Захисник неодноразово чув від чоловіків мобілізаційного віку, «що я здоровий і сиджу в тилу».
Віталій Смілка, який захищав Донецький аеропорт, розповів про скріншот з відео
Віталій Смілка – учасник миротворчої місії в Іраку та Антитерористичної операції на Сході України. Він – один з військових-кіборгів, які захищали Донецький аеропорт, а також голова спілки АТО Городоччини. Після поранення, отриманого на фронті, він служить в одному з ТЦК Львівщини.
Військовий розповів в ефірі Українського радіо. Львів, що намагається не встрявати у суперечки із людьми, коли під час роботи у патрулях оповіщення відбувається перевірка документів чоловіків мобілізаційного віку. Але неодноразово чув від них, «що я здоровий і сиджу в тилу».
«Що я маю робити? Знімати штани та показувати свої ноги, де вирване м’ясо та сухожилля? Або розказувати як мені з голови викачували кісту після контузії? Вони ж нічого не чують. Тому я й нічого не пояснюю. Намагаюся взяти себе в руки та виконувати свою роботу. Хоча всередині закипаю», – розповідає Віталій Смілка.
Відео дня
Буває і таке, що коли військовий перевіряє документи у 44-річного чоловіка на вулиці, якась жінка починає кричати: «Чого ви до хлопчика вчепилися!». Віталій також поділився історією про розмову з одним чоловіком.
«Був випадок, коли я був дуже злий на тих львів’ян. На вулиці пив пиво чоловік років за 30. Перевіряємо документи. Чоловік з Бердянська, півтора року вже перебуває тут. По «Оберегу» приходить інформація, що він не прив’язаний до жодного ТЦК. Я кажу: «Зараз ви пройдете зі мною, уточнимо ваші дані. А потім очікуйте на повістку». У відповідь чую російською: «А чому я повинен? Це ви почали цю війну, то й розгрібайте». Ти слухаєш ці слова і тебе розриває зсередини. Але береш себе в руки й кажеш: «Я готовий піти з тобою, щоби ти допоміг мені звільнити твій Бердянськ», – пригадав він.
Військовий наголосив, що ніколи не зупиняє на вулиці чоловіка, який веде дитину до садочка чи школи, або йде з дружиною та дитиною. Але коли чоловіки тікають, побачивши працівників ТЦК, каже йому в спину: «Купи собі спідницю!».
«Мої хлопці, які зараз на фронті, кажуть, що проблем з набоями зараз нема. Менші проблеми з технікою, хоча вона виходить з ладу та горить під час бою. А найгостріша проблема – з поповненням особового складу. Якби ми мали зараз стільки людей як на початку вторгнення, ми б вже рухалися в сторону наступу. Мої побратими, що на війні, питають мене, чим ми тут займаємося в ТЦК, що так не вистачає особового складу», – констатував військовий.
Що розповідають військові, які нині служать у ТЦК
Військовослужбовець ЗСУ, майор Сергій Шовковий, який служив у зоні бойових дій з 2014 року, поки не втратив ногу, розповів про службу у відділі рекрутингу та комплектування Чернігівського обласного ТЦК. За його словами, якщо не буде тилу, то і фронт посиплеться, оскільки це одне ціле. Військовий пояснив, що суспільна думка у цивільних має бути така ж як і у військових – всі працюють на одну мету.
Своєю чергою, військовий на імʼя Іван, який був переведений на роботу до ТЦК після того, як через уламки російського артилерійського снаряда отримав поранення руки, каже що робота в ТЦК складна, працівники військкоматів часто стикаються з агресією.
«Дуже важко емоційно. Тому, що ти викладався по повній для захисту людей, які зараз дуже негативно до тебе ставляться. Виражається це в якійсь, я не знаю, ненависті, злості», – поділився Іван.
