Труну з тілом Вадима «балу» Пахомова, покрили Національним Прапором України. Фото: Анна Білоус
Вадим «Балу» Пахомов встиг отримати диплом бакалавра психології, а також зробив пропозицію своїй коханій Марії, військовий загинув під час першої евакуації поранених на фронті.
24 червня 2025 року на фронті, у бою на Сумщині, загинув студент четвертого курсу факультету психології КНУ імені Тараса Шевченка Вадим Пахомов. Його життя обірвалося внаслідок атаки ворожого дрона.
Киянин, молодий, щирий, відважний… Сьогодні його проводжали та згадували близькі, друзі і побратими.
Під час прощання з Вадимом «Балу» Пахомовим у Михайлівському соборі.
Вадим у 20 років, навчаючись на третьому курсу, вирішив, що піде на фронт. За законом, він мав ще 5 років для навчання, праці, реалізації планів та мрій.
Пані Мар’яна, яка була хрещеною захисника, розповіла, що вона й не сумнівалась — її похресник піде добровольцем і відмовляти його марно. Таким він вже був. Справжнім.
Однокласники та однокурсники прощаються з Вадимом Пахомовим.
«Коли ми його хрестили тут, у Михайлівському соборі, йому ще не було й рочку. Мама з татом довго вибирали малюку ім’я. Я в його житті завжди була поруч. Вадим був завжди дуже свідомим і зрілим, навіть у юному віці. Він чітко знав, ким хоче бути. Його приваблювали професії, де рятують та допомагають людям. Коли він приєднався до лав ЗСУ, я відчула, що це продумано і серйозно. Я підтримала похресника, бо це — наша країна і наше майбутнє. Це було болісно, Вадиму ж було лише 20 років! Він довго тренувався і готувався. Два тижні тому стався його перший бій — і такий страшний фатум…» — розповіла хрещена загиблого воїна.
Пані Мар’яна — хрещена Вадима Пахомова прийшла на прощання до Михайлівського собору.
Вона згадала, що Вадим захистив диплом бакалавра і освідчився коханій Марії, вони вирішили одружитись.
«Це така радісна подія була! Він казав: «Чого чекати? Життя йде зараз!» Він у юному віці приймав рішення, які люди приймають довго, робив швидко й усвідомлено.
У 2022–2023 роках Вадим очолював спортивний департамент Студентського парламенту факультету. Цього року спішно захистив дипломну роботу на тему: «Зв’язок рівня тривожності та професійного самовизначення підлітків».
Наречена Вадима Маша приїхала з Чернівців, де жила. Її тітка Анжеліка, киянка, розповіла «Вечірньому Києву», що саме її дім був місцем зустрічей молодої пари. Вадим був з Києва, Маша — з Чернівців. Тож вона з ними часто спілкувалась і насолоджувалась цим спілкуванням.
Пані Анжеліка — тітка нареченої загиблого воїна Вадима Пахомова.
«Коли у нього була сесія, або його відпускали у відпустку — вони були в мене. Вадим місяць тому зробив Марії пропозицію. Племінниця купила весільну сукню… За кілька тижнів мало б бути весілля. Але сталось інакше…»
Пані Анжеліка розповіла, що Вадим служив у підрозділі «Кракен».
Священик звернувся до присутніх на прощанні, нагадавши слова з Євангелія від Іоана про найбільшу любов тих, хто «душу свою покладе за друзів своїх».
За її словами, хлопці, з якими служив Вадим, поїхали до США на навчання та вишкіл, а він залишився, щоб отримати в університеті диплом бакалавра.
«Це була перша його операція з порятунку. І в їхній бліндаж залетів фпв-дрон. Троє загиблих, шестеро важких. Вони під Сумами з побратимами рятували поранених, мали евакуювати».
Великий, мужній хлопець, який проходив під столицею вишкіл, готувався до фронту.
«Він казав, що йому соромно ходити по Києву, такому високому, сильному, потужному. Треба йти і захищати Батьківщину. І його ніхто не міг відмовити. Дуже освічений, мотивований, патріотичний, прекрасний психолог…» — ось таким залишився у пам’яті Анжеліки наречений її племінниці, воїн підрозділу «Кракен» Вадим Пахомов.
Військові несуть портрет Вадима «Балу» Пахомова.
Він пішов на фронт добровольцем.
«Без пафосу і галасу — просто тому, що не міг інакше. Бойовий позивний Вадима — „БАЛУ“. Він віддав життя за Україну, за наше майбутнє», — згадують Вадима Пахомова в КНУ.
Вадим був головою спортивного департаменту Студентського парламенту Факультету психології й завжди знав, як надихати інших. Саме за його ініціативи спортивне студентське життя факультету відновилося і набрало нового ритму — змагання, заходи, жива спільнота.
Іванна, студентка третього курсу, каже, що саме завдяки Вадимові цей напрямок ожив і всім стало цікаво:
«Він був великим мотиватором для нас, першокурсників. Він був відкритий, міг пожартувати, був справжнім другом для тих, з ким був близьким. На факультеті ця трагічна новина всіх вразила…»
Один з однокурсників поділився спогадом:
«Під час відключень світла ми разом підіймались пішки на 10 поверх, виходили на балкон і говорили про життя. Ми могли ділитися будь-чим — і це було по-справжньому тепло. Часто телефонували одне одному. Я був поруч, коли ти робив пропозицію своїй нареченій — ти був таким щасливим…»
Два тижні тому Вадим Пахомов захистив диплом бакалавра за спеціальністю «Психологія».
Тоді ж він прийшов і до рідної 48 гімназії, у центрі Києва, на Прорізній, щоб поспілкуватися з вчителями.
А сьогодні вони, заплакані, у чорних сукнях і з квітами, прийшли провести свого хлопчика, якого пам’ятають з 7 років, в останню путь.
Вшанування пам’яті Вадима «Балу» Пахомова у Михайлівському Золотоверхому.
Світлана Юріївна Буракова, заступниця директора 48 гімназії, розповіла, що Вадим Пахомов був їх гордістю.
«Він був гарним учнем, гарним сином, братику був і братом і батьком. Це було його свідоме рішення — шукати можливості потрапити у військо. Він сам обрав собі підрозділ. А за два тижні до загибелі він захистив диплом бакалавра психології. При ньому життя на факультеті забурлило… Мені важко зараз розповідати… Цей красивий, розумний, відданий хлопець. У нього все було попереду. Я спілкувалась з ним кілька тижнів тому. Він був піднесеним — бо йшов на фронт. Він був з тих, що розуміють — без них нічого не буде. І таких хлопців у нас багато!» — поділилась Світлана Буракова.
Вадима Пахомова проводжали з військовими почестями. Він став прикладом мужності і звитяги для студентів Києва. Поховали захисника на Лісовому кладовищі, на Алеї Героїв.
Читайте також:
«Відвів літак від будинків: у Києві попрощалися з пілотом F-16 Максимом Устименком».
Ольга СКОТНІКОВА, Анна БІЛОУС, «Вечірній Київ»
