Учасники обговорення. Фото: Борис Корпусенко
Сьогодні, 22 листопада, відбулася третя панель Міського форуму розвитку громадянського суспільства — «Непереможні, бо об’єднані. Синергія, що надихає увесь світ».
Учасники третьої панелі розповіли про свій досвід волонтерства, зміну вектора діяльності, важливість об’єднання та консолідації місцевих волонтерських ініціатив.
До обговорення долучилися: Володимир Мельник, голова громадської організації «Київський велотрек», Римма Зюбіна, акторка, громадська діячка, волонтерка, Валерія Єжова, 11-річна чемпіонка світу з шашок, Поліна Кравченко, голова волонтерського центру «Наш дім Березняки», Олена Плахова, директорка з управління репутацією групи компаній Нова пошта, Ольга Чевганюк, операційна директорка UAnimals.
Володимир Мельник, голова громадської організації «Київський велотрек»
— Наша київська велоспільнота надзвичайно активна. Навіть сама історія відновлення велотреку, який не працював десять років, — це успішний приклад об’єднання зусиль громади та міської адміністрації. І зараз велотрек функціонує як комунальний заклад.
Після 24 лютого перші дні всі оговтувалися після шоку. Водночас ми розуміли, що треба щось робити, навіть в умовах облоги Києва.
Займалися різними запитами від наших друзів та колег, які служать на фронті. Вони потребували ліки, бронежилети, джипи. Зрештою вирішили зосередитися на одному напрямку — забезпечення ліками киян. Спочатку допомагали тим, хто проживає поруч. Потім всім, хто цього потребував.
Під час активної фази облоги столиці працювало мало аптек. У людей вдома закінчувалися запаси необхідних ліків. Ми запитували, які ліки потрібні, розподіляли замовлення. Наші хлопці та дівчата відстоювали черги по 4-5 годин, купували медикаменти та завозили літнім людям додому. Коли логістика містом зупинилися, ми могли пересуватися велосипедами.
Організували два штаби — на правому і лівому берегах Києва. Заявки збирали спочатку через фейсбук-сторінку. Наші друзі з волонтерського центру «КПІ-Лук’янівка» допомагали літнім людям продуктами. А ми через їх гарячу лінію організували збір заявок на медикаменти. Система почала функціонувати ефективніше.
Медична сестра Женя Харламова допомагала структурувати інформацію, підбирати аналоги, шукати ліки в гуманітарних центрах. Частина аптек ще не працювали вроздріб, однак у них можна було замовити ліки гуртом. Ми забирали замовлення, розподіляли у центрах. І велосипедисти відвозили їх людям додому.
Також наша рекордсменка Олена Новікова, яка живе в Італії, організувала збір коштів на медикаменти для тих, хто не мав змоги їх купити. Передавала гуманітарні вантажі з ліками.
Така робота тривала до червня, коли вже почали повноцінно працювати аптеки. Зараз зосередилися на допомозі ЗСУ. Збираємо ліки та різні медичні набори для забезпечення військових частин. Якщо кожен на своєму напрямку працюватиме зосереджено — разом нам вдасться перемогти.
Велотрек відновив роботу з квітня. Діти повертаються на тренування. 80% наших вихованців перебувають за кордоном або в інших містах. Київський велотрек займається з дітьми безкоштовно, запрошуємо усіх. Навіть зараз, коли активний тренувальний процес на полотні закінчився, діти займаються в залах. Головне — пережити зиму, щоб було опалення, гаряча вода, вихованці могли продовжувати тренуватися.
Римма Зюбіна, акторка, громадська діячка, волонтерка
— Перший місяць допомагала Євромайдану SOS як координаторка по переселенню. Заповнювала базу помешкань у Закарпатті — готелі, будинки відпочинку. Родини або онкохворі діти, які прямували за кордон, мали десь переночувати чи перепочити. Шукала їм житло.
У березні вечорами почала вести поетичні стріми. Читала вірші про кохання, щоб надихати інших. Потім на вулиці підходили незнайомі люди. Казали, що дивилися ефіри, і вони їх підтримували.
Спочатку важко було собі уявити, що повернусь до театру і кіно. Офіційно не працюю у жодному театрі. У травні грала камерну виставу «Це все вона» у театрі Лесі Українки. Він надавав в оренду приміщення тим акторам і театрам, хто хотів працювати.
На тиждень їздила з цією ж виставою до Фінляндії та Латвії. У Бородянці знялася у короткометражному фільмі про маму під час війни. І в соціальних роликах — що не треба ходити по територіях, ще не перевірених саперами.
Підтримує те, що я віддаю та отримую. Стільки людей заряджають мене своєю енергетикою і любов’ю. Якось після вистави до мене підійшла жінка. Сказала, що це її найкращий день цієї весни.
90% роботи я роблю безкоштовно, на волонтерських засадах. Моя популярність допомагає, бо люди мені довіряють. Можу написати пост і зібрати кошти. Люди знають, що я жодної копійки не витрачу на себе.
Я ніколи не грала в бездумних комедіях. Маю соціальну відповідальність: розумію, що я роблю на сцені, навіщо виходжу, що люди виносять з вистави чи фільму. Театр — це не розвага, тут треба думати.
З акторами Херсонського театру брала участь у документальній виставі «Лишитися не можна». Про їх життя в окупації, про жахливі історії евакуації, де на блокпосту могли розстріляти за фотокартку з жовто-блакитним прапором. Цю постановку треба показувати й там, де не було воєнних дій, де люди не знають цих страшних історій.
Планую поїхати попрацювати в Суми. До колеги з Луганського українського муздрамтеатру, що з Сєвєродонецьку. Зараз він базується в Сумському театрі. Хочу їх підтримати і щось разом зробити. Раніше їздила до Сєвєродонецька як волонтерка, співпрацювала з цим театром. У Сумах, гадаю, будемо грати виставу, що дає надію.
Валерія Єжова, чемпіонка світу з шашок
— З другого місяця війни вирішила займатися волонтерською діяльністю. Дуже хотіла допомогти нашій армії. Спитала у мами, що я такого можу зробити. Вона відповіла: те, що вмієш найкраще. І це грати в шашки.
Ми пішли під магазин, що біля будинку. І я запропонувала охочим зіграти зі мною за донати. Спочатку підійшов чоловік, потім його друг. Лише за перший день зібрала понад тисячу гривень.
Умови дуже прості: людина грає зі мною партію в шашки. Якщо програє, дає благодійний внесок на ЗСУ. Скільки хоче. Хоча навіть ті, хто вигравали, також давали кошти. Після відео, що виклав Притула, коли я передавала гроші його фонду, охочих зіграти стало навіть більше.
Передавала зібрані кошти різним фондам та військовим частинам. Вони надсилали відео, дякували. Нещодавно допомагала знайомому, якому міною відірвали обидві ноги. Гроші пішли на лікування.
За цей час зібрала близько 140 тисяч гривень. Раніше грала на вулиці. За півтори-дві години в день — 20 партій. Зараз надворі холодно, а окрім того багато часу потребує навчання в школі. Влаштовую благодійні сеанси одночасної гри в міських хабах.
Як і всі українці мрію про Перемогу. А щодо шашок — хотіла б зіграти з мером Києва Віталієм Кличком та Президентом України.
Олена Плахова, директорка з управління репутацією групи компаній Нова пошта
— Ми їздимо туди, куди тільки можемо доїхати. Доставляємо товар як цивільним, так і військовим, попри обстріли. Наші співробітники працюють у бронежилетах, плитоносках та касках. У кожного з них є аптечка, щоб допомогти собі і людям навколо у випадку обстрілу.
Щоразу, коли ЗСУ звільняють нову територію, ми туди їдемо. Звісно, це все небезпечно. Радує, що наших співробітників навіть просити не потрібно заїжджати у потенційно небезпечні території. Вони розуміють, що жителям тих районів критично потрібна допомога: продукти, ліки, зв’язок і, особливо, вода.
Також Нова пошта продовжує працювати над соціальними проєктами. У нас є великий проєкт «Гуманітарна пошта України». З 2014 року волонтерські об’єднання і благодійні фонди могли зареєструватися у компанії і стати членом гуманітарної пошти. Це дозволяло їм безкоштовно весь цей час перевозити вантажі і для захисників, і для людей, які знаходилися у Донецькій і Луганській областях.
А з 24 лютого ми дуже розширили можливості для людям, які хочуть доєднатися до допомоги. Зараз скористатися гуманітарною поштою можуть не тільки волонтерські об’єднання і фонди, а й окремі волонтери. Вони можуть навіть отримати промокод на отримання однієї посилки.
Наприклад, люди можуть купити продукти (вони мають бути у заводській упаковці та тривалого зберігання), ліки і принести це до нас. Оператор перевірить, щоб не було продуктів, які швидко псуються, на кшталт молока, запакує і відправить в будь-який населений пункт, який самі можете вибрати.
Це безадресна допомога. Ми все доставляємо в населений пункт, а далі благодійний фонд «Онуки» видає цю допомогу людям, які цього потребують
За цей місяць ми відправили вже 12 тонн такої допомоги. Тобто, приблизно півтори тисячі людей отримали «волонтерку».
Нам не треба пояснювати людям, чому саме вони мають допомагати, бо вони самі хочуть це робити. Пам’ятаю, у березні нам дуже важко було відкривати відділення навіть у Києві через брак персоналу. Люди приходили до нас і пропонували свою допомогу. Наприклад, розвантажували авто разом з нашими працівниками. Це і є єднання. Ми всі зараз об’єдналися заради перемоги.
Ольга Чевганюк, операційна директорка UAnimals
— Українці надзвичайні. Це те, що я відчула, коли почалась війна. Дивом склалося так, що вже 25 лютого у нас був перший звіт про діяльність. Попри те, що частина команди сиділа в бомбосховищах, ми отримували близько 1000 запитів на допомогу на день. З першого дня ми почали обробляти заявки, у нас з’явився кол-центр, люди, які цілодобово допомагали іншим.
Якщо UAnimals раніше працювала, як громадська організація, а потім вже як благодійний фонд і медіа, то зараз в нас більше акценту на діяльність благодійного фонду. Ми багато допомагаємо притулкам, волонтерам, військовим, які до нас звертаються.
Коли звільнили Херсон, наша команда була там в другий день після деокупації. Ми їздили по селах, розвозили корми. Деяких з них навіть не було на мапі, настільки вони малі.
Одним з наших напрямків є евакуація. Ми вивозимо різних тварин, зокрема котів і собак. Наразі переміщуємо їх в межах України. Понад 300 диких тварин ми вивезли за кордон за час війни. Ми скооперувалися з Наталею Поповою, яка багато років рятувала диких тварин. Зараз у нас єдиний центр. Вона безпосередньо займається всім, що пов’язано з тваринами: вивозить, лікує, доглядає, оформлює документи. Ми збираємо на це кошти, надаємо команду тощо.
Ще один напрямок — гуманітарна допомога. Намагаємося їхати туди, куди тільки можливо. Наша команда іноді доставляє допомогу і на окуповані території. Вирішили брати найскладніші кейси. Спершу допомагаємо зонам, які під обстрілами, деокупованим територіям, окупованим, якщо це можливо, тваринам, які переміщені.
Зараз в Україні триває екоцид. Це цілеспрямоване знищення природи і тварин. Мільйон свійських тварин були прости вбиті. На деокупованих територіях абсолютно всюди активісти нам розповідають, що без жодної причини вбивають тварин.
Наскільки можливо, ми допомагаємо і природнім паркам, у тому числі Асканії Новій, де маємо велику кількість страшних історій. Нині невідома точна сума, на яку нам завдано ушкоджень. Попередньо, є сума в один трильйон гривень. Звичайно, це все відносна історія, тому що як можна порахувати, які види тварин зникнуть.
Поліна Кравченко, голова волонтерського центру «Наш дім Березняки»
— Я особисто займалась волонтерством завжди. Але після 24 це стало основною частиною життя. У нас зараз одна частина команди працює на ЗСУ, а інша займається забезпеченням внутрішньо переміщених осіб.
У лютому та березні ми допомагали переважно нашим місцевим мешканцям. Це літні люди, інваліди, одинокі мами, тим, хто звертався.
У нас район досить згуртований, багато хто знає один одного, тому дуже швидко комунікація налагодилася. Одразу створилися окремі групи, з власним фронтом робіт. Спочатку все було дуже заплутано, але нам вдалося організувати свою роботу. Зокрема, зробили базу людей, яким треба допомога.
Ми отримували різні вантажі з гуманітарною допомогою. Найбільше вантажів було від наших березняківців, які одразу виїхали за кордон. Ми їх отримували і вже на місці вирішували, що робити, як розподіляти.
Допомагали і військовим. В основному це був 128 батальйон, а також березняківцям, які воювали в інших частинах.
У перші дні війни нас підтримували в основному мешканці району. Зараз у нас є постійні меценати і фонди, які закривають запити. Ми збільшили команду, розділили сфери взаємодопомоги, робота стала більш злагодженою.
Одна з наших основних потреб зараз — це приміщення, яке ми б могли використовувати як штаб. Коштів на це у неприбуткових організацій ніколи немає. Влітку це були шкільні приміщення, але зараз почалося навчання. У мене є маленька кімната на 20 квадратів, яка використовується як склад. Там внутрішньо переміщені можуть обирати собі одяг, предмети побуту, побутову хімію. Щодо запитів, то зараз людям не вистачає теплих речей, особливо взуття.
Також є різні запити у військових. Зокрема, возимо теплий одяг, термобілизну. Буває й обладнання різне дістаємо. Якось ми робили районний величезний ярмарок, на якому збирали на БПЛА. Тоді до нас підключалися і активісти, і політики, і бізнес.
***
Цьогоріч форум має назву «Об’єднані та сміливі: формула, що рятує життя».
Учасниками першої панелі «У часи викликів об’єднані спільною метою» були заступниця голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень Марина Хонда, заступник міського голови Валентин Мондриївський, перший заступник міського голови Андрій Москаленко, голова Громадської ради при КМДА Геннадій Кривошея, голова центру підтримки переселенців «ЯМаріуполь» Ярослав Кільдішов, виконавчий директор ІСАР «Єднання» Володимир Шейгус.
На другій панелі «Спільно боронимо демократію» обговорювали актуальні можливості від міжнародних донорів для волонтерських ініціатив в реаліях сьогодення та допомогу Україні. Серед учасників — Домінік-Хейден Брейтвейт, радник з питань конфліктів, British Embassy Kyiv, Нільс Крістенсен, програмний менеджер Партнерство для сталого розвитку / ПРООН, Ашлі Малруні, Повірена у справах Канади в Україні, Embassy of Canada to Ukraine, Віталій Тодосієнко, менеджер з управління грантами та контрактами програми USAID «Долучайся», USAID/ENGAGE, Інна Підлуська, заступниця виконавчого директора Міжнародний фонд «Відродження».
Міський форум розвитку громадянського суспільства «Об’єднані та сміливі: формула, що рятує життя» триває.
Завершальна панель форуму «Громадські хаби — універсальні платформи взаємодії» відбудеться 24 листопада.
Початок о 10:00. Переглянути трансляцію можна буде на YouTube-сторінці Департаменту суспільних комунікацій КМДА та на фейсбук-сторінці Департаменту.
Марія КАТАЄВА, Юлія СЕРГЕЄВА, «Вечірній Київ», фото Бориса КОРПУСЕНКА
