людини в умовах радянського тоталітарного режиму.
Впродовж останнього часу вже Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.
Також в межах дерусифікації, змінив свою назву і провулок Олександра Суворова в селищі Бортничі, яке з 1988 року входить до складу міста Києва.
Він з’явився на мапі ще у середині XX століття, отримавши ім’я на честь відомого російського полководця.
Провулок Ніни Строкатої в Бортничах. Фото: Вікіпедія
Ніна Строката-Караванська.Фото з відкритих джерел
З метою деколонізації столичної топоніміки, шляхом рейтингового електронного голосування у застосунку «Київ Цифровий», кияни обрали нову назву для цього провулку. Серед запропонованих варіантів, найбільшу кількість (7 557 голосів) набрала пропозиція — Ніни Строкатої, української мікробіологині та імунологині, дисидентки, співзасновниці Української Гельсінської групи й однієї з провідних правозахисниць радянського часу, дружини дисидента та мовознавця Святослава Караванського.
Ніна Строката народилася 31 січня 1926 року в Одесі. З раннього дитинства дівчинка виявляла інтерес до науки та медицини, що й зумовило її подальший вибір професії.
Після завершення школи, Ніна Строката вступила до Одеського медичного інституту та закінчила його з відзнакою у 1947 році. Згодом молода жінка працювала молодшою науковою співробітницею, асистенткою кафедри епідеміології, а згодом — кафедри мікробіології. Після цього два роки була заступницею головного лікаря в Татарбунарах та завідувачкою сільської лікарської дільниці. На початку 1950-х роках працювала в Одеському медичному інституті.
Одеський національний медичний університет. Фото: Вікіпедія
З 1963 року Ніна Строката стала молодшою науковою співробітницею Центральної науково-дослідної лабораторії, де працювала до 1971 року. За цей час написала близько 23 наукових праць у галузі клінічної мікробіології та імунології. Її дослідження і роботи в цій сфері зробили вагомий внесок у розвиток медицини.
Науковиця володіла декількома іноземними мовами, зокрема: англійською, німецькою, польською та румунською мовами, що допомагало їй в наукових дослідженнях і міжнародних контактах.
На початку 1960-х вона познайомилася з діячем ОУН Святославом Караванським, який повернувся після 16 років ув’язнення. Невдовзі вони одружилися. Чоловік ще до війни виступав за незалежність України, за що зазнав переслідувань і арештів з боку радянської влади.
Родинне щастя подружжя тривало недовго, оскільки у 1965 році Святослава заарештовують вдруге. Ніна Строката-Караванська розпочала активну боротьбу проти незаконного арешту чоловіка та засудження.
Ніна Строката з чоловіком Святославом Караванським. Фото з відкритих джерел
У своїй власній одеській квартирі вона створила центр українського культурного та духовного життя. До неї у гості приїжджали Василь Стус, Ігор Калинець та В’ячеслав Чорновіл.
У 1971 році її звільнили з роботи і згодом заарештували за розповсюдження самвидаву. Того ж року у Львові В’ячеслав Чорновіл створив Громадський комітет захисту Ніни Строкатої, першу правозахисну організацію в Україні. Проте влада швидко ліквідувала Комітет і заарештувала його членів. Ніну Строкату-Караванську засудили на 4 роки ув’язнення в таборах суворого режиму, покарання вона відбувала в Мордовії.
На захист науковиці виступило Американське товариство мікробіологів, яке у 1974 році обрало її своєю членкинею. У 1977 році вона заочно стала членкинею Українського наукового товариства лікарів Північної Америки.
Засновники Гельсинської групи. Фото: Український інститут пам’яті
Після звільнення вона співзаснувала Українську Гельсінську групу у 1976 році й брала активну участь у її діяльності. У 1979 році її чоловік повернувся із заслання, але наприкінці того ж року подружжя Караванських позбавили радянського громадянства і дозволили виїхати до США.
Протягом наступних майже 20 років Ніна Строката-Караванська жила і працювала у США. Вона своїми численними публічними виступами і статтями прагнула донести правду про переслідування радянською владою інакодумців і національно-визвольний рух в Україні.
Вона стала членкинею закордонного представництва Української Гельсінської групи та співзасновницею його друкованого органу «Вісник репресій в Україні» (1980-1985, ред. Надія Світлична). Вона також є авторкою книг «Ukrainian Women in the Soviet Union: Documented Persecution» (1980) та «A Family Torn Apart» (1981).
Зустріч з діаспорянами у Лондоні, 1979 рік. Фото: Музей української діаспори
Після еміграції Ніна Антонівна займалася науковою та громадською діяльністю. Фото: Музей української діаспори
Ніна Строката і Святослав Караванський на заході у Монреалі в Канаді. Фото: Музей української діаспори
Ніна Строката і Святослав Караванський на заході у Монреалі в Канаді. Фото: Музей української діаспори
Ніна Строката-Караванська померла від інфаркту міокарда 2 серпня 1998 року в місті Дентоні, штат Техас, США, залишивши по собі значну спадщину як у науці, так і в боротьбі за права людини.
8 листопада 2006 року Президент України Віктор Ющенко, згідно з указом №937/2006, посмертно нагородив Ніну Строкату орденом «За мужність» I ступеня «за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи та демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод».
Відомий український історик Віктор Даниленко зазначив про неї:
«Ніна Строката — українська одеситка, дружина Святослава Караванського, лікарка-мікробіологиня, правозахисниця. Унікальна жінка. Все життя невтомно і героїчно боролася за волю України. Відновлення незалежності в 1991 році сприйняла як велику перемогу і закликала українців всіма силами зберегти її».
***
Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: Нові адреси Києва: вулиця Оксани Мешко на Куренівці.
Тетяна АСАДЧЕВА
