Колаж: Оксана Гладкевич
На думку дослідників Києва, кам’яниця на Хрещатику, 6 — це визначний приклад київської архітектури пізнього модерну, що втілює історичне та культурне надбання нашого міста.
Однією з найцікавіших будівель першого кварталу вулиці Хрещатик є семиповерхова кам’яниця, зведена у 1911-1912 роках на замовлення відомого підприємця та цукрозаводчика Іллі Закса, спадкового почесного громадянина Києва.
Авторами будівлі стали відомий зодчий Йосип Зекцер та його колега Дмитро Торов.
Перший квартал вулиці Хрещатик та будинок Іллі Закса. Фото: Тетяна Асадчева
На момент спорудження ця будівля вважалася найвищою на Хрещатику і являла собою новий тип висотної споруди, що нагадувала офісне приміщення більше, ніж житлову забудову. Історія забудови цієї ділянки відома з середини ХІХ століття.
У 1853 році її власником став купець Кіндрат Ховалкін, чиї володіння охоплювали значну територію з кількох ділянок: № 4 і 6 на Хрещатику, № 1, 3, 5 на Трьохсвятительській і № 10 на Костельній вулиці. Також на території садиби він збудував свій власний будинок на розі вулиць Костьольної та Трьохсвятительської.
Вулиця Хрещатик та новозбудований будинок Закса. Фото: Вікіпедія
Сам Кіндрат Ховалкін, відомий як підрядник на будівництві Володимирського собору, мав трагічну долю: спочатку раптово померла його дружина, а згодом і молода донька. Втративши сенс життя, колись успішний підприємець продав усю свою нерухомість та земельні ділянки і прийняв чернечий постриг під ім’ям Еразм у Голосіївській пустині.
Садибу розділили на кілька частин і продали новим власникам. У 1874 році на місці майбутнього будинку Закса був зведений невеликий триповерховий маєток у стилі неоренесансу для купця другої гільдії Федора Кейла, який мав пруське коріння. Після його смерті у 1887 році садиба перейшла у власність його вдови Емілії-Лідії, яка володіла маєтком до початку XX століття.
У 1909 році нащадки подружжя Кейлів продали садибу синові відомого цукрозаводчика Іллі Заксу. Він зруйнував стару забудову та замовив проєкт сучасної споруди, яка мала поєднати у собі квартири та офісні приміщення різноманітних установ і підприємств, а також крамниці та склади.
Оригінал панно Костянтина Маньє. Фото: Вікіпедія
Барельєф «Тріумф праці» Фото: Тетяна Асадчева
Семиповерховий будинок, збудований у стилі пізнього модерну, має симетричну п’ятидільну композицію головного фасаду, утворену трьома стіновими виступами. Декоративні елементи фасаду включають рельєфний орнамент, балюстради з фігурами грифонів та барельєф на тему праці, натхненний твором бельгійського скульптора Костянтина Меньє «Тріумф праці». Меньє стверджував, що ідею для панно знайшов під час аварії на скляному заводі.
Подібні теми на початку XX століття були популярними в Європі, однак для Києва така ідея була новаторською, адже у будівлі на Хрещатику, 6 вперше в скульптурі міста була відображена тема праці.
Стаття про відновлення будинку у 1928 році в тогочасних ЗМІ. Фото з відкритих джерел
Будинок Трестів на світлині 1950-х. Фото з відкритих джерел
У 1910-х роках у будинку Закса, окрім квартир, розташовувалися різні установи та підприємства, такі як Тульсько-Черкаське товариство цукрових заводів, контора Другого страхового товариства, Київське відділення торгово-промислового банку, кілька майстерень, контора чавунно-ливарних заводів, представництво машинобудівних заводів у Москві та інші. Серед магазинів тут були тютюнові братів Коген і «Оттоман», аптека Р. Келлера, а також магазини одягу.
Робітники розбирають руїни на Хрещатику на фоні Будинку трестів наприкінці 1940-х років. Фото з відкритих джерел
У 1919 році будинок був зруйнований внаслідок пожежі. Його відновили лише наприкінці 1920-х років, і тоді ж споруда змінила своє призначення, отримавши назву «Будинок Трестів». Наразі будинок Закса є одним з найяскравіших зразків пізнього модерну у Києві та з 1982 року має статус пам’ятки архітектури місцевого значення.
Нагадаємо, Хрещатик: як мисливські угіддя стали головною вулицею країни.
Також читайте про Хрещатик, який ми не знаємо: втрачені перлини архітектури головної вулиці столиці.
Тетяна АСАДЧЕВА
