Прибутковий будинок Писаревих. Колаж: Оксана Гладкевич
На розі вулиці Омеляновича-Павленка та Хрестового провулка знаходиться одна найцікавіших споруд Печерська — колишній прибутковий будинок Писаревих, зведений у 1912 році за проєктом Євгена Єрмакова.
Протягом ХІХ століття значна частина території Печерська переважно служила військовим цілям, особливо після зведення Нової Печерської фортеці у 1830–1850-х роках.
Свого часу ця масштабна фортифікаційна забудова спричинила примусове переселення місцевих мешканців до інших районів Києва, а історичну житлову забудову було майже повністю втрачено.
Тоді ж для цивільної забудови відвели лише декілька кварталів у межах форштадта старої фортеці XVIII століття, розташованого всередині укріплень нових фортифікаційних споруд.
Нова Печерська фортеця на мапі 1855 року. Фото: Вікіпедія
Панорама Печерська та фортеці на аерофотознімку 1918 року. Фото: Вікіпедія
Краєзнавці стверджують, що до кінця ХІХ століття переважна більшість території місцевості залишалася майже спустошеною і через особливості рельєфу, що відокремлював її від решти інфраструктури Києва.
Тож не дивно, що на противагу численним елегантним маєткам та розкішним прибутковим будинкам Старого міста, Подолу, Липок та Нової Забудови, Печерськ може похвалитися лише кількома десятками збережених історичних кам’яниць. Серед них лише одиничні споруди є справжніми архітектурними шедеврами, які можуть стати візитівкою місцевості.
Однією з найяскравіших з них є будинок на вулиці Омеляновича-Павленка 14/12, відомий як будинок Писаревих. Історія його появи тісно пов’язана з перенесенням у 1885 році на вулицю Еспланадну (сучасну вулицю Михайла Омеляновича-Павленка — прим. «Вечірній Київ») київського Іподрому. За деякий час він перетворився на ключову локацію району, особливо завдяки Київському товариству любителів кінних перегонів.
Панорама Печерську, будинок Писаревих та будівля Іподрому. Фото зі сторінки спільноти «Фундація культури киян» / Facebook
Автор будівлі, єпархіальний архітектор Євген Єрмаков. Фото: Вікіпедія
На початку 1910-х відомий київський архітектор Євген Єрмаков проєктує розкішний чотириповерховий будинок для Миколи Писарева, одного з найактивніших членів Південно-західного товариства сприяння рисистому конярству.
Відомо також, що свого часу Микола Писарев викупив для будівництва колишню садибу купців Палатеєвих, а новозбудований будинок він записав на свою дружину Віру.
«Будівля, зведена у 1912-1913 роках є яскравим взірцем творчої епохи пізнього модерну. Працюючи єпархіальним архітектором, Євген Єрмаков втілював у своїх церквах і сакральних спорудах переважно традиційні риси неовізантійського та псевдоросійського стилів, які панували на той час. Натомість у світській архітектурі зодчий дозволяв собі більше експериментів. У будинку Писаревих, він гармонічно поєднав форми модерну з ретроспективними мотивами, створюючи єдиний архітектурний вишуканий ансамбль», — характеризує пам’ятку відомий києвознавець та дослідник Антон Короб.
Будинок був пошкоджений у 1918 році. Фото: Вікіпедія
За його словами, окрасою пам’ятки є необароковий фігурний фронтон на зрізаному куті будинку, що викликає асоціації з епохою українського бароко.
«Близькість Печерської лаври, собору Великого Миколи та інших барокових храмів, безумовно, вплинула на цей вибір. Унікальності будинку додає його своєрідна „трифасадність“ — витончені композиції фасадів на вулиці Омеляновича-Павленка та Хрестовому провулку завершуються хвилястим фронтоном із „люкарною“ — круглим горищним вікном. А півциркульні й „рогаті“ фронтони, а також великі вікна з клинчастим рустом стали не лише декоративним елементом, а й надали будівлі особливої корони, котра вінчає композицію фасаду», — зауважує Антон Короб.
Також києвознавець розповів, що нинішній рожевий колір пам’ятки дещо спотворює первісний вигляд цього будинку, який поєднував відкрите цегляне мурування з тинькованими деталями та ліпленням. Проте, оригінальність та майстерність цього архітектурного творіння роблять його безперечним шедевром житлової забудови Печерська».
Бароковий фронтон будівлі. Фото: Антон Короб
Архітектурно будинок складається з двох прямокутних корпусів, які з’єднані під гострим кутом, утворюючи три фасади. Наріжний фасад і той, що виходить на вулицю Омеляновича-Павленка, мають симетричну композицію. Натомість фасад з боку Хрестового провулку вирізняється асиметрією та наявністю проїзду на подвір’я. Два парадні входи розташовані з боку вулиці Омеляновича-Павленка, тоді як чорні сходи ведуть із подвір’я.
Спочатку кожен поверх будинку мав три великі квартири, але первісне планування не збереглося.
У січні 1918 року, під час облоги Києва більшовицькими військами, будинок значно постраждав від артилерійських обстрілів. Тоді радянські війська під командуванням лівого есера Михайла Муравйова, після кількаденної масованої артилерійської атаки, захопили столицю УНР. У результаті кількох тижнів окупації тисячі людей зазнали катувань і були безжально вбиті.
За офіційними даними, серед пошкоджених історичних пам’яток найбільшу кількість влучань зазнали: Микільський військовий собор — 35, його дзвіниця — 28, які знаходилися неподалік від будинку Писаревих.
Пошкодження споруди зафіксовані на старих світлинах 1918 року.
На стелі під’їзду зберігся автентичний ліпний декор. Фото: Антон Короб
Колодязь парадних сходів кутової секції будинку по вулиці Омеляновича-Павленка, 14/12. 2019 рік. Фото Антон Короб
У радянський час будинок був націоналізований та перетворений на комунальне житло. На перших поверхах розміщувалися різні установи.
Рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 1107 від 18 листопада 1986 року будівлю було внесено до реєстру пам’яток архітектури місцевого значення (охоронний номер 258).
Вже у наші часи земельна ділянка, на якій розташована пам’ятка, незаконно вибула з комунальної власності та неодноразово перепродавалася. Згодом нові власники змінили її цільове призначення та планували звести на ній офісно-житлову прибудову до будинку-пам’ятки.
Проте у березні 2023 року ділянку на Печерську з пам’яткою архітектури через суд вдалося повернути громаді.
На сьогодні будинок Писаревих є мовчазним свідком важливих історичних подій, зокрема трагічних сторінок життя Києва на початку XX століття. Її культурна та історична цінність залишається беззаперечною.
Попри всі трагічні події які вона пережила за свою понад 110 річну історію, будівля зберігає статус символу унікальної архітектурної спадщини міста.
До теми: Архітектурна майстерність «батька» київського неоренесансу: історія садиби Шампаньєра.
Тетяна АСАДЧЕВА
