Під час інтерв’ю
Жовтень — місяць обізнаності про рак молочної залози, відомий у світі як «Рожевий жовтень». Це нагадування про захворювання, яке залишається одним із найпоширеніших онкологічних недуг серед жінок. Водночас сучасна медицина дає дедалі більше можливостей для успішного лікування. І головне тут — виявити хворобу якомога раніше.
У Києві торік діагностували 1066 нових випадків раку молочної залози. Це на 15% менше, ніж роком раніше. За даними Департаменту охорони здоров’я КМДА, зменшилася й кількість випадків, виявлених на пізніх стадіях, — із 261 до 219. Водночас кожен п’ятий випадок захворювання у столиці досі діагностують на третій і четвертій стадії. А отже, питання своєчасної діагностики залишається надзвичайно актуальним.
Чи справді рак молочної залози сьогодні — не вирок? Як знизити ризик захворювання, коли починати обстеження і чи завжди лікування означає хіміотерапію або втрату грудей? Про це для спільного проєкту «Київ FM» та «Вечірнього Києва» поговорили з Миколою Анікуськом — завідуючий хірургічним відділенням Київського міського клінічного онкологічного центру.
БЛИЗЬКО ТРЕТИНИ ВИПАДКІВ ВСІХ ОНКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ПОТЕНЦІЙНО МОЖНА ПОПЕРЕДИТИ
— Рак молочної залози залишається одним із найпоширеніших онкологічних захворювань серед жінок у світі. Але водночас лікарі дедалі частіше говорять, що цей діагноз — не вирок. Наскільки сьогодні медицина навчилася боротися з цією хворобою?
— На жаль, ця хвороба залишається однією з провідних причин онкологічної смертності серед жінок. У 2020 році рак молочної залози вперше випередив рак легень за кількістю нових випадків у світі. Але можу запевнити — ми сьогодні можемо впливати на це захворювання, наші можливості значно більші, ніж були ще кілька десятиліть тому. І не лише в самому лікуванні, а й питаннях оцінки ризиків та профілактики.
Микола Анікусько
Я назву одну вражаючи цифру — є дані, які свідчать, що близько третини випадків всіх онкологічних захворювань потенційно можна попередити завдяки профілактиці. Йдеться про можливість впливати на чинники, які підвищують ризик розвитку хвороби. А щодо раку молочної залози, своєчасне звернення до лікаря, раннє виявлення та лікування можуть знизити смертність на 35%.
Сьогодні для цього існують спеціальні алгоритми, математичні моделі та калькулятори індивідуального ризику. Вони допомагають лікарю оцінити, наскільки високою є ймовірність розвитку раку в конкретної жінки, і визначити, на які фактори можна вплинути.
Але не менш важливе завдання — виявити захворювання якомога раніше. Наприклад, ми можемо діагностувати пухлину розміром до п’яти міліметрів. Це так звана категорія Т1а. Таке новоутворення зазвичай неможливо відчути на дотик. Його може не помітити ні сама жінка, ні лікар під час звичайного огляду. Але виявити його можна за допомогою мамографії.
І саме тут ми бачимо, наскільки важлива рання діагностика. Коли пухлина настільки маленька, у нас значно більше можливостей для успішного лікування. У певних випадках достатньо видалення пухлини без повного видалення молочної залози. Звичайно, рішення залежить не лише від розміру новоутворення. Ми обов’язково досліджуємо його молекулярний портрет, гістологічні особливості та інші характеристики. І вже на підставі цих даних визначаємо, чи потрібне додаткове лікування.
Клінічні дослідження підтверджують, що за умови виявлення раку на таких ранніх стадіях прогноз для багатьох пацієнток є дуже сприятливим. І це принципова зміна в нашому ставленні до захворювання. Ми вже не повинні сприймати діагноз «рак молочної залози» як вирок.
— До речі, ми звикли говорити про рак молочної залози як про жіноче захворювання. Але ж насправді цей діагноз можуть встановити й чоловікам?
— Так, чоловіки також можуть хворіти на рак грудної залози, хоча це трапляється значно рідше. Приблизно на 100 випадків раку молочної залози у жінок припадає один випадок у чоловіків. Адже чоловіки також мають тканину грудної залози, у якій може розвиватися злоякісна пухлина. Тому будь-яке ущільнення, зміни соска чи виділення з нього — це привід звернутися до лікаря. І чоловікам не варто ігнорувати такі симптоми лише тому, що це захворювання вважається переважно жіночим.
ЯК СПОСІБ ЖИТТЯ ВПЛИВАЄ НА РИЗИК РАКУ
— Повернуся до тієї цифри, яку Ви озвучили, що третину випадків онкології можна попередити. Що входить в перелік профілактичних заходів?
— Всесвітня організація охорони здоров’я сформулювала п’ять основних рекомендацій щодо профілактики онкологічних захворювань. І кожна з них справді має наукове обґрунтування.
Перше — це харчування. Варто обмежувати надто жирну та калорійну їжу, натомість додавати до раціону більше клітковини, овочів та інших продуктів рослинного походження. І, звичайно, не забувати про фізичну активність.
Друге — профілактика інфекцій, які можуть сприяти розвитку онкологічних захворювань. Зокрема, сьогодні ми маємо вакцинацію проти вірусу папіломи людини. Вона допомагає знизити ризик раку шийки матки та інших онкологічних захворювань, пов’язаних із цим вірусом, зокрема раку ротоглотки.
Третє — відмова від куріння. Четверте — відмова від алкоголю. І п’яте — обмеження надмірного перебування на сонці, адже ультрафіолетове випромінювання також підвищує ризик розвитку раку.
Особливо хочу звернути увагу на алкоголь. Іноді здається, що один келих вина щодня — це зовсім небагато. Але навіть невеликі дози алкоголю мають значення.
Є таке поняття, як стандартна порція алкоголю, або «дрінк». У наведеному нами розрахунку це приблизно 9–10 мілілітрів чистого спирту. За даними, на які ми спираємося, щоденне вживання такої кількості алкоголю пов’язане зі збільшенням ризику раку молочної залози приблизно на 3%.
Тому фізична активність, збалансоване харчування, достатня кількість клітковини, відмова від куріння та алкоголю — це не просто загальні поради про здоровий спосіб життя. Це конкретні кроки, які допомагають зменшити онкологічні ризики.
РАННІ ПОЛОГИ ЗНИЖУЮТЬ РИЗИК РОЗВИТКУ РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ — ДОСЛІДЖЕННЯ
— Погодьтеся, сьогодні багато молодих жінок значно уважніше ставляться до свого здоров’я: займаються спортом, стежать за харчуванням, відмовляються від шкідливих звичок. Але чи достатньо цього? Які ще зміни в житті сучасної жінки можуть впливати на ризик захворювання?
— Це справді дуже важливо. Але водночас маємо розуміти, що сучасна жінка змінилася не лише соціально, а й з погляду біологічних особливостей.
Подивімося, як було раніше. Наприкінці 70-х, у 80-х і на початку 90-х років жінки часто народжували першу дитину у 18, 19 або 20 років. І якщо до пологового будинку потрапляла 23-річна жінка, яка народжувала вперше, її вже могли називати «старшою першороділлею».
А що ми маємо сьогодні? За даними Інституту демографії, в Україні жінки народжують першу дитину в середньому у 27,5 року. Тобто ситуація суттєво змінилася. І для нас, онкологів, це важливо. Адже вік, у якому жінка вперше стає матір’ю, також пов’язаний із ризиком розвитку раку молочної залози.
Щоб зрозуміти цей зв’язок, дослідники порівнювали жінок, які народжували в різному віці, із тими, хто взагалі не мав дітей. Зокрема, є дуже цікаве масштабне дослідження британських науковців з Оксфордського університету. Вони проаналізували дані майже 150 тисяч жінок із десятків досліджень, проведених у різних країнах світу. І результати показали, що у жінок, які ніколи не народжували, ризик розвитку раку молочної залози приблизно на 30–50% вищий, ніж у тих, хто народив першу дитину до 20 років.
Якщо жінка народила першу дитину до 25 років, ризик розвитку раку молочної залози в неї нижчий, ніж у жінки, яка ніколи не народжувала. У випадку перших пологів у віці від 25 до 35 років, то, за цими даними, ризик приблизно такий самий, як у жінок, які не народжували.
А якщо жінка вперше стала матір’ю після 35 років, то, відповідно до наведених досліджень, ризик розвитку раку молочної залози може бути навіть вищим, ніж у жінок, які ніколи не народжували.
Тобто ми бачимо, що зміни в житті сучасної жінки мають значення і з медичного погляду. І вік народження першої дитини — один із чинників, які ми враховуємо, коли оцінюємо індивідуальний ризик розвитку раку молочної залози.
— Ви говорите, що вік, у якому жінка вперше стає матір’ю, може впливати на ризик розвитку раку молочної залози. А чому так відбувається?
— Річ у тім, що молочна залоза не завершує свого розвитку в підлітковому віці. Її формування починається приблизно у 10–12 років і активно триває до 12–14 років, але на цьому процес не закінчується.
До першої вагітності молочна залоза ще не проходить усіх етапів свого функціонального розвитку. Можна образно сказати, що вона ще не знає, для чого створена.
Саме під час вагітності відбувається важливий процес — диференціація, тобто спеціалізація клітин молочної залози. Вони дозрівають і набувають здатності виконувати свою основну функцію — виробляти молоко.
Після завершення грудного вигодовування відбувається ще один природний процес — інволюція молочної залози. Частина тканини, яка розвинулася під час вагітності та годування, поступово зменшується, а залоза повертається до стану, коли активне вироблення молока вже не потрібне.
Ці зміни стосуються, зокрема, клітин, які мають здатність активно ділитися. А для нас, онкологів, це важливо, оскільки процеси дозрівання та оновлення тканин пов’язані з механізмами виникнення злоякісних пухлин.
Жінки іноді називають такі зміни післяпологовою атрофією. З естетичного погляду вони можуть сприйматися по-різному, адже форма й об’єм грудей після вагітності та грудного вигодовування можуть змінюватися. Але з погляду онкології ці фізіологічні процеси мають важливе значення.
— Але ми так часто чуємо, що в США та багатьох європейських країнах жінки дедалі частіше вперше стають матерями після 30, а то й після 40 років. І це вже звична практика. То чому ми маємо сприймати пізніше материнство як додатковий ризик?
— Так, я розумію ці аргументи. Але потрібно враховувати й інші чинники. Зокрема, у США важливу роль відіграє система страхування життя та медичного страхування.
Там фінансові умови страхування можуть спонукати людину уважніше ставитися до свого здоров’я. Наприклад, проходити профілактичні обстеження, адже від цього в окремих страхових програмах можуть залежати вартість поліса та його умови.
Це, своєю чергою, мотивує жінок регулярно проходити мамографію. А коли жінка бере участь у скринінгових програмах, зростає ймовірність виявити рак молочної залози на ранній стадії, коли можливості лікування значно кращі.
Пригадую одну розмову з Уляною Супрун, яка свого часу очолювала Міністерство охорони здоров’я України. Вона має американське громадянство й одного разу, коли приходила до нас на мамографію, сказала річ, яку я добре запам’ятав.
Вона розповіла: «Я не палю, не вживаю алкоголь, беру участь у скринінгових програмах. І завдяки цьому моє страхування обходиться мені на 40% дешевше».
І далі пояснила свою логіку: якщо вона проходить мамографію і лікарі щось виявляють, то є шанс діагностувати захворювання на початковій стадії. А якщо обстеження не показує підозрілих змін, вона може почуватися спокійніше, знаючи, що пройшла необхідну перевірку.
І ось це дуже важливий момент. Ми говоримо не лише про те, в якому віці жінка стає матір’ю, а й про культуру профілактики, регулярні обстеження та відповідальне ставлення до власного здоров’я.
МАМОГРАФІЯ ДОЗВОЛЯЄ ВИЯВЛЯТИ НЕВЕЛИКІ ПУХЛИНИ, ЯКІ ЖІНКА НЕ МОЖЕ ВІДЧУТИ САМОСТІЙНО
— Давайте нагадаємо, які обстеження потрібно проходити жінкам і з якого віку?
— Є три основні кроки, які допомагають своєчасно виявляти захворювання. Перший — це самообстеження, точніше, регулярне спостереження за станом власних молочних залоз.
Звичайно, виявити самостійно пухлину розміром до п’яти міліметрів, про яку ми говорили раніше, надзвичайно складно. Але жінка може помітити інші зміни: ущільнення, незвичні відчуття, зміни форми чи структури молочної залози. І це вже привід звернутися до лікаря.
Тому ми рекомендуємо жінкам регулярно приділяти увагу своїм молочним залозам. Наприклад, раз на місяць, приблизно на сьомий-восьмий день від початку менструації, коли гормональні зміни менше впливають на стан тканин.
І тут головне — не самостійно поставити собі діагноз. Ми ж не намагаємося зробити з кожної жінки мамолога. Наше завдання — щоб жінка добре знала особливості власного тіла. Розуміла, якими її молочні залози є зазвичай, і могла помітити, якщо щось змінилося.
Другий крок — це огляд у лікаря. Я вважаю, що вже у 18–20 років дівчині варто проконсультуватися з фахівцем, особливо якщо її щось турбує. Вона може розповісти про свої відчуття, запитати про особливості будови молочних залоз, звернути увагу лікаря на певні зміни. І лікар пояснить, що є варіантом норми, а що потребує додаткового обстеження.
Третій крок — інструментальна діагностика, насамперед мамографія. Починати відповідну програму обстежень, за нашими рекомендаціями, варто приблизно з 35 або 40 років, залежно від індивідуальних факторів ризику. Саме мамографія дозволяє виявляти дуже невеликі пухлини, які жінка ще не може відчути самостійно і які не завжди можна визначити під час звичайного огляду.
На жаль, в Україні держава оплачує мамографію не для всіх вікових груп. За програмою НСЗУ безоплатно пройти таке обстеження можуть жінки від 45 років.
Але існують й інші методи обстеження, зокрема ультразвукова діагностика молочних залоз. Лікар може рекомендувати її залежно від віку жінки, структури тканин молочних залоз, наявності скарг та індивідуальних факторів ризику.
— До речі, інколи можна почути думку лікарів, що мамографія та ультразвукове дослідження молочних залоз — це два різні методи діагностики спрямовані на виявлення різних проблем. Це так?
— Я б не став протиставляти ці два методи. Це приблизно як запитувати, що краще — сіль чи цукор. І те, й інше має своє призначення. Так само мамографія та ультразвукове дослідження не виключають одне одного, а доповнюють.
Безумовно, якщо ми говоримо про молодих жінок, то в них частіше спостерігаються функціональні зміни молочних залоз, пов’язані, зокрема, з гормональними процесами. А структурні зміни, які потребують особливої уваги, трапляються рідше.
І для оцінки таких змін ультразвукове дослідження часто є більш інформативним. Але ми завжди маємо враховувати індивідуальні фактори ризику. Є доброякісні стани, які практично не впливають на ймовірність розвитку раку. А є такі, що свідчать про підвищений ризик злоякісного захворювання в майбутньому.
Сьогодні ми вже можемо оцінювати ці ризики залежно від характеру змін у тканинах. Наприклад, звичайна гіперплазія, тобто надмірне розростання клітин, може підвищувати ризик розвитку раку приблизно в 1-2 рази.
За деяких інших проліферативних (активне розмноження клітин та розростання тканин організму — ред) змін ризик може зростати у 2,5-3 рази. А якщо ми говоримо про атипову гіперплазію, коли клітини мають певні структурні відхилення від норми, ризик може бути вищим приблизно в 4 рази. Є й стани, за яких ризик зростає у 8–10 разів.
Наприклад, часточкова карцинома in situ. Хоча в назві є слово «карцинома», сьогодні класичну форму цього стану розглядають не як інвазивний рак, а передусім як маркер підвищеного ризику розвитку раку молочної залози.
І це дуже важливо розуміти, адже сам діагноз не завжди означає, що жінці потрібне негайне хірургічне втручання. У певних випадках достатньо ретельного спостереження та консервативної тактики. Але рішення завжди залежить від конкретної ситуації, результатів обстежень і особливостей виявлених змін.
Тому я й наголошую: не варто самостійно вирішувати, що краще — мамографія чи УЗД. Це різні інструменти, і лікар має визначити, який із них буде найбільш інформативним для конкретної жінки.
68% ОПЕРАЦІЙ З ПРИВОДУ РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ В СТОЛИЧНОМУ ОНКОЦЕНТРІ — ОРГАНОЗБЕРІГАЛЬНІ
— Чи часто жінки звертаються за допомогою уже на пізніх стадіях хвороби?
— Якщо говорити про Україну загалом, то, за нашими даними, приблизно 64–67% випадків раку молочної залози виявляють на першій чи другій стадії. Але зараз дуже складно говорити про абсолютно точну статистику. Через війну Національному канцер-реєстру важко отримувати повну інформацію. Частина регіонів не може належним чином звітувати, тому загальноукраїнські показники можуть бути неповними.
Якщо ж говорити про Київ, то тут ситуація краща. За нашими даними, приблизно 86% випадків захворювання виявляють на ранніх стадіях. Водночас частка занедбаних випадків може становити близько 14–20%.
Звичайно, сьогодні на ці показники впливає і війна. Ми бачимо значні міграційні зміни. До Києва переїхало багато людей із південних та східних регіонів України. І серед них є жінки, які через бойові дії, переїзд або втрату доступу до медичних закладів не змогли вчасно завершити обстеження чи отримати необхідну медичну допомогу.
— Наскільки за останні роки змінилися підходи до лікування раку молочної залози. Адже для багатьох жінок один із найбільших страхів після встановлення діагнозу — втратити груди. Чи справді сьогодні лікарі дедалі частіше можуть зберегти молочну залозу?
— Розумієте, тут немає єдиного універсального рішення для всіх. Рак молочної залози — це не одне захворювання, а ціла група пухлин, які відрізняються своїми біологічними особливостями. І підхід до лікування залежить саме від цих характеристик.
Приблизно 85% випадків раку молочної залози — це гормонозалежні пухлини. Тому для таких пацієнток одним із ключових методів лікування є гормональна терапія.
Що стосується хірургії, то тут за останні десятиліття відбулися величезні зміни. Ми прагнемо не лише вилікувати жінку, а й максимально зберегти її молочну залозу, якщо це можливо з онкологічного погляду.
Один із показників якості роботи онкологічного центру — скільком жінкам після операції вдалося зберегти груди. За міжнародними орієнтирами, частка таких операцій має становити щонайменше 35%. У нашому центрі цей показник становить 68%. Тобто майже сім із десяти операцій, які ми проводимо, — органозберігальні.
МИ БІЛЬШЕ НЕ ЛІКУЄМО ВСІХ ПАЦІЄНТОК ЗА ОДНІЄЮ СХЕМОЮ
— Ще один великий страх жінок, які чують діагноз «рак молочної залози», — це хіміотерапія. Адже багато хто уявляє лікування раку саме так: складні процедури, випадіння волосся, важкі побічні ефекти. Чи справді хіміотерапія потрібна кожній пацієнтці?
— Звісно, ні. Ми навчилися значно точніше визначати, яке лікування буде найефективнішим для конкретної пацієнтки.
Раніше лікарі значною мірою орієнтувалися на розмір пухлини та стадію захворювання. Зараз ми розуміємо, що цього недостатньо. Дві жінки можуть мати однаковий діагноз, але перебіг хвороби в них буде зовсім різним.
Наведу приклад. До нас звертається пацієнтка з раком молочної залози на третій Б стадії. Це вже досить поширене захворювання, яке потребує комплексного лікування. Але виявляється, що жінка живе з цією пухлиною шість або сім років. Вона повільно розвивалася, а пацієнтка з певних причин не зверталася до лікаря.
І зовсім інша ситуація: жінка регулярно проходить мамографію, востаннє обстежувалася лише рік тому. А під час наступного огляду ми виявляємо пухлину розміром до двох сантиметрів, яка вже встигла поширитися на лімфатичні вузли.
Тобто в першому випадку ми бачимо велику пухлину, яка могла розвиватися роками. А в другому — невелику, але з ознаками швидшого поширення захворювання. Саме тому розмір пухлини не завжди говорить нам про те, наскільки вона небезпечна. Потрібно розуміти, як вона поводиться, з якою швидкістю росте і наскільки агресивною є.
І сьогодні ми маємо можливість це дослідити. Фахівці вивчають клітини пухлини, визначають певні маркери й допомагають нам зрозуміти, з яким саме типом раку ми маємо справу. Якщо пухлина має агресивні властивості, пацієнтці може знадобитися інтенсивніше лікування. А якщо захворювання розвивається повільно і має сприятливі біологічні характеристики, іноді можна обійтися без хіміотерапії.
Усе залежить від конкретного випадку. Комусь достатньо гормональної терапії, комусь потрібна хіміотерапія, а комусь — поєднання цих методів. І це, мабуть, одне з найважливіших досягнень сучасної онкології. Ми більше не лікуємо всіх пацієнток за однією схемою. Наше завдання — підібрати лікування, яке буде максимально ефективним саме для цієї жінки, і водночас не призначати зайвих процедур, якщо в них немає потреби.
— На початку нашої розмови ви сказали дуже важливу річ: рак молочної залози — це не вирок. Водночас, знову ж таки за Вашими словами це захворювання залишається однією з провідних причин онкологічної смертності серед жінок. То де шукати оптимізм?
— Щоб зрозуміти, наскільки далеко просунулась медицина, достатньо подивитися на статистику. Якщо порівняти 1989–1990 роки з 2024 роком, то смертність від раку молочної залози знизилася на 49%. Це величезний прогрес. Сьогодні значно більше жінок мають шанс подолати хворобу й повернутися до повноцінного життя.
Але навіть найсучасніше лікування не допоможе, якщо жінка не звернеться до лікаря. Адже будь-яке захворювання, яке залишили без уваги, може призвести до серйозних наслідків. Навіть звичайна інфекція іноді дає небезпечні ускладнення. Що вже говорити про онкологію.
Тому найважливіше — не чекати появи симптомів. Регулярно проходити скринінг, звертати увагу на фактори ризику, які можна змінити, і дотримуватися тих п’яти рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо здорового способу життя, про які ми вже говорили.
І, звичайно, не боятися лікарів. Ніхто вас не вкусить. Навпаки, ми тут для того, щоб допомогти. Я завжди кажу: лікар і пацієнтка мають бути по один бік, а хвороба — по інший. Ми повинні боротися з раком разом, а не залишати жінку сам на сам із діагнозом.
Читайте також:
“У сучасної лікарні має бути кілька джерел фінансування, а не тільки контракт із НСЗУ, — депутатка Київради та ексміністерка Зоряна Скалецька».
Ірина ГЛАВАЦЬКА
