Під час відспівування Вєри та Любави Яковлєвих. Фото: Даша Гришина
До Михайлівського Золотоверхого сьогодні, на відспівування юних сестер Яковлєвих — Вєри та Любави, прийшли студенти та викладачі коледжу, де навчалась старша дівчинка, військові, друзі родини й просто небайдужі кияни.
Прощання з сестричками, які загинули у віці 12 та 17 років, відбувалось у Михайлівському соборі. Скорботна подія пройшла між двох сирен «повітряної тривоги».
Під час прощання із Вєрою та Любавою Яковлєвими у Михайлівському Золотоверхому.
Однокурсники та однокласники загиблих Вєри та Любави Яковлєвих.
Студенти та школярі прийшли з букетами квітів, одягнені у чорне. Вчителі та учні не мали сили говорити та згадувати. Всіх буквально підкосила жорстока атака, яка відібрала 24 життя за один ранок. Серед загиблих — троє дітей.
Дві білі труни із світлинами сестер та буханцями хліба й букетами квітів стояли посеред храму.
Священик під час звернення зазначив, що душі дівчат перебуватимуть у місці блаженства.
Білі труни з тілами загиблих сестер Вєри та Любави Яковлєвих.
Під час відспівування однокласники та однокурсники загиблих час від часу виходили з храму, обіймались і плакали, втішали один одного.
Ані діти, ані дорослі не могли збагнути такої жорстокості і такої трагічної втрати.
Мама Тетяна під час прощання з доньками Вєрою та Любавою.
Три роки тому на фронті загинув тато дівчаток, Євген. Як поділилась з «Вечірнім Києвом» подруга родини, це була надзвичайно добра сім’я.
Чин відспівування Вєри та Любави Яковлєвих у Михайлівському соборі.
Діти й дорослі вшанували пам’ять загиблих юних киянок Вєри та Любави Яковлєвих.
«Ми з Женею ще до появи його донечок стали кумами. Потім у них з’явились ці дві світлі дівчинки. Це була така родина, що згадуючи навіть зараз я усміхаюсь з теплом. Від них воно йшло буквально… Ми дружили після інституту. Чудові дівчатка-янголятка, війна наздогнала донечок Євгена… Ми дізнались про цю трагедію від друзів, всі живемо поруч. Мама дівчаток до останнього чекала, що їх знайдуть живими. І тепер я молюсь, щоб у Тані вистачило сил жити….» — розповіла Наталя, яка понад 20 років дружить з родиною Яковлєвих.
Попрощатись з юними загиблими киянками прийшли військові, студенти, педагоги та небайдужі кияни.
Остання шана невинним жертвам російської агресії у Києві.
А голова студради коледжу, де навчалась 17-річна Вєра, розповіла, що студенти одразу, коли дізнались про те, що у багатоповерхівці на Харківському ракета зруйнувала цілий під’їзд, поїхали на місце атаки.
«Їхня група „дж“ -живописці, дуже дружна. Звістка облетіла всіх і всім було дуже боляче, коли знайшли їх побитими вибухом. Боляче за маму, боляче за друзів… Це перша наша загибла студентка», — розповіла Анастасія Чернишева.
Прощання з сестричками, яких вбила росія 14 травня 2026-го року у Києві. Відео: Даша Гришина
Однокурсники чекали разом з усіма результати пошуків рятувальників, підтримували мешканців будинку. Згодом, коли знайшли тіла спочатку однієї сестрички, а наприкінці — іншої — діти принесли квіти та м’які іграшки й світлини.
Їх горе також — безмежне, кажуть викладачі.
Росія обірвала юні життя і вчинила воєнний злочин.
Куратор групи, де навчалась Вєра, розповів «Вечірньому Києву», що запам’ятав дівчинку ще під час вступу на спеціальність «живопис».
Дмитро Коваль, педагог Вєри Яковлєвої, викладач Фахового коледжу мистецтв та дизайну КНУТД.
Дмитро Коваль, викладач Фахового коледжу мистецтв та дизайну КНУТД був безпосереднім викладачем Вєри, їй було 17 років.
Дівчинка вступила до коледжу після 9 класу. Вона прийшла на день відкритих дверей і одразу запам’яталась всім. Того дня вона була з мамою. На спеціальності «живопис» Вєра навчалась два роки. Досі ніхто не може оговтатись від того, що відбулось.
«У неї завжди була власна дума. Вона була доброю й талановитою. Вєра і Любава — це те покоління українців, на яких тримається стрижень духу і міць нашої нації. Вона була дуже самостійною, характерною та сильною. Вона та її товариші і увесь колектив коледжу дуже переживають цю втрату. Її однокурсники кажуть, що вона, як друг ніколи не була байдужою та не стояла осторонь. До останньої хвилини під час розбирання завалів всі студенти стояли під будинком, на жаль — підтвердилось найстрашніше…», — розповів Дмитро Коваль.
Це не просто трагедія коледжу й Києва. Це — світова трагедія, поділився ще один викладач коледжу, де навчалась старша донька Яковлєвих
«У 21 столітті такі злочини і вбивства. Це неможливо усвідомити, що ми живемо серед поки що непокараних злочинів…» — зазначив у розмові з «Вечірнім Києвом» Максим Мазур.
Мама загиблих Вєри та Любави Яковлєвих, Тетяна, під час прощання у Михайлівському Золотоврехому соборі.
Після відспівування, два катафалки вирушили на Байкове кладовище. За традицією, яка склалась під час війни — всі стали навколішки, у монастирі били у дзвони. І знов пролунала «повітряна тривога»….
Як відомо, у Києві під масованим комбінованим російським ударом 14 травня потрапили дев’ять районів — ворог застосував балістичні ракети та безпілотники.
У Дарницькому районі від ракетного удару обвалилися конструкції девʼятиповерхового житлового будинку, впав цілий під’їзд.
За офіційними даними, кількість загиблих становить 24 особи, серед яких троє дітей. Ще 48 киян отримали поранення різного ступеня тяжкості. У зруйнованому під’їзді загинули сестри Вєра та Любава Яковлєви, а також Марія, 15-річна учениця 9-го класу Ліцею №237. Російська ракета вбила дівчинку разом із її батьком та бабусею.
Люди стали навколішки на вулиці Михайлівській у Києві, проводжаючи жалобний кортеж з трунами Вєри та Любави Яковлєвих.
За словами Президента України, ракетою Х-101.
Київська міська прокуратура розпочала досудове розслідування за фактом масованої атаки на столицю 14 травня. Провадження відкрито за статтею про порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством.
У п’ятницю 15 травня в столиці оголосили День жалоби.
Читайте також:
- «У Дарницькому районі несуть квіти та іграшки до місця трагічної загибелі людей. ФОТОРЕПОРТАЖ».
Ольга СКОТНІКОВА, фото, відео — Даша ГРИШИНА,«Вечірній Київ»
