Старий корпус Києво-Могилянської Академії -закладу, де вчився Іван Зарудний. Колаж: Оксана Гладкевич
Він походив з заможної київської родини, здобув освіту у Києво-Могилянській академії, а на думку деяких істориків, саме за його проєктом був збудований Богоявленський собор на Подолі.
Впродовж останніх років Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ. Також змінив свою назву і Криловський провулок у Шевченківському районі столиці.
Він виник ще у другій половині XIX століття на Лук’янівці та мав назву Криловський на честь російського письменника Івана Крилова. В різних джерелах 1930-40-х років провулок також згадується як провулок Крилова.
Провулок Івана Зарудного на Лук’янівці. Фото: Googlemaps
У 2022 році провулок отримав сучасну назву на честь українського архітектора, скульптора, іконописця і різьбяра Івана Зарудного (1670-1727). На жаль, переважно більша частина життя цього зодчого пов’язана з територією нинішньої росії, де знаходяться більшість його архітектурних творінь, тож «Вечірній Київ» вирішив запитати у члена Комісії з питань найменувань при Київському міському голові Тиміша Мартиненка-Кушлянського, щодо цієї неоднозначної зміни назви київського провулка.
«Як член комісії щодо перейменування саме Криловського провулка, мушу визнати, що особисто я також не у захваті конкретно від цієї назви. Проте, це рішення було прийняте більшістю голосів. Щодо аргументації ініціаторів цієї пропозиції, то Іван Зарудний — видатна постать української архітектури, київський вихованець Могилянки. Навіть працюючи в Російській імперії, він зберігав та впроваджував українські архітектурні традиції у своїх роботах. І саме тому комісія вирішила вшанувати його ім’я, надаючи провулку нову назву», — зауважив пан Тиміш.
Києво-Могилянська академія та її вихованці. Гравюра XVIII ст.Фото: Вікіпедія
Іван Петрович Зарудний народився близько 1670 року у Києві в заможній козацькій родині. На думку вчених, майбутній архітектор здобував освіту у Києво-Могилянській академії в 1680-х роках, а згодом продовжив навчання в Італії, де вивчав традиції європейського мистецтва.
Після повернення до України, поступив на службу до канцелярії гетьмана Івана Мазепи.
Існує припущення, висловлене Григорієм Логвином, що саме Іван Зарудний був автором проєкту Богоявленського собору Києво-Братського монастиря, оскільки споруда відрізнялася стилістично від інших робіт московського архітектора Йосифа Старцева, який є автором Микільського військового собору у Києві. (Обидві пам’ятки були втрачені у 1930-х роках, за наказом радянської влади — прим. «Вечірній Київ»).
Богоявленський собор та дзвіниця монастиря на гравюрі початку ХІХ століття. Фото з відкритих джерел
У 1690 році, на прохання Петра I, гетьман Іван Мазепа направив Івана Зарудного до Москви, де він створив свої перші архітектурні творіння. Від цього моменту Іван Зарудний переважно залишався у Російській імперії, працюючи в Москві та Санкт-Петербурзі.
Серед значних архітектурних проєктів Зарудного у Москві: Московський шпиталь (1706 рік), церква Архістратига Гавриїла (так звана «Меншикова вежа», 1701-1707 роки).
Працюючи в Російській імперії, Зарудний виконав численні замовлення від державних установ, церков і монастирів, включаючи церкву Петра та Павла на Новобасманній вулиці (1719 рік), Синодальні брами Казанського собору (1721 рік), Спаський собор Заіконоспаського монастиря, церкву Тихвінської ікони Божої Матері Донського монастиря та багато інших.
Іконостас Спасо-Преображенського собору у Таллінні. Фото зі сторінки парафії у Facebook
Іван Зарудний також очолив ізографічну палату при Сенаті у 1707 році, а пізніше головував у відділенні Зброярської палати, де займався проєктуванням і виготовленням іконостасів.
Його роботи стали основою для іконостасів у Російській імперії протягом наступного століття. Серед них: іконостаси в Ісаакіївському та Петропавлівському соборах Санкт-Петербурга (1722-1727 роки) та Преображенському соборі в Таллінні (нині Шведська церква святого Михаїла, 1719 рік).
Іван Зарудний помер у 1727 році в Санкт-Петербурзі, залишивши по собі значну культурну спадщину, яка й донині нагадує про його майстерність та талант.
***
Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: на Лісовому масиві з’явилася вулиця Василя Іваниса.
Тетяна АСАДЧЕВА
