Тренінг по роботі з втратами. Фото авторки
На початку квітня у Києві стартувало навчання за новою програмою, розробленою Ізраїльською коаліцією травми. Учасники — соціальних працівників, психологів Центрів соціальних служб та Київ Мілітарі Хаб — дізналися, як підтримати людям, що проживають втрату.
Автором курсу «Соціально — психологічна підтримка під час проживання втрати» є директор освітніх програм Ізраїльської коаліції травми Олександр Гершанов, який давно співпрацює та допомагає київським спеціалістам.
Заступниця голови КМДА Марина Хонда поділилася досвідом психологічної підтримки, яку фахівці надавали мешканцям столиці на початку повномасштабного вторгнення.
За її словами, особливо важливою була допомога людям, які перебували на станціях метро у шоковому та стресовому стані після великої кількості прильотів. Це був новий виклик, з яким місто не стикалося раніше, і для пошуку відповідних методик співпрацювали з Ізраїльською коаліцією травми, що має багаторічний досвід у цій сфері через постійну загрозу війни в Ізраїлі.
Марина Хонда. Фото: Борис Корпусенко
«Завдяки підтримці Посольства Ізраїлю у 2022-2023 роках наші фахівці пройшли навчання та отримали сертифікати для роботи з різними групами людей, особливо з тими, хто працює на первинній ланці. Наше завдання полягало в тому, щоб допомогти тим, хто надає допомогу іншим, і передати їм методики надання підтримки, враховуючи, що у самих надавачів послуг були втрати та кризові ситуації. Важливо було навчити їх підтримувати не лише інших, а й себе», — пояснила Марина Хонда.
Вона також зазначила, коли у 2024-у в Ізраїлі почалися бойові дії, виникли побоювання, що підтримка фахівців припиниться. Однак співпрацю вдалося продовжити.
«Ми зробили запит на підготовку фахівців соціальної сфери та співробітників Київ Мілітарі Хабу для роботи з людьми, які пережили втрати. Це стосується не тільки психологів, а й тих, хто безпосередньо комунікує з такими людьми, зокрема з тими, хто повертається з полону або чекає на повернення рідних», — додала заступниця голови КМДА.
Марина Хонда уточнила, що запити на допомогу, особливо від працівників соціальної сфери, зростають.
«Багато хто раніше думав: „Я впораюся сам“, але зараз ми бачимо величезне вигорання та небажання діяти через постійний стрес. До нас звертаються керівники підприємств, які повідомляють, що співробітники не витримують і звільняються. Щоб зберегти колективи, їм потрібна підтримка», — зазначила заступниця голови КМДА.
За її словами, хоча охопити всю столицю цим навчанням неможливо, проте якщо люди, які надають послугу, матимуть необхідні навички, вони зможуть передавати їх іншим. Й це своєю чергою спричинить ефект ланцюга допомоги.
Під час дводенного семінару у Центрі стресостійкості Києва тренерка Ізраїльської коаліції травми, психологиня Тетяна Мельничук пояснювала столичним фахівцям, як зрозуміти емоції і думки людей у стані горювання, висловити біль, віднайти сенси та сили для життя.
Ситуація втрати руйнує звичайний спосіб життя, завдає важкого душевного болю. Тому важливо правильно підтримати людину та допомогти їй відновитися.
Тренінг провела Тетяна Мельничук. Фото авторки
Психологиня розповіла про відмінності та подібності понять «Травма» та «Втрата», особливості реакцій на втрати, психологічний супровід родини, основні правила надання підтримки, увічнення пам’яті та індивідуальний шлях подолання втрати.
«На жаль, ця тема ще дуже табуйована в Україні і люди не готові відкриватися, публічно говорити про свої переживання, втрату, біль. — зазначила «Вечірньому Києву» Тетяна Мельничук. — Часто вважається, що нікому немає до людини діла, вона має сама це пережити.
На втрату люди реагують по-різному: хтось плаче, кричить. Будь-яка реакція, будь-який прояв емоцій: страх, злість, крик, біль, печаль, істеричний сміх, є нормальними. Дуже важливо донести до суспільства про необхідність правильно подавати інформацію про загиблих. Не оприлюднювати це ще до того, як родина дізнається. В Ізраїлі для цього є певні служби. Бо в нас буває, що приліт шахедів, ще не встигли близькі та родичі дізнатися, як засоби масової інформації вже публікують новини про загиблих. Дуже важливо повідомляти вчасно і з повагою до тих, хто відійшов в інший світ».
Тетяна Мельничук розповіла, що в Ізраїлі громада дуже включена у супровід родини, яка втратила близьких, надає близьким підтримку.
«В Ізраїлі це питання не табуйоване, воно говорять про втрату як один з процесів життя, — підкреслила вона. — У них є культурний звичай: родина, у якої втрата, відкриває двері до свого будинку чи квартири. На роботі їм дають відпустку, щоб побути в процесі горювання. І кожен, хто йде вулицею, може зайти у відкриті двері, висловити своє співчуття: вони п’ють чай, слухають про померлого чи загиблого/ Такитм чином родичі проживають втрату і відчувають, що їхній біль розділяє все суспільство».
Також родина померлого чи загиблого залишає пам’ять на землі про людину, яку втратила: висаджує дерево, встановлює лавочку чи фонтан в сквері, на яких зазначається, в пам’ять про кого це зроблено.
Тренінг провела Тетяна Мельничук. Фото авторки
За словами Тетяни Мельничук, в Україні з’являється культура вшанування пам’яті, впроваджена загальнонаціональна хвилина мовчання, що важливо, особливо для дітей. Також вона зауважила, що фраза «Герої не вмирають» часто ранить людей, які втратили захисників. Адже вони були героями, але померли. Тому краще говорити, що пам’ять про героїв не вмирає, вона буде вічною.
«Також на тренінгу ми обговорили, як людям після втрати відновити життя — дозволити близьким бути поруч, поступово повертатися до рутини, — зауважила психологиня. — Так, всі емоції та переживання втрати є нормальними. Але нормальним є й відновлюватися. Зробити макіяж, піти в кіно чи театр. Максимум до року людина має вийти з горювання, продовжувати жити. Якщо буде довго перебувати в скорботі, це вже психічне захворювання, яке потребує лікування».
Дводенний треніг пройшли 22 учасники, серед яких є фахівці, які самі пережили чи переживають втрату, при цьому допомагають іншим подолати душевний біль, знайти в собі опору та підтримку близьких.
Руслана Тимофеєва.Фото авторки
«Вже давно працюю з родинами, які переживають втрати, але на треніг прийшла і з особистим. У мого сина загинув кращий друг. І я вперше зіштовхнулось з тим, що не знаю, що йому сказати. Як підтримати близьку людину, — поділилася керівниця служби соціально-психологічної підтримки Солом’янського центру соціальних служб, практична психологиня Руслана Тимофєєва. — Я особисто його знала, тож для мене це також була втрата, а крім того, мала підтримати сина, який дуже переживав. Прийшла на тренінг за ресурсом, щоб підтримати себе. А також отримати знання, якими я буду ділитися і підтримувати інших.
Кожна людина проходить втрату по-своєму. На початку дуже важливо говорити: «я поруч, я вас чую, ви можете розказати, я все вислухаю, ви можете плакати, проявити всі свої емоції, я з вами. Якщо хочете помовчати, ми помовчимо». Також, коли людина буде готова, обговорити того, кого втратила, подивитися фотоальбоми. Бо для неї ця людина ще не вмерла. І потрібно близько року, щоб усвідомити і прийняти втрату».
Психологиня Оболонського центру соціальних служб Людмила Войтенко розповіла, що багато працює з родинами.
Людмила Войтенко. Фото авторки
«Починаючи з 2022 року, я зрозуміла, що ця тема буде актуальною, навіть якщо не працюєш винятково з нею, — зазначила вона — Я й сама підтримувала свою знайому у втраті. Найголовніше бути поряд, питати, чи потребує вона чогось. Якщо є можливість, торкатися людини і підтримувати фізично. А надалі — максимально включати у соціум. Разом готувати, ходжити на каву чи на прогулянки. Максимально перемикати, щоб вона не перебувала у стані ступору і поступово переходила у життєвий стан».
Людмила Войтенко наголосила на важливості різних підходів: тілесних практик, дихальних вправ, арттерапії, допомагає навіть перебування на природі та перегляд гарного фільму.
Тренінг відбувся у Центрі стресостійкості Києва якраз у день, коли діяльності центру виповнилося два роки. За цей час тут пройшли навчання понад 9 тисяч людей.
Тетяна Мельничук та Тетяна Гузенко. Фото авторки
«Центр стресостійкості Києва — це ізраїльська модель підтримки ментального здоров’я громадян, — зауважила начальниця управління з питань гендерної рівності Департаменту соціальної та ветеранської політики КМДА, координаторка Київського центру стресостійкості Тетяна Гузенко. — В Ізраїлі створили цю модель давно, і майже в кожному місті є центр стресостійкості. Вони працюють за принципом психоедукації і превенції. Тобто не чекають, коли буде прильот, а готують різні категоріхї населення до до можливих кризових ситуацій.
Ізраїльська коаліція травми, з якої Київ підписав Меморандум про співпрацю, розробляє за нашим запитом нові навчальні програми та протоколи. У них навчалися близько 30 наших психологів, шість з них сьогодні представляють Ізраїльську коаліцію травми в Україні та проводять тренінги за її протоколами. Важливо не лише те, що Ізраїльська коаліція травми постійно готує програми для нас, а ще й оплачує для Києва роботу сертифікованих психологів».
За її словами, тренінг про соціально-психологічну підтримку родин під час проживання втрати планується провести також для освітян.
Нагадаємо, у столиці розробили електронний довідник послуг з ментального здоров’я для киян. Він містить інформацію про комунальні, громадські та приватні організації, які надають соціально-психологічну підтримку.
Марія КАТАЄВА
