Колаж: Оксана Гладкевич
Його називають «київським Гауді», а його архітектурні творіння захоплюють та надихають і сьогодні. Одним із найяскравіших прикладів майстерності легендарного зодчого став Костел Святого Миколая — шедевр неоготики, який є окрасою нашого міста.
Видатний архітектор Владислав Городецький подарував нашому місту унікальні архітектурні шедеври, що стали невід’ємною частиною київського пейзажу. Серед його найвідоміших творінь — Національний художній музей України, Будинок з химерами, Караїмська кенаса, а також елегантні прибуткові будинки.
Майбутній зодчий народився 4 червня 1863 року в селі Шолудьки на Вінниччині. У 1885 році він завершив навчання в реальному училищі при лютеранській церкві святого Павла в Одесі, де вже тоді проявив неабиякі здібності до малювання.
З 1885 по 1890 рік Городецький здобував освіту в Імператорській академії мистецтв у Петербурзі, отримавши звання класного художника III ступеня та право на зведення архітектурних споруд.
Ще під час навчання він реалізував свій перший архітектурний проєкт — двоповерховий будинок навчального закладу в Умані (1889–1890).
Пам’ятник Владиславу Городецькому у Пасажі. Фото: Ольга Косова
Упродовж наступних трьох десятиліть (з 1891 до 1920 року) його життя та творчість були нерозривно пов’язані з Києвом. Саме тут він залишив спадщину, що вважається візитівкою столиці та продовжує захоплювати сучасників своєю естетикою й новаторським підходом.
З нагоди 162-річчя від дня народження видатного архітектора «Вечірній Київ» розповідає цікаві факти про Костел Святого Миколая — одне з його найвеличніших творінь, що стало символом київської готики.
ДРУГИЙ В МІСТІ КОСТЕЛ НА ПОНАД 35 ТИСЯЧ ВІРЯН
Наприкінці XIX століття римсько-католицька громада Києва, що налічувала близько 35,5 тисяч вірян, зіткнулася з проблемою нестачі місця у єдиному на той час міському костелі Святого Олександра.
Основу громади становили преважно поляки, які здавна проживали у Києві та активно впливали на культурне й релігійне життя міста. Також на той час існувала значна французька діаспора, яка також потребувала свого власного храму.
Для спорудження костелу виділили ділянку на тодішній околиці міста. Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костел святого Миколая у Києві”/Facebook
Для будівництва нового римсько-католицького храму Київська міська дума виділила земельну ділянку на вулиці Великій Васильківській, 75, яка зберігає цю адресу і сьогодні.
Офіційний дозвіл на спорудження костелу для католицької громади Києва дав міністр внутрішніх справ Іван Горемикін, звернувшись із відповідним клопотанням до генерал-губернатора Ігнатьєва.
ПЕРЕМІГ СТУДЕНТ, АЛЕ ОБРАЛИ ВЛАДИСЛАВА ГОРОДЕЦЬКОГО
Конкурсний проєкт С.Воловського на будівництво костелу Святого Миколая. Фото з відкритих джерел
Як слідчать києвознавці, процес затвердження проєкту нового костелу виявився досить непростим.
Дмитро Малаков у своїй книзі «Архітектор Городецький» пише, що архітектурний конкурс на спорудження святині викликав значний інтерес і широко обговорювався. Найкращі проєкти були опубліковані у провідному фаховому виданні того часу — багатотомному альбомі Г. Барановського «Архітектурна енциклопедія другої половини XIX століття». Усі запропоновані споруди мали готичний стиль, а переможцем став проєкт костелу з однією вежею, розроблений цивільним інженером Станіславом Шпаковським.
Владислав Городецький доопрацював проєкт молодшого колеги. Фото з відкритих джерел
Проте через помилку в генеральному плані ділянки від реалізації цього проєкту довелося відмовитися. Як альтернативу розглядалися інші варіанти, але в підсумку експертна комісія з 12 спеціалістів ухвалила рішення реалізувати ідею молодого зодчого Станіслава Воловського, який на той момент ще був студентом.
«Беручи до уваги очевидну відсутність практичного досвіду у молодого інженера Станіслава Воловського, було вирішено доручити робоче проєктування, керівництво і нагляд за будівництвом костелу вже добре відомому київському зодчому Владиславові Городецькому… Тоді стилізатор цінувався більше, ніж новатор, тим більше — стилізатор вмілий, талановитий та досвідчений», — писав Дмитро Малаков.
Проєктні креслення з журналу «Строітель» Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костел святого Миколая у Києві”/Facebook
Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костл святого Миколая у Києві”/Facebook
Завдяки неабиякому хисту та смаку видатного архітектора київський римо-католицький костел майстерно набув рис «взірцевої готики» — того, що не міг так вправно і майстерно реалізувати студент-конкурсант.
Не дивно, що сучасники порівнювали новий костел із найкращими зразками європейської архітектури, зокрема з відомою Votiv Kirche у Відні.
СКЛАДНІ ҐРУНТИ ТА АВАРІЯ НА БУДІВНИЦТВІ
Костел Св Миколая та панорама Нової забудови на світлині початку ХХ століття. Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костл святого Миколая у Києві» /Facebook
Спорудження костелу Святого Миколая у Києві було складним інженерним викликом через особливості ґрунтів на ділянці, які мали нахил до заплави річки Либідь, що значно ускладнювало процес будівництва. Архітектор Владислав Городецький застосував новаторське рішення — закріплення споруди на бетонних палях, яке запропонував його колега, київський інженер Антон Страус.
Також при спорудженні використовували бетон та залізобетон. Наприклад, склепіння центральної нави прольотом 17 метрів виконано за методом французького інженера Франсуа Геннібека. Бетон застосовували і в оздобленні, зокрема для створення «штучного каміння». Як і в інших проєктах Владислава Городецького, скульптурні роботи виконувала майстерня Еліо Сала.
Інженер Антон Страус (ліворуч) демонструє журналістам свою технологію залізобетонних паль. Фото початку 1900-х / Фото: DR
Відомо, що під час будівництва сталася трагедія: 19 серпня 1904 року через неуважність у користуванні лебідкою загинув 18-річний робітник Юхим Кевліч. Проти архітектора Владислава Городецького порушили кримінальну справу за фактом смерті юнака.
Однак експертна комісія з фахівців, до якої увійшли провідні тогочасні зодчі — цивільний інженер Володимир Безсмертний, професор КПІ Олександр Кобелев та міський архітектор Едуард Брадтман, встановила, що трагедія сталася не через несправність риштувань, а через необережні дії самого загиблого. Тож справу закрили, а звинувачення з Владислава Городецького зняли.
ЗВОДИВСЯ КОШТАМИ МЕЦЕНАТІВ
Костел був зведений на пожертви вірян, меценатів та підприємств. Фото: retro.ua
Будівництво костелу тривало десять років і здійснювалося виключно на пожертви приватних осіб та підприємств.
Комітет з будівництва розробив ефективну систему збору коштів. Як повідомляли газети, скарбнички для пожертв були розміщені безпосередньо в костелі, у відомій книгарні В. Ідзіковського, а також у приватних осіб, які активно підтримували кампанію (зокрема, А. Пальчевського та П. Ліщинського).
Найвідданіші парафіяни допомагали Комітету, збираючи кошти серед мешканців міста. В одному з номерів газети їм було висловлено подяку. Серед тих, хто зробив значний внесок, були пані Добротворська, родина Фащувних, пані Фудаковська з доньками, родина Кочановських, пані Комарницька, родина Тишковських, пан Рядович, а також Антоній Рожевський і Владислав Коцінський.
Збір коштів здійснювався не лише через традиційні пожертви. Надходили фінансові внески з продажу поштових марок, а також через газету Dziennik Kijowski, яка сприяла збору благодійних коштів.
Києвознавець Аркадій Третьяков у своїй книзі «Костел Святого Миколая» наводить список майже 200 жертводавців. Найменші внески становили 25 рублів, а найбільший — 80 000 рублів, які пожертвував Леонард Янковський. Серед жертводавців можна зустріти і відомого мецената та підприємця Ніколу Терещенка, який, хоч і не належав до римо-католицької громади, пожертвував на будівництво костелу 300 карбованців.
Новий костел став візитівкою Києва і його часто зображали на старих листівках. Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костл святого Миколая у Києві» /Facebook
Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костл святого Миколая у Києві» /Facebook
Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костл святого Миколая у Києві» /Facebook
Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костл святого Миколая у Києві» /Facebook
Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костл святого Миколая у Києві» /Facebook
Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костл святого Миколая у Києві» /Facebook
Значні суми на будівництво храму залишали у своїх заповітах заможні міщани. Від імені покійного А. Й. Роговського на будівництво пожертвували 8000 рублів. Нерідко киянки жертвували свої коштовності та прикраси: золоті брошки, каблучки та браслети.
Граф Фелікс Собанський передав храму дві мармурові мистецькі статуї Ісуса Христа та Діви Марії, створені відомим італійським скульптором Джузеппе Маззуді. Родина Емме пожертвувала велике дерев’яне розп’яття.
Фінансову підтримку надавала і тогочасна промисловість. Наприклад, товариство цукрового заводу «Соболівка» внесло 1000 рублів на будівництво храму.
Освячення храму відбулося 6 грудня 1909 року у День Святого Миколая.
Освячення костелу Св. Миколая у грудні 1909 року. Фото з газети «Кієвская мисль» /Facebook
Урочистості з нагоди освячення храму. Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костел святого Миколая у Києві» /Facebook
Урочисте відкриття храму стало важливою подією для католицької громади міста, яка довго чекала на завершення будівництва.
Поряд із костелом також збудували дім для священників, які служили в храмі. Наразі у колишній будівлі причту біля костелу знаходиться Дитяча Музична школа №10.
Костел Святого Миколая з Байкової гори та цвинтаря. .Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костел святого Миколая у Києві» /Facebook
Вид на костел із залізниці. Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костел святого Миколая у Києві» /Facebook
Вид на костел Святого Миколая з Троїцької площі у 1913 році. Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костел святого Миколая у Києві» /Facebook
Костел Святого Миколая завжди відігравав важливу роль у міському ландшафті Києва. Завдяки своїм гостроверхим шпилям і величній неоготичній архітектурі він помітно вирізнявся на тлі малоповерхової забудови Нової забудови, створюючи унікальний силует, що став впізнаваним символом міста.
На старих світлинах можна побачити, що храм добре проглядався не лише із залізниці, а й із території Байкового цвинтаря. Його силует можна було розгледіти навіть із сучасної вулиці Євгена Чикаленка, неподалік площі Українських героїв, що свідчить про його архітектурну домінантність та значний вплив на міську панораму.
ДОЛЯ КОСТЕЛУ В РАДЯНСЬКИЙ ЧАС
У радянський час костел закрили, а священників репресували. Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костел святого Миколая у Києві» /Facebook
Впродовж декількох десятиліть костел Святого Миколая лишався важливим духовним ценром Києва, поки радянська влада не закрила його у 1938 році. Тоді ж було вилучене усе церковне майно, були зняті хрести, дзвони та скульптури, а сам храм претворився на склад.
У роки Другої світової війни костел Святого Миколая зазнав серйозних пошкоджень. У 1943 році в його приміщенні виникла пожежа, яка, ймовірно, була спричинена займанням майна всередині храму або артилерійським обстрілом. Вогонь значно зруйнував внутрішнє оздоблення будівлі та призвів до втрати першого органа.
Костел та вулиця Велика Васильківська на світлині часів ІІ світової війни. Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костел святого Миколая у Києві”/Facebook
Після завершення війни храм відновили, і в 1946 році його передали на збереження Київському обласному архіву. У наступні десятиліття споруда слугувала різним потребам, а її архітектурний вигляд поступово змінювався і занепадав.
Перші відновлювальні роботи розпочалися лише у 1954 році, а 1956 по 1963 роки його ненадовго внесли до переліку пам’яток архітектури.
БУДИНОК ОРГАННОЇ МУЗИКИ
Костел на світлині 1980-х. Фото: М.Козловський зі сторінки спільноти «Врятувати костел святого Миколая у Києві» /Facebook
У 1978 році споруду передали для створення Київського будинку органної та камерної музики. Для цього в Чехословаччині замовили орган компанії Rieger-Kloss, а в 1981 році завершили реставрацію, після чого костел почав функціонувати виключно як концертний зал.
Тоді ж інтер’єр храму зазнав значних змін: замість керамічної підлоги настелили паркет, а в підземному рівні облаштували приміщення для артистів, гардероб, туалет та бар.
Будинок музики на листівці 1980-х. Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костел святого Миколая у Києві» /Facebook
Це був один із провідних концертних майданчиків Києва, де проводилися виступи органістів, камерних ансамблів та солістів.
Головним елементом концертного простору став великий орган, що складався з 3945 труб та 55 регістрів. На жаль, цей унікальний музичний інструмент був повністю знищений у пожежі 3 вересня 2021 року.
ПОВЕРНЕННЯ СВЯТИНІ ВІРЯНАМ
29 вересня 1991 року отець Ян Крапан відправив перед храмом першу Службу Божу. Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костел святого Миколая у Києві» /Facebook
З кінця 1980-х років громада почала активно вимагати повернення костелу вірянам. Оскільки позитивного рішення не було, 29 вересня 1991 року перша Служба Божа відбулася під стінами храму. Протягом трьох місяців меси проходили просто неба, доки влада не дозволила молитися всередині храму.
З 1992 року костел почергово використовували парафія Святого Миколая та Будинок органної музики. Відтоді громада могла проводити богослужіння лише щонеділі, а в будні — у підземному приміщенні.
Знаковою подією для парафії став візит Папи Римського Івана Павла II до костелу Святого Миколая, що відбувся 25 червня 2001 року, в межах апостольського понтифіка візиту до України.
Папа Римський Іоанн Павел ІІ в костелі святого Миколая в Києві. 25 червня 2001 р. Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костел святого Миколая у Києві» /Facebook
Під час перебування в костелі Іван Павло II зустрівся з вірянами та духовенством, висловивши підтримку католикам України. Його присутність у храмі стала символом надії на відродження релігійного життя та повернення костелу до його сакральної функції.
Візит понтифіка підкреслив значення костелу Святого Миколая як духовного центру та привернув увагу до питання його повернення католицькій громаді. Однак реальний розгляд цього питання затягнувся на десятиліття.
Ще у 1992 році Міністерство культури обіцяло повністю передати храм католицькій громаді, проте процес передачі тривав значно довше. Лише у 2020 році Кабінет Міністрів ухвалив розпорядження про переміщення Будинку органної музики, що мало сприяти повному переходу костелу Святого Миколая до вірян до 2023 року. Однак це рішення так і не було реалізоване.
ПОЖЕЖА ТА ВІЙНА
В останні роки будівля пережила пожежу та ракетні обстріли Києва. Фото: Ольга Косова.
Сумною сторінкою у новітній історії храму стала пожежа у вересні 2021 року, яка привернула увагу всього світу до костелу Святого Миколая. Загоряння стало однією з головних тем у ЗМІ та викликало асоціації з трагедією Нотр-Дам де Парі.
Спершу вважалося, що окрім покрівлі, будівля зазнала мінімальних ушкоджень, а найбільшою втратою стало повне знищення органа—ключового музичного символу храму. Проте згодом експерти встановили, що будівля перебуваєв аврійному стані: були виявлені істотні проблеми з електрикою опаленням та водопостачанням. Крім того, у деяких місцях почали розмножуватися грибкові утворення, що негативно впливає на стан споруди.
Протиаварійні роботи у храмі у 2021 році. Фото зі сторінки спільноти «Врятувати костел святого Миколая у Києві» /Facebook
Втім, трагедія згуртувала суспільство: вже за кілька днів українські компанії змогли зібрати близько 25 мільйонів гривень для відновлення святині. Проте через початок війни у 2022 році процес відновлення затягнувся, а кожен день зволікання призводить до подальшого погіршення технічного стану храму.
У грудні 2024 року костел Святого Миколая в Києві зазнав руйнувань внаслідок ворожого ракетного удару. Тоді вибухова хвиля вибила вікна, пошкодила фасад і центральний вітраж у формі готичної «троянди», завдавши значної шкоди архітектурній спадщині.
Ця трагедія стала ще одним випробуванням для святині, яка вже пережила пожежу 2021 року та складну історію радянського періоду.
Розбитий вітраж внаслідок ракетної атаки на Київ у грудні 2024 року. Фото: Олексій Самсонов
Попри завдані руйнування, костел Святого Миколая вистояв, знову підтвердивши свою історичну стійкість. Відразу після атаки громада та волонтери розпочали роботи з ліквідації наслідків удару, закриваючи вибиті вікна та зміцнюючи пошкоджені конструкції.
Ця подія вкотре привернула увагу до критичного стану храму та необхідності його повноцінної реставрації. Представники католицької громади, міжнародні організації та меценати висловили готовність допомогти у відновленні святині, проте питання її офіційного повернення вірянам залишається невирішеним.
Наразі пам’ятка потребує реставрації.Фото: Борис Корпусенко
Незважаючи на всі випробування, костел Святого Миколая продовжує бути символом духовної сили та історичної спадщини Києва, а його громада не припиняє боротьбу за збереження храму для майбутніх поколінь.
Нагадаємо, що у січні 2025 року Суд зобов’язав Мінкульт повернути костел Св.Миколая у Києві парафіянам.
А наприкінці травня 2025 року Мінкульт прокоментував ситуацію довкола костелу Святого Миколая.
Тетяна АСАДЧЕВА
