Депутатка Київрад Зоя Ярош під час ефіру
Київ живе у стані постійної напруги: місто щодня тримає удар не лише в прямому сенсі — від ракетних атак, а й у політичному — в інформаційних, бюджетних та кулуарних війнах.
Поки кияни рахують втрати після чергового обстрілу, в Київради свої битви — за можливість взагалі працювати.
На депутатів чиниться тиск — особливо у дні, коли мають відбутися сесії — заявляють самі обранці, а також на Київського міського голову. Звучать заяви про спроби зірвати засідання та зробити Київську міську раду недієздатною.
Про ситуацію в Києві зсередини, реальний стан справ у Київраді, фінансові пріоритети та свою можливу участь у керівництві міськрадою у спільному проєкті «Київ FM» та «Вечірнього Києва» поговорили з депутаткою від фракції «Голос» Зоєю Ярош.
Під час розмови з Зоєю Ярош
ПОПРИ ПОЛІТИЧНУ ТУРБУЛЕНТНІСТЬ, КЛЮЧОВІ ДЛЯ МІСТА РІШЕННЯ УХВАЛЮЮТЬСЯ
— До недавна ширилися розмови про недієздатність Київради і навіть можливий її розпуск. Але 10 червня сесія таки відбулася. Як Ви зараз оцінюєте роботу Київської міської ради?
Скажу так — я не можу оцінити її як повноцінну, бо є низка питань, які ми не можемо вирішити ще з січня — їх постійно переносять.
Але, на мою думку, немає підстав говорити, що Київська міська рада є недієздатною чи неспроможною працювати. Важливі для міста рішення ухвалюються. Так, ми справді маємо певну політичну турбулентність, яка триває з початку року. Але попри це, ключові питання для міста вирішуються.
Київрада за цей час уже кілька разів збиралася, і я сподіваюся — та навіть впевнена — що робота продовжиться.
— Мер Києва та депутати міської ради неодноразово заявляли про спроби заблокувати роботу Київради — щоб вона не збиралася і була недієздатною. Ви, як депутатка, відчуваєте цей тиск?
— Якщо говорити про мене особисто — я такого тиску не відчувала. Але подібні заяви звучали від колег — і з трибуни Київської міської ради, і в медіа.
У мене немає підстав їм не довіряти. А вже скласти загальну картину і зробити власні висновки, я думаю, може кожен киянин.
— Знаємо, що ДБР почало перевіряти законність, підстави й інші обставини виїзду за кордон декотрих депутатів і чиновників КМДА. Ви від початку повномасштабної війни були за кордоном?
— Якщо рахувати від лютого 2022 року — а це вже трохи більше ніж три роки — то так, я виїжджала чотири рази. Один раз — ще до запровадження обмежень на перетин кордону, і тричі — вже після того, як обмеження набули чинності.
Це були короткі виїзди — приблизно на тиждень, плюс-мінус. Усі вони стосувалися або робочих питань, тобто відряджень, або гуманітарної діяльності.
Запити щодо виїздів депутатів надходили до секретаріату Київської міської ради регулярно, і відповідні документи з обґрунтуванням надавались.
Тобто ці питання перебувають під постійною увагою і контролем.
ОБМЕЖЕННЯ НА ВИЇЗД ДІЮТЬ НАВІТЬ ДЛЯ ДЕПУТАТОК ПРИФРОНТОВИХ МІСТ — ЦЕ НЕСПРАВЕДЛИВО
— Робота депутата Київради — неоплачувана. Тобто ви не є державними службовцями. Якщо людина не має інших обмежень, не є військово зобов’язаною, чому депутатам міської ради не дозволено виїжджати за кордон?
— Так, ця робота не є оплачуваною, але її цілком можна назвати повноцінною. Вона займає багато часу. Це не лише пленарні засідання — є ще робота в комісіях, у робочих групах, у тимчасових контрольних комісіях, прийом громадян та робота з їх зверненнями. Робочих питань у міжсесійний період — дуже багато.
Так, депутати не є чиновниками, але це не просто громадська діяльність. Ми маємо офіційний статус і певні владні повноваження — це чітко прописано в законодавстві про статус депутатів місцевих рад.
Сама заборона на виїзд, якщо пам’ятаєте, з’явилася після кількох журналістських розслідувань. У них ішлося про розкішне життя окремих депутатів — здебільшого, до речі, народних депутатів — за кордоном. І саме після цих сюжетів була ініційована Президентом заборона на виїзд.
Чи вважаю я це правильним? Напевно, що ні. Бо, як на мене, кожен зробив свій вибір ще у лютому 2022-го — залишитися в Україні чи ні. І я точно не засуджую жінок із дітьми, які виїхали. А ті, хто залишився тут — зробили свідомий вибір, розуміючи всі ризики.
Це обмеження стосується всіх місцевих депутатів — не лише Київради, а й сільських, селищних, міських рад. І я, чесно кажучи, щиро співчуваю тим депутаткам, які працюють у прифронтових містах. Бо на них це обмеження теж поширюється.
По-людськи — було б правильно дати їм можливість хоча б іноді виїжджати просто, щоб видихнути. Не у відрядженні, не по роботі — а хоча б на кілька днів просто відпочити, виспатися після безсонних ночей. Бо є місця, де набагато важче, ніж у Києві.
Так, є виключення для тих, хто має неповнолітніх дітей — і це правильно. Але, на жаль, жодної градації чи виключень для тих, хто живе в умовах активних бойових дій, не передбачено.
НЕМОЖЛИВО БУТИ СЕКРЕТАРЕМ БЕЗ ПІДТРИМКИ ВСІХ ФРАКЦІЙ — РІШЕННЯ ЗА ДЕПУТАТАМИ
— Київський міський голова Віталій Кличко запропонував вашу кандидатуру на посаду секретаря Київради. Ви готові взяти на себе цю роботу, якщо отримаєте підтримку колег?
— Для мене головне тут — не сама посада і навіть не факт, що ця пропозиція озвучена. Наразі це ініціатива мера і він прямо сказав, що ініціює фракційні обговорення і консультації. Адже остаточне рішення ухвалюють депутати Київської міської ради. За процедурою, вони можуть запропонувати будь-яку кандидатуру — за підтримки мінімум 61 депутата. Тобто, процес лише розпочався, і я сподіваюся, що найближчим часом Секретаря буде обрано.
Але для мене найважливіше — це думка і підтримка колег. Якщо її не буде, я просто не зможу обіймати цю посаду. Неможливо бути секретарем без діалогу й підтримки між усіма фракціями.
Тому, повторю: головне — це рішення колег. І для мене важливо, щоб ця посада не була вакантною — я чи інший колега. Адже стабільна робота Київської міської ради потрібна не політикам — вона потрібна киянам.
— Після завершення обговорень, який процес далі передбачений за процедурою?
— Уся процедура чітко прописана в законодавстві та в регламенті Київради. Наразі моя кандидатура запропонована, але, наскільки мені відомо, відповідний проект не зареєстровано.
Коли відповідний проєкт рішення буде поданий, відбудеться таємне голосування — саме так передбачено для обрання секретаря. І вже за його результатами буде ухвалене рішення колегами.
КОРИГУВАННЯ БЮДЖЕТУ — СТАНДАРТНА ПРАКТИКА
— Давайте тепер про рішення, ухвалені на останньому засіданні. Насамперед — коригування бюджету. Цей процес затягнувся на кілька місяців. Чи були через це заблоковані якісь важливі ініціативи?
— Насправді коригування бюджету зазвичай відбувається після завершення першого кварталу — це стандартна практика. Тож не можна сказати, що цього року проєкт довго «завис» у Київраді. Проєкт бюджету був підготовлений і поданий на розгляд Київради лише 6 травня. Тобто сам виконавчий орган теж затягнув процес на певному етапі. У результаті 10 червня Київська міська рада таки ухвалила це рішення.
Паралельно працювала спеціально створена робоча група, до якої входжу і я, створена постійною комісією з питань бюджету та соціально-економічного розвитку. Ми активно співпрацювали з головами районних державних адміністрацій, керівниками департаментів, опрацьовували пропозиції. Тому це коригування бюджету я ваажаю досить збалансованим.
Щодо «блокування» — я б не називала це так. Але процес справді затягнувся. Ми вже говорили, що будь-яке витрачання коштів, особливо в частині капітальних видатків, пов’язане з тендерними процедурами: спочатку проєкти, потім — самі роботи.
Тепер, коли бюджет скориговано, фактично залишається лише пів року на реалізацію всього запланованого. Сподіваюся, що встигнемо — принаймні, головні розпорядники коштів нас у цьому запевнили.
Цей період точно вимагатиме роботи в інтенсивному режимі. Але якщо виявиться, що деякі проєкти точно не будуть реалізовані до кінця року — традиційно в кінці року проводиться ще одне коригування бюджету. Тоді кошти з нереалізованих проєктів можна буде спрямувати туди, де роботи вже в процесі.
ПІДТРИМКА ЗБРОЙНИХ СИЛ МІСТОМ — БЕЗПЕРЕРВНИЙ ПРОЦЕС
— Або на підтримку ЗСУ?
— Що стосується підтримки Збройних Сил України — це постійний, безперервний процес. Відповідно до Бюджетного кодексу, ми не можемо просто абстрактно виділяти кошти — фінансування відбувається під конкретні запити від військових частин та підрозділів Сил оборони України.
Коли формується певний пул таких запитів — тоді відбувається чергове коригування бюджету і збільшення фінансування. Тому щороку на початку року ми часто чуємо критику: мовляв, у бюджеті на ЗСУ передбачено лише півтора мільярда. Але до кінця року ця сума зростає — за останні роки вона збільшувалася до десяти мільярдів.
— До речі, щодо коригування бюджету — на останньому засіданні були внесені зміни до Міської цільової програми з питань культури. І у Facebook вам писали, що 400 мільйонів на культуру — це забагато…
— Так, думки справді різні. Мене, зокрема, критикували за те, що ми взагалі збільшили фінансування культури — мовляв, ці кошти краще було б спрямувати на підтримку Сил оборони. Це звучало саме так.
Але, на мою думку — і я точно це знаю — останні роки обсяг фінансування культури в місті суттєво зменшився порівняно з довоєнним періодом. Міська цільова програма з питань культури на 2022, 2023 і 2024 роки взагалі не виконувалась у повному обсязі — просто тому, що кошти на це виділялись не в повному обсязі.
Але культура — це не «додаткова опція». Вона має бути. І запит на неї — величезний. Спробуйте зараз купити квитки в театр чи на концерт — майже все розкуплено. Це людям потрібно. Це те, що підтримує наш психологічний стан, допомагає відновитися, зберегти наш код і історію.
Я сама часто ходжу в театр — і майже завжди зал повний. Це тішить. І не забуваймо: культура — це не лише події чи вистави. Це люди — працівники закладів культури. Це інфраструктура — будівлі, багато з яких постраждали від російських атак. Частина коштів якраз і передбачена на їхнє відновлення.
КОЛИ НЕ ПІДНІМАЄМО ТАРИФ, ПЛАТИМО ВСІ — ЧЕРЕЗ ПОДАТКИ З МІСЬКОГО БЮДЖЕТУ
— Давайте про конкретні цифри, які були проголосовані 10 червня. Зокрема — додаткові 7,5 мільярда гривень на будівництво та капітальні ремонти столичної інфраструктури. На які саме об’єкти підуть ці кошти?
— Фінансування транспортної інфраструктури загалом — і це найбільша сума — на компенсацію різниці у вартості проїзду для КП «Київпастранс» та КП « Київський метрополітен». Ще до повномасштабного вторгнення були ініціативи підвищити вартість проїзду, але наразі ці плани відкладено до кращих часів.
Тож місто змушене компенсувати цю різницю з власного бюджету. У 2024 році на це передбачено близько 8 мільярдів гривень — і ці кошти йдуть саме з київського бюджету.
Також у цьому пакеті — фінансування будівництва метро на Виноградар. Думаю, мешканці району бачать, що роботи тривають, хоча рухається все поступово. І це теж не випадково: із попереднім підрядником склалась складна ситуація — були виплачені авансові кошти, але роботи не виконані.
Зараз ідуть численні судові процеси, частину грошей уже вдалося повернути, деякі справи ініційовані прокуратурою. Але велика сума ще не повернута — і процес триває.
Крім того, кошти передбачені на продовження робіт з добудови Подільсько-Воскресенського мосту, фунікулер, оновлення рухомого складу громадського транспорту, реконструкція та будівництво нових шляхопроводів, реконструкція дорожнього покриття.
— Щодо тарифів. Справді, ніхто не наважується підняти питання вартості проїзду. Але чому немає ініціативи принаймні запитати думки киян? Місто ж практикує різні опитування в «Києві Цифровому» — то чому б не запитати людей, яку вартість проїзду вони вважають справедливою?
Поки що ініціатив щодо підвищення вартості проїзду немає, хоча я чую дуже різні думки. Багато людей вважають, що вартість проїзду має залишатися доступною. Бо хтось отримує мінімальну зарплату, хтось — зовсім невелику, але їхня робота важлива, і ці люди щодня мають доїхати до роботи й повернутися додому до своїх родин.
Але фактично, коли ми не підвищуємо вартість проїзду, ми просто перекладаємо кошти з однієї кишені в іншу. Адже вся ця компенсація покривається з міського бюджету — тобто з податків самих киян.
Ці гроші могли б іти на підтримку Сил оборони, охорону здоров’я чи освіту. Але наразі вони спрямовуються саме на покриття збитків транспорту.
Тож, справді, варто періодично робити замір громадської думки. Ініціювати опитування — або через «Київ Цифровий», або ще якимось чином — щоб просто побачити, що думають самі мешканці.
КИЯНИ, ЯКІ ВТРАТИЛИ ЖИТЛО ЧЕРЕЗ ОБСТРІЛИ, МОЖУТЬ ОТРИМАТИ 20 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ НА ОРЕНДУ НА ЧАС ВІДНОВЛЕННЯ
— Наше інтерв’ю відбувається в день, коли росія здійснила чергову повітряну атаку на Україну. Повністю зруйновано один із під’їздів житлового будинку в Солом’янському районі. Внаслідок обстрілів загинули майже 30 людей і понад 100 отримали поранення. Яку допомогу постраждалі можуть отримати від міста?
— Найперше, хотіла б висловити щирі співчуття родинам загиблих. На жаль, такі атаки стають дедалі частішими. І фізично та психологічно це дуже важко витримати всім нам. Але я хочу побажати нам усім сил і витримки — тримаймося.
Що ж до допомоги, то їх кілька, як комунальної, так і державної — це соціальна допомога від міста за програмою «Турбота». Люди можуть отримати 10 тисяч гривень. Крім того, діє державна програма «єВідновлення». Ці кошти призначені на відновлення вікон, пошкоджених конструкцій, проведення ремонтних робіт на суму до 350 тисяч гривень.
У випадках повної втрати житла місто наразі бере на себе відновлення пошкоджених будинків. Звісно, це непросто і потребує часу, але ми робимо все можливе, щоб люди отримали нове житло.
Також для тих, хто не може повернутися до своїх осель, ми ухвалили рішення про надання одноразової допомоги у розмірі 40 тисяч гривень, а також щомісячної підтримки — по 20 тисяч гривень на оренду житла на період відновлення. Поки що така допомога надається максимум на рік.
Крім того, можна звертатися до громадських приймалень депутатів — через них також оформлюється допомога за рахунок міського бюджету.
ВІДНОВЛЕННЯ ЖИТЛА ТРИВАЄ МІСЯЦЯМИ ЧЕРЕЗ НЕДОСКОНАЛЕ ЗАКОНОДАВСТВО
— Відновлення житла в місті, м’яко кажучи, не таке швидке, як хотілося б людям. Фахівці кажуть, що справа в самій процедурі, яка досить складна й затяжна. Це так?
Це справді так. Спочатку проводяться будівельно-технічні експертизи — щоб взагалі зрозуміти, чи можливо відновити будинок. У деяких випадках це справді можливо: йдеться, умовно кажучи, про «полагодити» — якщо пошкоджено одну-дві квартири.
Але є ситуації значно складніші, як-от після останнього обстрілу. Там потрібно оцінити, чи збережена цілісність будівлі, чи безпечно її відновлювати на цьому ж місці. Якщо ні — доведеться вирішувати питання забезпечення людей житлом в інших будинках.
Ця експертиза визначає технічну придатність будівлі до відновлення. Якщо висновок позитивний — далі все відбувається за звичайною процедурою капітального ремонту, за кошти місцевого чи державного бюджету.
Тобто: складаються кошториси, оголошуються тендери на кожен етап робіт. Спочатку — тендер на проєктні роботи. Коли проєкт готовий, проводиться наступний тендер — уже на самі будівельні чи ремонтні роботи.
Ми зверталися до центральних органів влади з проханням спростити процедури саме для відновлення житла після обстрілів. Але поки що все відбувається в межах стандартного порядку. Тому, на жаль, увесь процес — від експертиз до завершення ремонту — займає приблизно вісім місяців або навіть рік.
Саме тому, коли ми ухвалювали рішення про компенсацію вартості оренди житла для постраждалих, заклали цей рік як орієнтовний термін, за який маємо встигнути все зробити.
Нагадаємо, на інфраструктурні об’єкти Київрада додатково спрямувала мільярди гривень: що фінансують
Ірина ГЛАВАЦЬКА
