Юрій Буйдін розповів про колекцію ірисів. Фото: Наталка Марків
Давні греки назвали квіти «іриси» на честь богині Іриди (Ἶρις) — вісниці богів, символом якої була веселка. В Україні яскраві квіти називають півниками — через їхнє забарвлення і пелюстки, що нагадують півнячий хвіст. З кінця квітня до середини червня вони прикрашають клумби та парки, вражаючи різноманітними кольорами й тонким, вишуканим ароматом.
Щороку в Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка НАН України влаштовують Всеукраїнську виставку борідкових ірисів, на яку з’їжджаються колекціонери й селекціонери з усієї України. Проте цього року вона не відбулася — погода піднесла неприємний сюрприз: спочатку було холодно, потім безперервно дощило, іриси зацвіли пізніше, ніж зазвичай, і, зважаючи на стрімке потепління, швидко в’януть.
Проте піддослідна ділянка ірисів у ботсаду нині буяє. Про її значення для наукової установи розповів кандидат біологічних наук Юрій Буйдін, завідувач відділу квітниково-декоративних рослин і одночасно куратор колекції рослин роду Iris.
Колекція ірисів
ЯК ФОРМУВАЛАСЯ КОЛЕКЦІЯ
Перші іриси в Національному ботанічному саду з’явилися ще наприкінці 1940-х років, коли створювався ботсад. Деякі сорти були завезені до України репарацією з Німеччини. Другою хвилею стала колекція, яку у 1970-х роках зібрав Микола Ященко, куратор групи багаторічних квітникових рослин (жоржини, гладіолуси, іриси). Він займався селекцією, але, на жаль, його сорти не збереглися. Лише після 1990-х років розпочалося формування нової збірки, якою вже 20 років опікується Юрій Буйдін.
Зараз у ботанічному саду налічується близько 500 сортів ірисів, з яких приблизно 320 — борідкові, а решта — безборідкові, сибірські та різні видові (болотяні, спурія тощо). Загалом існує близько 30 садових груп іридів: 15 борідкових і 15 безборідкових.
«Колекцію сформовано за кількома принципами: збирання сортів-медалістів — тих, що отримали найвищі нагороди на світовому рівні. Серед них є сорти 1930-х, 1940-х, 1950-х років. Найстаріший, що є у нас, — „Мадам Шеро“ 1844 року, французького селекціонера Лемона. Це один із найстаріших сортів, що досі існує у світових колекціях», — розповів Юрій Буйдін.
Також у колекції представлені різні садові групи — від мініатюрних карликів до високих, від ранньоквітучих до пізньоквітучих. Окремий акцент зроблено на українській селекції півників — зокрема стандартних карликів, якими активно займаються вітчизняні селекціонери. Ці сорти відзначаються стійкістю та адаптованістю до місцевих умов.
Болотяні півники ростуть по всій Україні
УКРАЇНСЬКІ СЕЛЕКЦІОНЕРИ ТА АМЕРИКАНСЬКІ РЕЄСТРАТОРИ
На сьогодні офіційно описано понад 100 000 сортів ірисів — це одна з найбагатших культур за кількістю сортів. Офіційним реєстратором ірисів у світі є Американська спілка ірисів, створена на початку XX століття. Вона налічує понад 5000 членів, і так повелося, що всі нові сорти фіксують саме через неї, зокрема й українські селекціонери. До слова, реєстрація сорту коштує всього 15–20 доларів, що частково пояснює таку велику кількість новинок.
В Україні існує кілька центрів колекцій та селекції цих прекрасних квітів. У Львові ними займається Ірина Лукава (її захоплення — карлики, високі борідкові, сибірські, японські іриси). У Полтавській області — Алла Черногуз (перша голова Української спілки ірисів, спеціалізується на спуріях). На Тернопільщині — Ігор Хорош (його сорти «Дельфін і Русалка» у 2010 і «Серце Океану» у 2011-му потрапили до десятки найкращих на міжнародному конкурсі у Флоренції). Геннадій Мамченко на Прилуцькій дослідній станції створює сорти високих борідкових ірисів. А Валентина Тисячна з Миколаївщини має, мабуть, найбільшу в Україні колекцію стандартних карликів.
Юрій Буйдін показує один із найстаріших сортів ірисів з колекції ботсаду
БІЗНЕС ЧИ ЗБЕРЕЖЕННЯ
Для американців селекція ірисів передусім — це спосіб заробітку на новинках. На це зорієнтована величезна індустрія. Півники активно використовують для формування садових та паркових композицій, мода на які досить часто змінюється і визначає популярні кольори, висоту рослин, форму квіток.
В Україну новинки часто потрапляють контрабандою, без належного карантину, і, на жаль, разом із ними проникають різні хвороби та шкідники.
У ботсадах утримання колекцій — справа досить дороговартісна, тож у кожній країні підхід до цього питання різний. У багатьох колекції підтримуються ентузіастами-кураторами: є людина — є колекція. Так працюють в Україні та Чехії. А от, наприклад, у одному з найстаріших ботсадів — Кембриджському — вирощують лише 15–20 видів ірисів, проте кожен із них має унікальний «супровід»: за кожною рослиною ведеться потужна наукова робота та дослідження.
БОТСАД ЗАДАЄ ТОН
Кияни люблять ботсад Гришка. Для багатьох він є візитівкою міста, і цілком природно, що його сприймають як чудове місце для прогулянок. Проте передусім це наукова установа, що займається вивченням, збереженням, селекцією та адаптацією рослин.
«Ботсад виконує кілька важливих функцій: координаційну — на нашій базі створено Українську спілку ірисів, та організаційну — у нас проводять виставки високих борідкових ірисів, а також конкурс із вирощування стандартних карликів у відкритому ґрунті. Останній дуже цікавий для фахівців: нам надсилають під номерами кореневища, ми їх висаджуємо на дослідній ділянці, а через рік спеціальна комісія вибирає найкращі», — пояснив Юрій Буйдін.
Київські науковці мають ще одну важливу місію — вони займаються інтродукцією рослин та відбором сортів, які найкраще підходять до місцевих умов. До речі, іриси — єдині квіти, які рекомендовано пересаджувати й розсаджувати саме влітку: через 2–3 тижні після того, як вони відцвітуть, вони активно формують додаткові корені. Саме в цей час найчастіше звертаються поціновувачі ірисів, щоб придбати омріяні сорти.
Звичайно, у ботсаду є магазин, де продають різні рослини, проте саме іриси там з’являються рідко. Цього року навесні випробували новий формат — на весняному ярмарку пропонували кореневища у горщиках. Продали не все, проте таким чином вдалося краще зберегти посадковий матеріал.
Пленер на закритій ділянці ботсаду
До слова, знаменита колекція ірисів у ботсаду росте на закритій ділянці, доступ до якої мають лише науковці та працівники. Побачити деякі з цих квітів можна на ділянці «Пори року», яка зараз у процесі оновлення. Для цього відібрали рослини, щоб представити якомога ширшу палітру кольорів, форм та періодів цвітіння. Помилуватися півниками можна буде аж наступного року.
До слова, раніше неймовірну екскурсію для читачів «Вечірнього Києва» провела Олена Рубцова, доктор біологічних наук, куратор Саду троянд Ботсаду Гришка.
Наталка МАРКІВ
