Леонід Марченко. Фото з відкритих джерел
З 1963 року він працював у столичному Театрі юного глядача, на сцені якого втілив понад 50 яскравих образів.
На 88 році життя відійшов у засвіти заслужений артист України Леонід Леонідович Марченко. Прощання відбудеться 2 вересня в Театрі юного глядача на Липках (вул. Липська, 15/17), повідомили у театрі.
Він народився 6 грудня 1938 року в Києві. Закінчив театральну студію при театрі імені І. Франка 1961 року, згодом навчався на театрознавчому факультеті Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.
Як написала завідувачка літературно-драматургічної частини театру Наталя Потушняк, його творча співпраця з Театром юного глядача розпочалась 1963 року. Виявивши талант і природне обдаровання його щільно займали в репертуарі. В доробку близько 50-ти яскравих образів, він — провідний майстер сцени.
«Завдяки багаторічному досвіду Леонід Марченко був актором ексцентричним, яскраво-комедійним, водночас міг легко «перемикатися» на драматичний малюнок ролі, — розповіла Наталя Потушняк. — В окремих роботах, до прикладу, Префект в драматичній поемі «Оргія» Лесі Українки, він вирізнявся внутрішньою цілісністю характеру, майстерно відтворював конфлікт між владою та мистецтвом, досягав максимального психологізму.
Будь-який персонаж у його виконанні, навіть епізодичний, мав довершену біографію, яка створювалась через дрібні деталі, інтонації, костюм та особливу пластику».
Леонід Марченко. Фото з відкритих джерел
Леонід Марченко. Фото з відкритих джерел
Леонід Марченко. Фото з відкритих джерел
Зокрема, преса схвально оцінювала створений ним характер Аркадія Калиновича у виставі «Строк проживання скінчився».
«Леонід Марченко — майстер побутової комедії, водночас в його інтерпретації ролі простежуються елементи драми. Він детально відточує жести та інтонації, створюючи впізнаваний людський характер зі своїми слабкостями та стремліннями», — писали тоді.
Як зазначила Наталія Потушняк, у репертуарі для дитячої аудиторії Леонід Марченко швидко встановлював діалог із глядачами. Він знав, що увагу малечі можна утримати лишень тоді, коли твої герої правдиві, близькі та зрозумілі, часто з дотепним гумором.
Кілька поколінь глядачів, які вже приводять до театру своїх дітей чи онуків, пам’ятають його у незабутній комедії «Недоук» (Митрофан), в «Казці про царя Гороха» (Цар), в «Пеппі Довгапанчоха» (Клоун Бук), «Метаморфози» (Художник) та інших. Найулюбленішою для нього була роль Фірса у виставі «Вишневий сад». Про цього персонажа вигадував різні пригоди та анекдоти, емоційно й захопливо розповідав їх.
Леонід Марченко активно працював в розважальних радіопередачах.
Леонід Марченко. Фото з відкритих джерел
Створив самобутні образи в кінематографі — Жорка-одесит «Морська чайка» (1961р.), Куць «Лісова пісня» (1961р.), Бобошко «Вулиця тринадцяти тополь» (1969 р.), Савчук «В бій ідуть тільки „старики“» (1973 р.), Міліціонер «Ральфе, здрастуй!» (1975 р.), Рудий «Така вона, гра» (1976 р.), Льоня Лавкін «Ати-бати, йшли солдати» (1976 р.), Лис «Сад Гетсиманський» (1993 р.), Вампір «Прощання з Каїром» (2002 р.), Петрович «Небесні родичі» (2012 р.), Ілля Леонідович «Нюхач» (2013 р.).
Йому присвоєне почесне звання «Заслужений артист України», він удостоєний Ордена «За заслуги ІІІ ступеня».
Творчий здобуток Леоніда Марченка в театрі та в кіно — яскрава сторінка в літописі національного мистецтва.
Світла пам’ять актору. Співчуття колегам, друзям та родині!
Нагадаємо, у серпні раптово померла молода українська мисткиня Дарія Альошкіна. Вона народилась у Києві у родині художників, у творчості відроджувала й популяризувала мистецтво витинанки.
Марія КАТАЄВА
