Фото: ДІАЗ «Стародавній Київ» /Facebook
Завдяки спільним зусиллям археологів, волонтерів та меценатів Київ повертає собі частину втраченої історії — фундаменти надбрамної церкви Михайлівського Золотоверхого монастиря, які десятиліттями залишались поза увагою, тепер стануть доступними для огляду.
Після трьох місяців археологічних досліджень і волонтерських толок завершується музеєфікація фундаментів брами та надбрамної церкви XII століття — унікальної пам’ятки на території Михайлівського Золотоверхого монастиря. «Вечірній Київ» побував на місці робіт, поспілкувався з директором ДІАЗ «Стародавній Київ» Романом Маленковим і на власні очі побачив результати кропіткої праці, яка повертає нашому місту знакові сторінки його історії.
На думку науковців, досліджуваний простір планують перетворити на перший відкритий археологічний павільйон у Києві.
Роман Маленков — директор ДІАЗ «Стародавній Київ». Фото: Олексій Самсонов
«Йдеться не лише про збереження та захист фундаментів XII століття, — зазначає директор ДІАЗ „Стародавній Київ“ Роман Маленков. — Ми прагнемо створити культурно-археологічний хаб, присвячений Києву доби середньовіччя». Простір буде пофарбовано в білий колір, обладнаний інформаційними стендами, банерами та декоративними елементами по периметру, що дозволять перетворити його на повноцінну виставкову зону. Тут планують проводити тимчасові експозиції — від трипільської кераміки до реконструкцій давньокиївських споруд. За словами Маленкова, це стане першим у столиці постійним археологічним простором, адже «в Києві майже нічого подібного не залишилось».
Дослідження тривали впродовж трьох місяців. Фото: Тетяна Асадчева
Старовинні фундаменти XII століття. Фото: Тетяна Асадчева
Фото: Тетяна Асадчева
Ініціатором проєкту став археолог Іван Зоценко, за участі ДІАЗ «Стародавній Київ», КНМЦ, «Україна Інкогніта», Інституту археології НАН України, волонтерської ініціативи «Сміливі відновлювати» та десятків небайдужих киян. Робота почалася з трьох толок, під час яких археологи досліджували та розчищали ділянку, працюючи в умовах суцільного вапнякового пилу. Далі — капітальне прибирання, понад 60 мішків піску й вапна, укриття геотекстилем, наданим Інститутом археології, та засипка гравієм — 10 тонн матеріалу забезпечили VIHAREV Architects& Engineers. Сьогодні вже завершено основні етапи облаштування, попереду — фарбування стін павільйону (фарбу надає ТМ PoliBest), встановлення інформаційних стендів і банерів (меценатська допомога від фонду «На часі»), а також відкриття простору для перших відвідувачів — орієнтовно у грудні.
На території провели три толоки.Фото: ДІАЗ «Стародавній Київ» /Facebook
Роман Маленков розповів, що паралельно тривала робота над наданням фундаментам офіційного статусу пам’ятки та постановкою об’єкта на державний облік — її виконав Центр консервації предметів археології, за підтримки Департаменту охорони культурної спадщини КМДА. Завдяки цьому Київ отримує не просто новий туристичний об’єкт, а простір, що поєднує археологію, історію, урбаністику та громадську ініціативу.
Останні тижні були особливо напруженими: нещодавня толока — третя для археологів — включала розчистку фундаментів, винесення десятків мішків піску й вапна, завантаження на самоскид, наданий ШЕУ Шевченківського району. Також вже завершили фінальне прибирання, тож лишилися завершальні штрихи.
Облаштувння простору планують завершити у грудні. Фото: ДІАЗ «Київ Стародавній» /Facebook
Фото: ДІАЗ «Стародавній Київ» /Facebook
«Серед артефактів, знайдених під час робіт, — плінфа з відбитком людської ступні. Ймовірно, понад 800 років тому хтось — босяк чи босячка — випадково залишив слід на ще сирій цеглі. Можливо, отримав за це потиличника, але нині ми маємо унікальне „послання“ з минулого — слід людини, яка жила, ходила, помилялася і залишила нам частинку себе», — розповідає директор ДІАЗ «Стародавній Київ».
За його словами, цей археологічний простір — не лише про каміння й стіни. Це про пам’ять, про спільну дію, про те, як у складні часи можна створити щось справді важливе.
Нагадаємо, що наприкінці червня 2025 року, залишки мурованої брами з надбрамною церквою XII століття, що розташовані на території Михайлівського Золотоверхого монастиря, були оглянуті представниками Центру консервації предметів археології КМДА, заступником генерального директора Київського науково-методичного центру з питань заповідника «Стародавній Київ» Романом Маленковим та науковим співробітником Інституту археології Віталієм Козюбою.
Ймовірний вигляд церкви на думку науковців. Фото: ДІАЗ «Стародавній Київ» /Facebook
Довідка.
Надбрамна церква Михайлівського монастиря — унікальна архітектурна пам’ятка XII століття, розташована на території давнього «міста Ізяслава-Святополка».
Вірогідно, брама вела до одного з монастирів, і первісно була дерев’яною. У 1999 році залишки споруди дослідив археолог Гліб Івакін.
Церква була мурованою, з однією апсидою, орієнтованою на південний схід. Її довжина — 10,82 м (без апсиди — 8,65 м), ширина — 8,4 м. Товщина зовнішніх стін — від 1 до 1,5 м. У західній частині проїзду зберігся уламок шиферної плити з заглибленням для підп’ятника воріт — елемент, що засвідчує функціональність брами.
Розкопки Г. Івакіна, 1999 р. Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. — К.: 2003 р., т. 2 (Київ), № 282-024.Фото: www.pslava.info
Розкопки Г. Івакіна, 1999 р. Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. — К.: 2003 р., т. 2 (Київ), № 282-02-4.Фото: www.pslava.info
Фундаменти складені з дрібного бутового каменю на вапняно-глиняному розчині з піском. У східній частині вони сягають глибини 2,3 м, у західній — 0,7 м. Конструктивно складаються з двох масивів, не пов’язаних між собою. Мурування — рівношарове, з плінфи поганого випалу. Збереглися сліди фрескових розписів, графіті, а також тиньк світлого кольору.
Детальніше про роботу науковців з вивчення археологічної пам’ятки — залишків мурованої брами з надбрамною церквою XII століття можна прочитати за посиланням.
До теми: Відроджена святиня столиці: згадуємо цікаві факти про Михайлівський Золотоверхий собор.
Тетяна АСАДЧЕВА
