Незабаром виповниться два роки, як селами Ірпінської громади опікується КП «Рідне село». Саме працівники цього підприємства щодня косять траву на узбіччях, кронують дерева, лагодять вуличне освітлення, доглядають за кладовищами та скверами, латають дороги у Рубежівці, Забуччі, Козинцях та Діброві. Чим живе КП «Рідне село» сьогодні, з якими проблемами стикається, та які має завдання на цей рік читайте в інтерв’ю з його керівником Віталієм Хоменком.
— Віталію, КП «Рідне село» було утворене рішенням Ірпінської міської ради у травні 2023 року. Навіщо його створили?
Насправді наше підприємство не створено так би мовити «з нуля». Раніше в Михайлівці-Рубежівці функціонувало КП «ВОДФОНДМРУБІЖ», але під час об’єднання громади для того, щоб економити ресурси, його функції перейшли ірпінським комунальним підприємствам – водоканалу, благоустрою, УЖКГ «Ірпінь». Та з часом стало зрозуміло, що необхідне окреме підприємство, яке б опікувалося саме селами, адже ірпінські комунальні служби, зрозуміло, більше зосереджені на місті. Тоді депутат Ірпінської міської ради Андрій Помазан разом із Катериною Пасюк, яка на той час була старостою Рубежівки, ініціювали створення комунального підприємства, що працювало б виключно на потреби сіл громади. Їм вдалося відстояти цю ідею, і от уже майже два роки ми працюємо.
— Які основні завдання КП «Рідне Село»?
Насамперед — це утримання комунальних територій і догляд за майном громади. Водне господарство залишається у підпорядкуванні Ірпіньводоканалу, а всі інші напрямки передані нам. Ми відповідаємо за стан доріг, узбіч, парків і скверів, забезпечуємо функціонування вуличного освітлення, доглядаємо за зупинками, а також опікуємося кладовищами — їх у нас аж вісім. Крім того, займаємося видаленням сухостою, кронуванням дерев, косінням трави, висаджуємо кущі та дерева. І все це у чотирьох селах.
— Завдань багато. А чи є кому все це робити?
Ось у цьому і є наша найбільша проблема – кадровий дефіцит. Зараз у нас працює 29 осіб, але цього недостатньо, аби якісно виконувати всі завдання. Нам бракує ще щонайменше 7–8 працівників. Особливо гостро відчувається нестача спеціалістів технічного профілю.
Наша рушійна сила сьогодні — це переважно люди пенсійного віку. Наприклад, водію вишки вже 70 років, але він один із найкращих фахівців: досвідчений, відповідальний, гарно розбирається у техніці. Але ж ми розуміємо, що це не може довго тривати. Вже давно шукаємо столяра — безуспішно. Хоча середня зарплата у нас непогана. У селах багато дитячих майданчиків, лавок, інфраструктури, що потребує поточного ремонту. Якби мали власного столяра — усе робили б своїми силами, а зараз змушені залучати сторонніх майстрів.
Справа ще й у тому, що зараз ми не маємо можливості надавати працівникам бронь. Через це багато молодих чоловіків просто бояться йти працювати. Зараз ми активно працюємо над тим, щоб підприємству надали статус критичної інфраструктури — це дозволило б забезпечити бронювання ключових кадрів. Але це питання перебуває в компетенції Ірпінської міської ради, і саме від її рішень залежить, чи зможемо ми посилити команду. У нас дуже гарний колектив, дружний. Якщо наберемо ще людей, то можна буде і послуги додаткові вводити.
— Які наприклад?
Ну от нам УЖКГ «Ірпінь» передало сміттєвоза. Ми зараз працюємо над тим, щоб функція вивезення побутового сміття теж перейшла до нас. Подали вже документи. Але на це також потрібні додаткові люди. Тим паче, що у нас у селах є велика проблема стихійних сміттєзвалищ, яку потрібно вирішувати. Або візьмімо викачку вигрібних ям. У нас стоїть автомобіль, його б трішки переобладнати і можна працювати, надавати людям послугу. Але до автомобіля ще й спеціаліста потрібно.
— Ви кажете, що є проблема зі сміттям? Розкажіть про це детальніше.
Це моя особиста наболіла тема. Ситуація дуже складна. Те, що ми бачимо в лісопосадках — просто жах! Восени організували толоку, так вивезли з лісу понад 15 повних причепів сміття. І це ж не залишки після шашликів. Це цілі мішки з будівельним і побутовим сміттям, меблями, пластиком, склом — усе це вивозять і просто викидають серед дерев. Чому так? Люди не укладають договір на вивезення сміття. Кажуть: «У нас його немає», або «Ми спалюємо». Але ж ми бачимо правду. Не може в хаті жити троє-четверо людей і щоб не утворювалося відходів. Насправді вони складають сміття в мішки і везуть у ліс. Коли наш інспектор встигає зафіксувати — штрафуємо. Намагаємось обмежити доступ у лісосмуги: перекопуємо в’їзди, щоб машиною не заїхали. Об’їжджаємо тричі на тиждень зупинки, дитячі майданчики. Ви б тільки бачили, скільки пакетів сміття залишають просто біля урн. Приносять з дому і викидають! Люди забувають, що чистота й охайність сіл – це не лише щоденна робота комунальників, але й справа кожного мешканця.
– Але, мабуть, із цим потрібно боротися якось глобальніше? Маєте якісь ідеї?
Так, ідеї є. Якщо, з Божою поміччю, нам доручать офіційно займатися вивезенням сміття в селах, я планую запровадити чітке правило: кожне домогосподарство повинно мати договір на вивіз відходів. Бо не може такого бути — живе родина, купують продукти, шампуні, побутову хімію, речі в упаковці — і при цьому в них «немає сміття». Харчові залишки — добре, у багатьох є компостні ями. А решта куди дівається? В ліси, на узбіччя, на дитячі майданчики, де потім собаки розтягують ці пакети. Це не просто неприємно — це сором. Діти граються серед сміття. І що гірше — дорослі їм подають поганий приклад. У Європі за це величезні штрафи, а в нас, на жаль, сортування ще навіть не на рівні культури.
Дивує, як ми не забуваємо заплатити за інтернет, за світло, газ, бензин — а коли мова заходить про сміття, то це для когось уже не обов’язково. На загальнодержавному рівні має бути чітка система: заводи з переробки, обов’язкове сортування, серйозні штрафи. Лише тоді наші ліси, річки, поля і села будуть справді чистими й доглянутими. І почати ми маємо з себе.
— Окрім упорядкування питання зі сміттям, які ще плани підприємства на цей рік?
Ну, крім того, що, як завжди, на постійні основі будемо доглядати за чистотою наших сіл, косити траву, підстригати кущі, озеленювати наші села, опікуватися кладовищами, то маємо у планах будівництво нової свердловини в Рубежівці, на вулиці Затишній. Також на Співочому полі будемо робити капітальний ремонт системи поливу. На це вже виділені кошти з бюджету громади. Хочемо ще провести вуличне освітлення на вулиці Слобідську та Янтарну в Рубежівці.
Також у планах – придбання сміттєвих контейнерів, які будемо роздавати по дворах, де уклали договори на вивезення сміття. Йдеться десь про понад 600 контейнерів поки що. Але на це ще кошти не виділені, чекаємо. Ще у планах – будівництво двох тротуарів у Козинцях по вулиці Шкільній: від центру до школи та від клубу до садочка. Також маємо встановити три нові зупинки у Діброві та дві у Козинцях. Крім того, у Козинцях на прохання мешканців та з ініціативи старости будемо переносити дитячий майданчик від старостату на житловий масив до дитсадка. Там є набагато більший попит на цей майданчик.
Це так, якщо коротко. А протягом року ще поточна робота додається, якісь проєкти з’являються.
— Окрім обов’язкової роботи, ви ще надаєте платні послуги мешканцям. Які саме? Із чим найчастіше звертаються?
Так, деякі платні послуги надаємо. Наприклад, це видалення аварійних дерев у приватних дворах чи кронування й видалення сухого гілля. Іноді замовляють послугу покосу трави. Також надаємо в оренду спецтехніку з водієм, наприклад, щоб вивезти будівельне сміття. Ну і ми опікуємося кладовищами, тому, коли є поховання, то люди замовляють у нас копання могил. Іноді – прибирання на могилах, фарбування хрестів. Щоб замовити у нас якусь послугу треба звернутися за номером (063) 857 57 63.
— Віталію, як мотивуєте своїх підлеглих до якісної роботи?
Гадаю, як і більшість керівників: поєднанням гідної оплати праці, комфортних умов і людського ставлення. Це три ключові речі, які створюють здорову атмосферу в колективі. Якщо у нас є додаткові замовлення на платні послуги, працівники отримують премію чи винагороду. Коли хтось виходить у вихідний день, наприклад, якщо потрібно підготувати територію до похорону, ми або оплачуємо згідно з тарифом вихідного дня, або погоджуємо відгул в інший день. Крім того, у нас є традиція — на День народження кожен працівник отримує вихідний. Це дрібниця, але вона говорить про повагу. Ми подбали, щоб на базі були нормальні умови: облаштували душову, адже після дня роботи на спеці, у пилюці чи після косіння треба мати можливість помитися, переодягтися. Ну і, звісно, забезпечуємо всім необхідним інструментом. Є бензопили, мотокоси, газонокосарки, інша техніка. Люди не працюють «голими руками» — і це дуже важливо, щоб відчували повагу до своєї праці.
— Що б хотіли сказати нашим читачам, мешканцям сіл, для яких працюєте?
Ну, по-перше, запрошую до нас на роботу! Якщо людина не боїться роботи, то навіть, якщо не має великого досвіду, всьому навчимо, підкажемо. Повторю, у нас дуже гарний колектив і гідні умови праці. Тому, якщо хтось шукає роботу, звертайтеся. Телефонуйте — (063) 857 57 63.
Ну, а по-друге, хочу попросити з повагою ставитися і до праці наших працівників, і до природи, і до своїх односельчан. У першу чергу це стосується сміття. Донесіть вже ту обгортку від цукерки до смітника, недопалок викиньте в урну, а не під ноги на зупинці, свій пакет зі сміттям не залишайте будь-де, подумайте сто разів, коли везете будівельне сміття у ліс – тоді життя довкола нас стане зовсім іншим. Бо всім же приємно ходити чистими вулицями і гуляти у чистому лісі. І природа вам за це подякує. Навчайте цього своїх дітей, а вони навчать онуків. Так має бути, і це – моя найбільша мрія.
