Танцівник і балетмейстер Серж Лифар. Фото з відкритих джерел
Його називали «богом танцю» та «добрим генієм балету XX століття». Серж Лифар — майстер, який перевернув уявлення про сценічний рух, подарувавши світові нову епоху балетного мистецтва.
Сьогодні, 2 квітня виповнюється 120 років з дня народження легендарного танцівника і хореографа Сержа Лифаря, який підняв хореографічне мистецтво на новий рівень технічної майстерності та художньої виразності.
У день пам’яті видатного артиста згадує його життєвий і творчий шлях та незгасний зв’язок із рідним містом.
Сергій Лифар народився в передмісті Києва. Його батько, Михайло Лифар, працював помічником лісничого Трипільсько-Вітянського лісництва, а мати, Софія Марченко, виховувала дітей у родині з давнім козацьким корінням.
Сергій Лифар вчився у балетій студії Б.Ніжинської. Фото з відкритих джерел
У метричній книзі церкви Воздвиження Чесного Хреста Господнього в Пирогові є запис про його появу на світ 20 березня (2 квітня за новим стилем) та хрещення 10 квітня 1905 року.
З юних років хлопчик захоплювався мистецтвом, займався музикою та співав у хорі при Софійському соборі.
Відомо також, що майбутній танцівник з 1913 році вчився в Олександрівській гімназії, а згодом перейшов до 8-ї чоловічої Київської гімназії.
Доленосною для юнака стала зустріч з Броніславою Ніжинською, сестрою знаменитого танцівника Вацлава Ніжинського. Саме її київська балетна студія «Школа руху» стала для юного Лифаря першою сходинкою до світового визнання.
У 1922 році Ніжинська емігрувала до Парижа, де приєдналася до «Російського балету» Сергія Дягілєва. За рік вона запросила до трупи своїх найкращих учнів, серед яких був і Сергій Лифар.
У 1923 році Серж Лифар емігрував до Парижу Фото з відкритих джерел
У Парижі вчителями хлопця стають віртуозний італієць Енріке Чекетті та наставник Вацлава Ніжинського Ніколя Лега.
Завдяки самовідданій праці та фанатичній любові до танцю Сергій Лифар швидко піднявся з артиста кордебалету до соліста. Його виступи в балетах Сергія Прокоф’єва («Блудний син»), Ігоря Стравінського («Аполлон Мусагет», «Жар-Птиця») вражали своєю експресією та майстерністю.
На думку балетних критиків, артист не просто танцював своїх героїв — він жив на сцені. Кожен його рух був витонченим, досконалим, наповненим емоціями та грацією. Уже за життя його називали «богом танцю», а сцени світу чекали на його виступи з трепетом.
У 24 роки Лифар очолив балетну трупу «Гранд Опера», де працював понад 30 років. Він не просто керував театром — він перетворив балет на мистецтво, що могло існувати самостійно. До його приходу балет був лише доповненням до опери, але молодий хореограф зробив його головним видовищем.
Виступи артиста підкорювали численних глядачів. Фото з відкритих джерел
Серж Лифар створив власний стиль у балетному мистецтві. Фото з відкритих джерел
Завдяки Сержу Лифарю в балеті з’явилися революційні нововведення: він повернув на сцену класичну мужність чоловічого танцю, зміцнив роль балетного соліста, а його техніка стрибка та руху надихала покоління танцівників. Серж Лифар не просто виконував танець — він проживав його, створював власний стиль, який і сьогодні вважається основою класичної балетної школи.
У мистецькому світі його називали «танцюристом століття», і, попри роки життя у Франції, він завжди з гордістю підкреслював своє українське коріння. Київ залишався містом його дитинства, джерелом натхнення та символом незгасної любові до рідної культури.
«Навіть блискучий Париж не зміг змусити мене забути величний Дніпро», — любив повторювати видатний артист.
А коли президент Франції Шарль де Голль запропонував йому громадянство, Лифар твердо відповів:
«Я ніколи не був і не буду французом, бо я українець, і моя батьківщина — Україна».
Як балетмейстер Лифар поставив понад 200 вистав. Фото з відкритих джерел
Фото з відкритих джерел
За своє життя Серж Лифар поставив понад 200 балетних вистав, виховав 11 зірок балету, а також заснував Інститут хореографії при «Гранд Опера». Згодом його діяльність розширилася до Сорбонни, де він викладав історію та теорію танцю.
Цікаво, що балет був не єдиною пристрастю митця. Коли йому виповнилося 65 років він відкрив у собі талант художника. Виставки його мистецьких творів проходили у Каннах, Парижі, Венеції. Окрім того, він зібрав унікальну бібліотеку з рідкісних книжок, яка стала однією з найцінніших приватних колекцій.
Зараз частина бібліотеки Лифаря, що налічує 817 книг, зберігається у Києві у відділі мистецтв Публічної бібліотеки імені Лесі Українки. Її передала Україні як дар вдова хореографа — графиня Ліліан Алефельд.
Серж Лифар мріяв повернутися на Батьківщину. Фото з відкритих джерел
Фото з відкритих джерел
Афіша виступу видатного артиста. Фото з відкритих джерел
Також Серж Лифар залишив після себе не лише видатну сценічну спадщину, а й численні твори про балет, його техніку та естетику, які досі служать путівником для сучасних танцівників. Його ім’я навіки вписане в історію світового мистецтва як символ незламної пристрасті до руху, музики та вічної краси танцю.
Попри багаторічні спроби повернутися до Києва, його мрія так і залишилася нездійсненною.
Останні роки життя Лифар провів у Лозанні (Швейцарія), де й помер 15 грудня 1986 року. У 2003 році там відкрили бронзовий пам’ятник, на якому Ікар із розпростертими руками-крилами ніби злітає в небо. Монумент, виготовлений за кошти Київської міської ради, створили українські митці — скульптор Володимир Чепелик та архітектор Володимир Скульський. Його постамент прикрашає напис: «Serg Lifar de Kiev» — «Серж Лифар з Києва».
Виставка художніх творів Сержа Лифаря в Музеї Києва у 2023. Фото: Марія Катаєва
Фото: Марія Катаєва
Ім’я видатного танцівника та хореографа Сержа Лифаря повернулося в Україну лише в середині 1990-х, значною мірою завдяки зусиллям його вдови, графині Ліліан Алефельд. Вона передала Києву найцінніші експонати з особистої колекції митця, серед яких орден Почесного легіону, легендарний «Золотий черевичок», інкрустований діамантами, сценічні костюми, пуант Анни Павлової, валіза Сергія Дягілєва, а також роботи Пабло Пікассо та Марка Шагала. Окреме місце займають скульптурні портрети самого Лифаря, створені Полем Бельмондо, батьком відомого актора.
Київ тривалий час приймав танцівників та хореографів з усього світу на міжнародний конкурс імені Лифаря та фестиваль «Серж Лифар де ля данс». У столиці також працює Київська муніципальна українська академія танцю імені Сержа Лифаря, на фасаді якої у 2004 році відкрили пам’ятну дошку, що увічнює його внесок у мистецтво.
Золота туфелька танцівника у проєкті Юлія Бевзенко «Шукай». Фото з архіву «Вечірнього Києва»
На честь хореографа у Києві названі вулиця та станція швидкісного трамвая.
До 100-річчя Лифаря у 2004 році Національний банк України випустив ювілейну пам’ятну монету «Серж Лифар» у серії «Видатні особистості України».
А у травні 2019 року на стіні київського готелю Premier Palace Hotel Kyiv встановили мініскульптуру «Золота туфелька» (автор — Юрій Білявський), присвячену Лифарю. За легендою, якщо потерти скульптуру, це принесе удачу та допоможе досягти нових висот.
Нагадаємо, що у 2017 році у столиці проходила виставка «Дарую Києву. Серж Лифар». А у 2023 році у київському музеї показали фотографії Сержа Лифаря з меморіальної колекції.
До теми: у Музеї Києва знайомлять з художнім талантом Сержа Лифаря.
Тетяна АСАДЧЕВА
