Під час війни випробування доводиться проходити не лише людям, а й їхнім чотирилапим друзям. Доля ірпінського песика Жужика — цьому болісне свідчення.
Під час повномасштабного вторгнення власниця Жужика була змушена тікати з Ірпеня до Бельгії й не змогла забрати улюбленця із собою. Перші кілька днів пес постійно повертався у район, де колись жив разом із господинею.
Згодом Жужика прихистив син художника Василя Попеля. Але і новому власнику собаки довелося залишити рідний дім. Чотирилапий потрапив під опіку брата дружини художника Миколи, який допомагав людям, що залишилися у місті.
Та одного дня війна забрала і Миколу — його вбили рашисти. Як згодом дізналася родина, Жужик два дні не відходив від тіла свого господаря.
Тепер песик знайшов новий дім у сім’ї самого художника. Василь Попель із дружною Валентиною люблять його, піклуються про нього і дають те тепло, якого пес так довго був позбавлений. Але Жужик і досі здригається від вибухів і грому…
