Валерій Шевчук народився у 1939-ому році в Житомирі. Фото:
Відспівували Валерія Шевчука у костелі святого Олександра, а поховали на Байковому кладовищі, на горі, звідки він споглядатиме на весь Київ.
Чимало знайомих Валерія Шевчука бачили символізм у тому, що його останній день на землі співпав з вибором нового Папи Римського, який отримав ім’я Лев ХІV, адже письменник народився під знаком Лева, був римо-католиком.
Донька Юліана Шевчук, відома журналістка, згадала про це і розповіла маловідомі широкому загалу моменти батькового життя.
Валерій Шевчук народився у Житомирі 20 серпня 1939 року, після закінчення школи хотів вступити до лісотехнічного інституту у Львові, але спроба була невдалою.
Тож він навчався на історико-філософському факультеті Київського університету (Київський національний університет імені Тараса Шевченка).
А після закінчення навчання автора призвали до армії.
«Шо росія для України ворог, це він усвідомив ще коли служив в армії за часів СРСР під Мурманськом, сидячи в скелі в підрозділі ППО. Хоча зараз він так і не збагнув, що таке петріоти, балістика та дрони, які літали над ним», — згадує донька Юліана.
Вона розповіла, що Валерій Шевчук був людиною, яка жила у своєму, почасти вигаданому світі.
«Він не любив слухати новини, дивитися телевізор, ми взагалі з сестрою виросли без телевізора, бо хотів, щоб ми тільки читали книжки та грали на бандурі», — поділилась Юліана.
Вона зазначила, що батько був відданим світу літератури та своїх героїв:
«Здебільшого так і був спостерігачем життя, а не активним його учасником, не йшов у політику, не прагнув посад, не вирішував і сімейні проблеми».
Але все ж дуже сильний політичний крок у житті письменника був — у 1965 році — саме тоді, коли розпочалися масові політичні арешти серед української інтелігенції. Шевчук брав участь у протесті проти масових репресій у кінотеатрі «Україна».
Вже у 1967-ому він став членом Спілки письменників України.
«Шевчук був автором близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, а також був дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури. Займався перекладом барокових творів на сучасну українську мову, упорядковував відомі антології, а також писав белетризовані біографії», — згадує народний депутат України (фракція ЄС) Микола Княжицький.
У 1986 році став «Заслуженим діячем польської культури». Вже наступного року, у 1987, Шевчук отримав Шевченківську премію за роман «Три листки за вікном». У 1999 році письменника нагородили «Орденом князя Ярослава Мудрого» V ступеня.
У 2007 році став почесним професором Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Журналістка, медійниця і очільниця Нацради з питань радіо та телебачення Ольга Герасим’юк згадала про вплив, який на молодь і громадськість справив роман «Три листки за вікном».
«Три листки за вікном», пригадую, був романом, за яким ми, студенти, тоді, в радянські часи, ганялися «дістати» — химерна проза, писана 15 років, загадкова й тим була особливо приваблива в ті «спрощені» часи… Нещодавно знову перевидана ця трилогія в «Абабагаламага» — і автор застав, і нам пощастило…
Памʼять і вдячність за подарований світ!»
Юліана Шевчук написала про прощання з батьком, його останнє бажання, а також про те, чи буде вона видавати про нього спогади.
«Я поклала йому в труну люльку з тютюнцем. Адже останнє, що він попросив, будучи вже нерухомим — дайте люлечку. Хоча вже не зміг».
«Отримай на небі Божу благодать і випроси в Бога нехай навіть не молитвами, а своїми словами завершення війни в Україні, яку ти так любив і вважав своєю ненькою»
Вона зазначила, що до неї звертались з пропозицією видати спогади про батька.
«Але я не писатиму і не видаватиму спогади про батька. Він вже написав багато спогадів і нехай історики їх вивчають».
«Вечірній Київ» писав про те, що у столиці попрощались з військовим, який захищав Україну з 2014-го року, Даніелем «Французом» Ковальчуком.
У матеріалі використані фото та спогади Юліани Шевчук
Ольга СКОТНІКОВА
