Конференція відбуласяу у Київінформ пресцентрі. Фото: Борис Корусенко
Війна поглибила вразливість людей, які опинилися у кризових життєвих обставинах, зокрема внутрішньо переміщених осіб. Втрата житла, роботи, звичного соціального оточення, необхідність адаптуватися до нових умов можуть посилювати психологічне напруження та створювати додаткові ризики для безпеки людини.
Про це говорили під час конференції «Втрата дому не має означати втрату безпеки: запобігання домашньому насильству та захист ВПО у приймаючій громаді», що відбулася у Київінформ пресцентрі у п’ятницю, 2 жовтня. Захід організували ГО «Жінки за зміни» та КМДА.
До обговорення долучилися адвокати, юристи, психологи, нотаріуси, представники уряду, столичної влади та правоохоронних органів.
Система допомоги та нові виклики
Модераторка конференції, президентка та засновниця ГО «Жінки за зміни» Інна Силантьєва, серед ключових питань для обговорення назвала протидію домашньому насильству, удосконалення законодавства, роль соціальних служб і громадських організацій, а також виявлення, захист і супровід постраждалих внутрішньо переміщених осіб.
Інна Силантьєва
Заступниця голови КМДА Марина Хонда наголосила, що повномасштабне вторгнення змістило суспільний контекст, у якому працюють служби допомоги, однак проблема домашнього насильства нікуди не зникла і потребує системної уваги.
Вона розповіла про практичний досвід Києва у розбудові системи протидії домашньому насильству, яке включає кризові кімнати та притулки для тимчасового перебування постраждалих. За її словами, місто має системну і фахову взаємодію з правоохоронними органами, однак залишаються питання, які потребують удосконалення, зокрема щодо взаємодії соціальної та медичної сфер через складність поєднання нормативно-правових актів, а також із судовою системою.
Окремо Марина Хонда звернула увагу на нові виклики, зокрема насильство щодо людей старшого віку, проблеми внутрішньо переміщених осіб та насильство у родинах ветеранів.
Марина Хонда
«У випадках насильства щодо людей старшого віку ми часто стикаємося з ситуацією, коли батьки не готові повідомляти про насильство з боку власних дітей. Тоді важливо вчасно побачити проблему, оцінити ризики та визначити, яка допомога потрібна людині — соціальний супровід, медичний догляд, безпечне тимчасове розміщення», — сказала вона.
За словами Марини Хонди, значна частина внутрішньо переміщених людей може не знати про доступні у громаді соціальні та спеціалізовані послуги. Тому важливо не лише створювати такі сервіси, а й забезпечувати зрозумілу інформацію про них та доступний маршрут звернення по допомогу.
Окрему увагу вона приділила родинам військових, які повертаються з передової.
«Був один випадок, коли ветеран вчиняв домашнє насильство щодо дружини, а потім наклав на себе руки. Жінка не хотіла говорити про факти насильства, тому що чоловік воював. Спрацював острах, що суспільство не сприйме таку ситуацію.
Тому я закликаю не боятися повідомляти про факти фізичного, психологічного або економічного домашнього насильства. Фахівці Київського міського центру протидії гендерної рівності, запобігання та протидії насильству обов’язково нададуть необхідну допомогу та допоможуть знайти вихід із ситуації. Вони працюють не лише з постраждалою особою, а й з усією родиною. Допомагають із супроводом дитини, працевлаштуванням, пошуком житла та вирішенням правових і юридичних питань», — розповіла Марина Хонда.
Вона також наголосила на важливості міжсекторальної взаємодії та встановлення чітких правил і строків інформування між соціальною сферою, медиками, поліцією та судами.
Інна Солодка
«Потрібно чути практиків»: що пропонують у міністерстві
Заступниця міністра соцполітики, сім’ї та єдності України Інна Солодка підкреслила важливість об’єднання зусиль медичної, соціальної та територіальної сфер.
«Можна, коли це є кабінетна робота, прийняти якісь зміни, а потім не бачити результату, бо воно не працює. А коли ти входиш у живе спілкування і дійсно розкладаєш конкретні кейси, тоді є результат», — зазначила Інна Солодка.
Вона наголосила на розвитку соціальних послуг, зокрема на базі центрів життєстійкості, де впроваджується групова підтримка та принцип «рівний рівному», коли, наприклад, ветерани допомагають іншим ветеранам.
Директорка Київського міського центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству Тетяна Зотова навела статистику роботи центру. За її словами, за дев’ять місяців 2026 року фахівці опрацювали майже 13 тисяч звернень щодо домашнього насильства.
Тетяна Зотова
При цьому 18% клієнтів центру є внутрішньо переміщеними особами, а близько 40% мають досвід переміщення. У притулках та кризових кімнатах центру частка таких людей нині становить майже 50%.
Тетяна Зотова також розповіла про роботу цілодобової служби підтримки.
«Домашнє насильство найчастіше трапляється вночі або у вихідні, тому екстрена допомога є критичною. Саме тому у Києві цілодобово працює міська служба „Телефон довіри“ — конфіденційно та безоплатно, за номерами 15-00 зі стаціонарного телефону та 044-272-15-00 з мобільного телефону», — зазначила вона.
За її словами, Центр також має дві кімнати кризового реагування та три шелтери (притулки). Там постраждалі від домашнього насильства отримують комплексний супровід під керівництвом кейс-менеджерів. Допомогу також надають людям, які зазнали сексуального насильства внаслідок війни, та цивільним, які повернулися з полону.
Правові проблеми та допомога постраждалим
Тетяна Зотова та Марина Хонда звернули увагу і на проблеми у роботі з кривдниками. Навіть якщо суд призначає спеціальну програму для їх виправлення, вони можуть змінити адресу, через що їм неможливо вручити повідомлення.
Окремою проблемою є випадки, коли кривдники перебувають у лавах ЗСУ, що унеможливлює виконання рішення. Крім того, фахівці вважають такі програми малоефективними для людей із наркотичною чи алкогольною залежністю, яким передусім потрібне лікування.
Зліва направо: Любов Крупнова та Ілона Камінська
Представниця правління ГО «Жінки за зміни», адвокатка Ілона Камінська звернула увагу на юридичні аспекти розгляду таких справ у судах.
Вона зазначила, що після ратифікації Стамбульської конвенції у 2024 році законодавство було вдосконалено, однак суди часто стикаються з низькою якістю протоколів поліції. Камінська наголосила: дитина, яка стала свідком насильства в родині, автоматично визнається потерпілою, і це має бути належним чином зафіксовано правоохоронцями.
Докторка юридичних наук та адвокатка Любов Крупнова розповіла про практичні труднощі, з якими стикаються жінки-ВПО. Окрім психологічного тиску та ізоляції, вони часто змушені проходити складну процедуру відновлення втрачених або згорілих документів через адвокатські запити.
Серед запропонованих нею рішень — регулярне навчання для працівників ЦНАПів і соціальних служб, а також ширше інформування людей про регіональні гарячі лінії.
Учасники конференції наголосили, що в умовах війни проблема домашнього насильства, зокрема серед внутрішньо переміщених осіб, потребує системних змін та ефективної взаємодії між владою, соціальними службами, медиками, правоохоронцями та судами.
Усі практичні рекомендації, озвучені під час заходу, планують детально опрацювати. На їхній основі підготують професійну резолюцію та висновки, які мають стати основою для подальшого вдосконалення законодавства і практичної допомоги постраждалим.
Головна мета, як наголосили учасники конференції, — щоб втрата дому за жодних обставин не означала втрату безпеки.
Якщо ви постраждали від насильства або ж знаєте таку людину, звертайтесь до Київського міського центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству через Телефон довіри: 15-00 (зі стаціонарного), 044 272 15 00 (з мобільного).
Він працює цілодобово, безоплатно й конфіденційно. Фахівці оцінюють ризики та допомагають визначити подальший маршрут допомоги.
Читайте також:
“Майже 400 людей отримали психологічні та юридичні консультації: результати річної роботи Денного центру соціально-психологічної допомоги».
Олександр ГАЛУХ, Борис КОРПУСЕНКО (фото)
