Наразі вік наймолодшої денисівської копалини становить 40 000 років, і її було знайдено на Тибетському плато.
Міжнародна група експертів хотіла краще зрозуміти щелепну кістку Пенху 1 / фото Wikipedia
Загадкова людська щелепа, виявлена біля берегів Тайваню, належить не нашому виду чи неандертальцям, а іншому вимерлому родичу — денисівцям.
Як пише Live Science, у новому дослідженні вчені використали передову технологію, яка аналізує білки, щоб визначити, до якого виду належала щелепна кістка, що було загадкою з моменту її виявлення на початку 2000-х років біля західного узбережжя Тайваню.
Зазначається, що їхній підхід показав, що особина була денисівцем, «кузеном» неандертальців і людей, які блукали Азією в епоху плейстоцену, і це відкриває двері до ідентифікації невідомих людських скам’янілостей.
Відео дня
«Та сама технологія може бути використана для вивчення інших скам’янілостей гомінінів, щоб визначити, чи є вони денисівцями, неандертальцями або іншими популяціями гомінінів», — розповів співавтор дослідження Фрідо Велкер, молекулярний антрополог із Копенгагенського університету.
Велкер і міжнародна група експертів хотіли краще зрозуміти щелепну кістку Пенху 1, зразок, який був спійманий рибалкою з дна протоки Пенху приблизно за 25 кілометрів від західного узбережжя Тайваню. За десятиліття з моменту документування Пенху 1 палеоантропологи не дійшли єдиної думки щодо того, чи належить ця міцна щелепа з великими зубами Homo erectus, архаїчному Homo sapiens або денисівцю.
Цікаво, що денисівці — вимерлі родичі людини, які жили в той самий час, що й неандертальці та Homo sapiens. Але на відміну від неандертальців, кістки яких знаходять по всій Європі та Західній Азії вже понад століття, денисівці здебільшого відомі за ДНК, оскільки було знайдено лише кілька скам’янілостей у Денисовій печері в Сибіру. Без великої колекції скам’янілостей експертам складно ідентифікувати нові скелети денисівців і з’ясувати, де вони жили і як пов’язані з людьми.
Використовуючи нову техніку аналізу стародавніх білків, дослідницька група дізналася, що Пенху 1 був самцем, і що його особливий набір амінокислот і білків був найсхожішим на денисівців. Вони опублікували свої висновки в журналі Science.
«Навіть 8 або 9 років тому було неможливо по-справжньому зрозуміти цей зразок. Це дослідження підтверджує те, що ми завжди припускали — присутність гомінінів у найвіддаленіших куточках Східної Євразії впродовж усього плейстоцену», — сказала Шила Атрея, біологічний антрополог з Техаського університету A&M, яка не брала участі в дослідженні.
Важливо, що одне обмеження дослідження полягає в тому, що Пенху 1 не можна впевнено датувати за допомогою традиційних методів, як-от датування за вуглецем-14 або ураном, оскільки зразок був затоплений протягом тривалого часу, а спроби вилучення ДНК також не увінчалися успіхом.
За словами Велкера, кістки тварин, знайдені разом із щелепною кісткою, припускають два вікові діапазони — або 10 000-70 000 років тому, або 130 000-190 000 років тому:
«Якщо зразок потрапляє в молодший віковий діапазон, він може бути потенційно наймолодшим денисівцем, знайденим на сьогоднішній день», — зазначив учений.
Зазначається, що наразі вік наймолодшої денисівської викопної становить 40 000 років, і її було знайдено на Тибетському плато. Але навіть з урахуванням невизначеності в точних датах ідентифікація Пенху 1 як денисівця показує, що ці групи були широко поширені по всій Азії, від холодних регіонів, таких як Сибір, до теплих і вологих регіонів, таких як Тайвань. Дослідники пишуть:
«Тепер зрозуміло, що дві контрастні групи гомінінів — неандертальці з маленькими зубами та високими, але граціозними щелепами і денисівці з великими зубами та низькими, але міцними щелепами — співіснували в Євразії наприкінці середнього та на початку пізнього плейстоцену».
Важливим є те, що цей висновок проливає світло на різноманітність та еволюцію Homo, і наступним кроком дослідників стане використання палеопротеоміки для виявлення більш архаїчних кісток цього роду.
«Значним результатом цієї роботи є те, що ми можемо зробити набагато більше з раніше невідомими скам’янілостями, знайденими в каналах і руслах річок в Азії», — додала Атрея.
Новини про вивчення стародавніх людей
Більшість доісторичних європейців мали темну шкіру, волосся та очі ще в залізному віці, близько 3000 років тому, показують нові дослідження.
Вчені виявили, що гени, які спричиняють світлішу шкіру, волосся та очі, з’явилися в ранніх європейців лише близько 14 000 років тому, на пізніх стадіях палеолітичного періоду, також відомого як «стародавній кам’яний вік». Але ці світлі риси були лише спорадичними до відносно недавнього часу.
