«Показуємо все, що було в Україні в різні часи», — інтерв’ю з генеральною директоркою ансамблю «Калина»

«Гопак» у виконанні Українського академічного фольклорно-етнографічного ансамблю «Калина». Фото: Марія Дука

У 2026 році Українському академічному фольклорно-етнографічному ансамблю «Калина» виповнюється 45 років. До ювілею разом з генеральною директоркою Анастісією Комліковою згадуємо історію, розповідаємо про сьогодення колективу та цікавинки святкової програми.

У приміщенні Київської опери, яка є репетиційною базою ансамблю «Калина», триває підготовка до святкування. Відпрацьовувати номери до залу поспішають артисти балету, а учасники хору розспівуються у холі. Саме тут, на сцені Київської опери, 26 лютого відбудеться великий ювілейний концерт ансамблю «45 років разом».

Поміж нарадами та репетиціями «Вечірній Київ» зустрівся з генеральною директоркою «Калини» Анастасією Комліковою. Поспілкувалися про заснування ансамблю, репертуар, його сучасну діяльність та програму святкового концерту.

Анастасія Комлікова. Фото: Марія Дука

— Цьогоріч Український академічний фольклорно-етнографічний ансамбль «Калина» святкує 45-річчя. Що відомо з історії колективу? Як все починалося?

— Ми досліджували це питання. Готуючись до ювілею, спілкувалися з нашими корифеями — людьми, які стояли біля витоків і багато років працювали в ансамблі.

Колектив був створений спеціальним наказом Міністерства культури у 1951-му році, і спочатку був частиною Укрконцерту (державна гастрольно-концертна організація Української РСР — Ред.). Тобто мав національне значення. Виконував представницьку місію в Україні та закордоном, зокрема супроводжував різні дипломатичні делегації.

Архівне фото ансамблю «Калина». Надане ансамблем

Згодом «Калина» стала частиною «Київконцерту», а пізніше виокремилася в окрему юридичну структуру, яка підпорядковується Департаменту культури КМДА. Зараз ми є муніципальним колективом. Певний час з нами був гурт «Козацькі забави». А з 2003 року до нашого складу долучився ансамбль солістів «Благовість». Має свій репертуар, однак ми робимо спільні програми та проєкти. «Благовість» виступатиме й на нашому ювілейному концерті.

-Чи є якісь згадки, як виникла назва «Калина»?

-Спочатку колектив називався просто «фольклорно-етнографічний ансамбль». І вже пізніше додалася назва «Калина», як уособлення української краси.

ВІД КИЇВСЬКОЇ РУСІ ДО ЛЬВІВСЬКИХ БАТЯР

— Розкажіть, як змінювався репертуар ансамблю з часом? Які основні теми, акценти, номери?

— У 1982 році святкувалося 1500-річчя Київської Русі. І перші програми ансамблю були пов’язані саме з добою Київської Русі — давнім пластом української культури.

Загалом ми показуємо все те, що було в Україні в різні часи. І постійно оновлюємо репертуар, адже глядач хоче розвитку народно-сценічного жанру. Тож звертаємося до нових тем. До прикладу, є постановка «Петриківський розпис», про українське декоративно-ужиткове мистецтво мовою хореографії.

«Львівські батяри». Фото: Марія Дука

Також у нас є постановка «Львівські батяри», зроблена останніми роками, яка завжди йде «на ура». Вона присвячена субкультурі, що існувала у Львові на початку XX сторіччя. Тобто у нашій програмі представлені не тільки регіони і традиції. Хоча, звичайно, є й обрядовість: веснянки, купальські обряди.

Маємо програму про зимовий цикл й ту, яка знайомить з українськими символами в піснях, танцях й інструментальних номерах. В той самий час ми намагаємося осучаснювати виступи відеорядом, щоб вони були цікаві та зрозумілі глядачам різного віку, від найменших до найстарших.

Архівне фото. Надане ансамблем

-Що б ви назвали візитівкою ансамблю? Які його особливості?

— Ми позиціонуємо себе як найбільш сучасний колектив, що стрімко розвивається в даному сегменті. Звісно, є великі національні колективи, які мають більший масштаб. Ми менші, але саме тому гнучкіші. Це дозволяє нам переплітати сучасні елементи з етнічними. Вважаю це однією з наших визначальних рис.

Ще одна риса — єдність всіх наших компонентів: музики, співу і танцю. Немає такого, що балет головний, а хор чи оркестр другорядні. Всі вони однаково важливі і однаково представлені в кожній концертній програмі. У нас кожен артист є солістом — як в балеті, так в хорі чи в оркестрі.

«Петриківський розпис». Фото: Марія Дука

-А як щодо конкретних номерів?

-Назвати один акцентний номер важко. І «Львівські батяри», і «Петриківський розпис», і «Аркан» є візитівками нашого балету, але кожен наш номер знаходить свого глядача.

Вважаю, що програма колективу має бути орієнтована на різні уподобання та смаки. Тому я завжди спостерігаю за глядачами. Навіть в одному концерті на різних виступах глядачі сприймають номери по-різному.

Традиційно популярним є гопак, з яскравою трюковою частиною. Також в нас є великий цікавий номер, фактично міні-вистава, «Заручини в Канаді».

РОБОТА З КОЛЕКТИВОМ ПОЧАЛАСЯ З «БОНДАРІВНИ»

— За фахом ви є композиторкою. Поділіться, як і коли ваш життєвий шлях перетнувся з «Калиною»?

— Співпраця з ансамблем почалася, коли у 2017 році я отримала грант Президента України творчій молоді. І прийшла разом із балетмейстером-постановником Олександром Нестеровим реалізовувати свою ідею, хореографічну виставу «Бондарівна».

Після постановки стала працювати в ансамблі. Спочатку як хормейстерка, а майже п’ять років тому обійняла посаду генерального директора. Так композиторство привело мене до адміністративно-творчої діяльності.

Постановка «Бондарівна». Фото: Марія Дука

— Торік, у 2025-му, відбулася прем’єра фінальної версії «Бондарівни». Яка ідея та концепція цієї постановки?

— Спочатку це булареалізація гранту, з досить обмеженим фінансуванням і стислими термінами. Була написана вся музика, але не було тих потужностей та такої зали, де можна було б гідно представити цей масштабний задум. А минулого року ми вже зробили повноцінну сценічну постановку. Прем’єра відбулася на сценах Київської опери та Національного театру опери і балету.

В основу вистави покладена українська народна історична балада про Бондарівну, в якій відображені події середини XVIII століття. Йдеться про трагічну долю красуні-доньки бондаря, яка відмовила магнату Миколі Потоцькому (у пісні це пан Каньовський) і була ним застрелена. Прагнули створити національний балет. Загалом це синтетичний жанр, за участі оркестру, хору, і балету. Але розвиток сюжету, звичайно, розгортається переважно в балеті.

-Чи плануєте ще покази «Бондарівни»?

-Ми не репертуарний театр, наш колектив невеликий. Тому цей проєкт створювали спільно з Київською муніципальною академією танцю імені Сержа Лифаря. І плануємо його продовжувати. Наразі така ситуація, що хлопці, які були задіяні у виставі, вже випустилися. Чекаємо, поки підросте наступний потік, і сподіваюся, що в наступному сезоні глядачі зможуть подивитися цю постановку.

Постановка «Бондарівна». Фото: Марія Дука

— Як композиторка ви щось пишете для «Калини»?

— Пишу багато музики для постановок нашого головного балетмейстера Андрія Демещука. «Аркан» і майже всі концертні номери поставлені на мою музику, також я роблю аранжування народних пісень і для хору.

На ювілейному концерті буде прем’єра моєї «Мольфарської рапсодії» для скрипки. Ми дослідили такий цікавий пласт української культури, як мольфари, і все, що з ними пов’язано. І на основі фольклорного матеріалу з села Криворівня, в якому, до слова, бував Сергій Параджанов, я написала музику рапсодії.

ПЕРЕПЛЕТІННЯ ТРАДИЦІЙ І СУЧАСНОСТІ

-Ви зазначили, що досліджували історію колективу. Чи маєте свій архів, що зберігаєте?

— Так, ми зібрали, відреставрували та оцифрували архівні світлини. Деякі костюми не просто зберігаємо, а й навіть використовуємо. Настільки якісно вони були пошиті. Вишита сорочка при гарному дбайливому ставленні може зберігатися й 100 років. Але, звісно, й оновлюємо, шиємо нові костюми, вкладаємо в це зароблені кошти.

-А які номери є найдавнішими у ваших концертних програмах?

— Все, що пов’язано з обрядовістю. Засновники колективу їздили збирати матеріал в фольклорні експедиції. Ми продовжуємо цю справу, теж працюємо з фольклористами. В основі кожного номеру лежить ґрунтовна підготовка, дослідження традицій, костюмів тощо. До цього ми ставимося дуже відповідально.

Те, що пов’язано з обрядовим фольклором, дбайливо зберігається і в нашому репертуарі. Це весільна обрядовість, зимовий цикл. Тобто є такі твори, які співаються вже 45 років. Але поруч з тим ми намагаємося оновлювати репертуар, щоб і артистам було цікаво, і глядачу.

«Аркан». Фото Марія Дука

-Тож, з одного боку важливо зберігати автентику, з іншого, додавати сучасних елементів, щоб зацікавити глядача. Як зберегти в цьому баланс?

-У репертуарі «Калини» є твори, які реконструюють записи фольклору, тобто відтворюють його в тому вигляді, в якому збирали, наприклад, в експедиціях. І вони мають бути обов’язково. Поруч з цим є аранжування та обробки творів, зокрема в стилі фольк-рок. Глядач приходить до нас з різним досвідом, і ми маємо його зацікавити.

Якщо ми вже знаємо, для кого виступаємо, тоді підбираємо номери відповідно до його слухацької і глядацької підготовки. Якщо це загальна програма, вона різноманітна. Не вважаю, що щось одне має пріоритетне значення. Мають бути представлені всі види побутування фольклору: комусь більше відгукнеться одне, комусь інше.

-Наведіть приклад поєднання сучасного і традиційного у творчості колективу.

-Ми мали багато цікавих співпраць. «Калина» виступала разом з переможцем Євробачення Kalush Orchestra, ми робили з ними кавер-версію «Стефанії». Записували фрагмент саундтреку до мультфільму «Мавка».

Програма «Стежками ДОвбуша». Фото: Марія Дука

На хвилі цікавості до фільму Олеся Саніна «Довбуш» створили програму «Стежками Довбуша». Намагаємося і в аранжуваннях залучати нові елементи до фольклору, використовувати незвичні ритми, щоб вони відгукувалися в сьогоденні.

ПОПИТ НА УКРАЇНСЬКЕ ТА АРТТЕРАПІЯ НАРОДНИМ СПІВОМ

-Зараз для всіх українців непростий період: війна, обстріли, відключення світла. Водночас митці відзначають, що глядачі стали більше цікавитися своїм, українським. Чи відчуваєте цю цікавість до української культури та традиції?

-Насправді ми її формуємо. Запит глядача є тоді, коли він бачить, що це десь є. Тому ми починаємо з наймолодшої аудиторії, активно залучаємо молодь, дітей. Колись у нас була програма «Калина — дітям», і від однієї освітянки я почула думку, що діти мають самі обирати куди йти: їм на Гаррі Поттера чи досліджувати українські традиції. Однак дитина не може обрати те, чого вона не знає. Тому ми активно популяризуємо українську народну культуру в соцмережах.

Вистава «Казкові історії Святого Миколая». Фото: Марія Дука

Коли до нас приходить глядач, намагаємося його зацікавити інтерактивом в програмах. Цієї зими ми підготували дітям виставу «Казкові історії Святого Миколая». У ній представили те, що пов’язано з зимовим циклом, використовуючи візуалізацію на екрані. Ми не просто чекаємо запиту, а й активно залучаємо глядача в тих формах, які йому прийнятні.

І так, наша аудиторія змінилася та розширилися. До повномасштабної війни «Калина» рідко давала квиткові концерти. Ми часто виступали на фестивалях та святкових заходах на відкритих майданчиках. Тож глядач, як то кажуть, не голосував за нас власними грошима. Зараз мінімум один-два рази на місяць даємо концерти, на які продаємо квитки. І до нас приходить глядач. Не просто той, що проходив повз, почув і зупинився. А свій глядач, який йде на наші виступи цілеспрямовано. І ми цим пишаємося.

Благодійні виступи у лікарні. Фото надане ансамблем «Калина»

-У вас є арттерапевтичні програми, зокрема ансамбль «Калина» виступає в Охматдиті. Розкажіть детальніше про цю важливу частину діяльності колективу.

-Ми намагаємося підтримувати мистецтвом тих, хто цього найбільше потребує: людей, які зараз лікуються, перебувають на реабілітації. Є поширена практика таких концертів академічної музики. Але коли ми співаємо народні пісні, граємо народну музику, вмикається ще й наш генетичний код. За відгуками лікарів Охматдиту, це має дуже потужну арттерапевтичну силу.

Співпрацюємо з Охматдитом, з онкоцентром, виступаємо перед військовими. Також маємо тісну співпрацю з громадською організацією «Жінки роду», які привертають увагу до полонених та зниклих безвісти. Підтримуємо їх заходи на благодійній основі, і це також наш важливий суспільний внесок.

-Як ви сьогодні, під час повномасштабного вторгнення, бачите свою місію?

-Всі намагаються робити якнайкраще те, що вони вміють. Набуває популярності думка українського філософа Олександра Філоненка, який каже, що найважливіше в житті — це краса і за неї варто боротися. І саме її боронять зараз наші захисники. Ми бачимо своє покликання в збереженні і примноженні цієї краси: первинної, тої, яка апелює до глибинних кодів нації, до української ідентичності.

Ансамбль «Калина». Фото: Марія Дука

НАШІ УЧАСНИКИ — ЛЮДИ, ЯКІ ХОЧУТЬ ТВОРИТИ

-Розкажіть про ансамбль сьогодні. Хто працює в «Калині», як би ви описали портрет колективу.

-Учасники нашого колективу — це люди, в очах яких горить вогонь та які хочуть творити. Наша робота інтенсивна, ми ставимо високі вимоги до професійних здібностей. Ті ж, хто не готовий працювати, до нас просто не приходять.

В ансамблі вирує постійна креативна діяльність. Ми не повторюємо одну програму 10 років, а постійно змінюємо. Щомісяця у нас різні програми, а паралельно готуємо прем’єрні постановки.

У колективі працюють професіонали. Щоб потрапити до нас, потрібно пройти конкурс. Ми беремо тільки з профільною мистецької освітою. В хор приходять випускники Національної музичної академії та КНУКіМ, в балет — випускники хореографічних коледжів, зокрема Академії танцю імені Лифаря. У нас, вважаю, оптимальне поєднання талановитої молоді і людей з досвідом, які готові передавати його наступному поколінню.

Оркестр народних інструментів «Калини». Фото: Марія Дука

-Скільки приблизно людей задіяні в ансамблі?

— У різних цехах у нас працює майже 100 людей, це разом з костюмерами та технічними працівниками. Зараз у нас дев’ять пар артистів балету, а також репетитори і балетмейстери, 14 артистів народного хору та хормейстер. Маємо свій оркестр народних інструментів з 12 учасниками.

У нас дуже талановиті керівники. Головний балетмейстер ансамблю — заслужений артист України, лауреат премії Вірського Андрій Демещук. Якщо бачили «12 місяців» ансамблю Вірського, то Андрій є співавтором цього хореографічного театралізованого дійства. У нас працює молода диригентка, президентська стипендіатка Інна Гук, а хормейстер Назарій Тарасенко — доктор мистецтва, який теж отримував грант Президента творчій молоді.

Ансамбль «Благовість». Фото: Марія Дука

Крім того, нашим структурним підрозділом є ансамбль солістів «Благовість» під керівництвом народної артистки України Тетяни Кумановської. Він представляє академічний напрямок. У них зовсім інший репертуар та дуже цікаві програми, зокрема духовної музики в Андріївській церкві, які завжди збирають аншлаги.

ЮВІЛЕЙНИЙ КОНЦЕРТ: УЛЮБЛЕНІ НОМЕРИ ТА ПРЕМ’ЄРИ

-Вже у четвер відбудеться довгоочікуваний ювілейний концерт «45 років разом». Що чекає глядачів, яку програму готуєте?

-Це буде повноцінний концерт у двв відділення. Ми покажемо все те, за що нас любить глядач, всі а також низку прем’єр від оркестру, хору та балету. Так як наближаємося до весни, зробили нову постановку, яка буде в другому відділенні. Вона називається «Довга лоза» та побудована на весняному фольклорі, з дуже цікавими костюмами від відомого митця Дмитра Куряти.

До слова, в ювілейній програмі тільки хор переодягається п’ять разів. Хочемо представити різну регіональність та образність. Крім того, оркестр у нас теж буде в нових костюмах.

І, звичайно, до святкової програми увійшли номери, які багато років існують в нашому репертуарі. Це данина поваги до всіх поколінь артистів. Обов’язково буде гопак, який є візитівкою українського народного танцю, а також «Коломийка», «Аркан».

«Аркан». Фото: Марія Дука

-Чи є ще якісь особливі родзинки ювілейної програми?

-Разом з ансамблем солістів «Благовість» представимо «Молитву Андрія» з опери Гулака- Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Цей номер демонструє нашу єдність та духовну силу. Багато років тому «Запорожець за Дунаєм» був в нашому репертуар, і з нього ми взяли цей окремий номер.

Включили його в ювілейний концерт, підкреслюючи, що «Калина» не лише веде концертну діяльність, а й час від часу має повноцінні великі постановки. На базі ансамблю Алла Рубіна колись поставила балет Олександра Шимка «Обранець Сонця», були у нас були й оперні мюзикли. А торік, як ми вже згадували, відбулася прем’єра хореографічної вистави «Бондарівна».

-Також, напевно, розкажете й про історію колективу?

-Звісно, у нас буде багато сюрпризів для глядачів. Але важливо сказати, що за ці 45 років в ансамблі працювало дуже багато видатних особистостей: балетмейстерів, диригентів, режисерів. Всі вони заклали оті зернята, які зараз проросли.

45 років — досить дорослий, зрілий вік. Ми вже багато чого вміємо, але багато чого ще й можемо та плануємо зробити.

Читайте також:

Звучання української душі в Нью-Йорку: інтерв’ю зі звукорежисером Олександром Федоренком. Українська музика давно подолала кордони — сьогодні вона звучить на світових майданчиках, у стримінгах і на радіохвилях за океаном, один із тих, хто роками формує цей звук і дбайливо зберігає його «живе дихання», — український звукорежисер і продюсер Олександр Федоренко, який нині працює в Америці.

Марія КАТАЄВА

Джерело