31 березня минулого року села Ірпінської громади Михайлівка-Рубежівка та Забуччя були звільненні від російської армії. З нагоди річниці від дня визволення місцеві мешканці зібралися біля сільського будинку культури у Михайлівці-Рубежівці, щоб разом згадати важкі дні окупації, подякувати тим, хто підтримував селян та вшанувати загиблих захисників, які боронили та звільнили села від агресорів.
В урочистостях взяли участь староста Михайлівсько-Рубежівського старостинського округу Катерина Пасюк, депутат Ірпінської міської ради Андрій Помазан, керуючий справами виконавчого комітету Ірпінської міськради Дмитро Негреша.
«Наша громада пережила жахи окупації. Ми побачили підступність і жорстокість ворога, відчули на собі, що означає бути відрізаними від шляхів сполучення, коли немає можливості завезти ліки, продукти харчування, отримати пошту, побачити рідних, поїхати на роботу, а навколо лунають вибухи та їздить ворожа техніка. Люди жили у постійному страху — були загиблі, поранені, зруйновані ворожими обстрілами будинки, розграбоване російськими вояками майно», — розповіли про окупацію в Михайлівці-Рубежівці та Забуччі.
Також цього дня подяками нагородили мешканців, які в окупації допомагали односельчанам. Зокрема, мешканка Забуччя Ольга Ревенчук роздавала людям домашні молочні продукти. Ще одна мешканка села, Лідія Бенчук, надавала людям медичну допомогу. Наталія Лінчук разом зі своїм чоловіком допомагали не тільки жителям села Забуччя, а і жителям прилеглих садових товариств.
Таємними шляхами, про які не знали окупанти, в Михайлівку-Рубежівку та Забуччя надходила гуманітарна допомога. Формувала медичні набори та адресно їх передавала Світлана Смовженко.
«Був лише один таємний коридор: із Житомирської траси через дамбу на Червоному Хуторі надходила маленька, але вкрай необхідна гуманітарна допомога і ліки для мешканців громади. Забирав цю допомогу із села Білогородка, що була під контролем ЗСУ, на власному авто Гуменюк Олександр (наразі служить в лавах ЗСУ) зі своїми побратимами, доставляв на Червоний Хутір, а вже потім звідти на старенькому білому «Москвичу» розвозив цю допомогу по вулицям сіл Гончар Станіслав Леонідович», — згадують в селі.
У Забуччі та Михайлівці-Рубежівці кажуть, що за час окупації мешканці сіл стали великими родинами, які завдяки єдності змогли пережити важкі часи.
