До ради увійшли представники столичної влади, громадських організацій і науковці. Фото: Борис Корпусенко
У столичній мерії відбулося перше засідання Координаційної ради з підготовки та впровадження концепції меморіалізації учасників та подій російсько-української війни.
Мер Києва Віталій Кличко доручив розробити концепцію та відповідний план дій до 1 грудня 2024 року. Адже у суспільстві є великий запит на вшанування та збереження памʼяті про Героїв і їхні подвиги вже сьогодні, а не по завершенню бойових дій. Однак в процесі меморіалізації війни виникає чимало викликів. Саме тому столична влада започаткувала громадські обговорення проблеми увічнення полеглих військових та ініціювала створення Координаційної ради.
Як уникнути конфліктів і позбутися радянських канонів увічнення пам’яті солдатів? Які кроки потрібні для вшанування Героїв? Про це та багато іншого говорили під час установчого засідання Координаційної ради з підготовки та впровадження концепції меморіалізації у Києві.
До ради увійшли представники столичної влади, комунальної установи «Київ Мілітарі Хаб», експерти, науковці та громадські організації, які представляють родини загиблих захисників.
Відкрила засідання заступниця голови КМДА Марина Хонда. Вона нагадала, що Київ увічнює пам’ять полеглих Захисників і Захисниць від початку російсько-української війни у 2014 році. За ці роки місто майже вичерпало всі можливості вшанування загиблих воїнів та їхніх подвигів у топонімах Києва.
«Сьогодні вкрай важливо зберегти й передати наступним поколінням пам’ять про війну, її Героїв та жертв. Утім, столична влада вичерпала всі варіанти вшанування пам’яті, зокрема у назвах вулиць, скверів тощо. Крім того, з кожним днем у геометричній прогресії зростає кількість звернень від родичів полеглих бійців і їхніх побратимів на встановлення меморіальних дощок на школах і житлових будинках. Задовольнити їх всіх просто немає можливості», — сказала Марина Хонда.
За її словами, минулого року кількість клопотань щодо встановлення пам’ятних знаків загиблим військовим зросла у п’ять разів, порівняно з 2021 роком: із 14% до 71%. У 2024-му показник сягнув понад 90% всіх звернень щодо меморіалізації.
Заступниця голови КМДА Марина Хонда
«Кілька претендентів на одну вулицю чи сквер, п’ять і більше пам’ятних дощок на одній школі — це не вихід. Ми маємо шукати інші підходи та нові форми вшанування пам’яті полеглих воїнів і цивільних жертв війни. При цьому, важливо не тільки позбутися радянських стереотипів, але й знайти прийнятну для всіх «формулу» меморіалізації війни.
Необхідно розробити якісну концепцію, щоб задовольнити запит і між родинами не було розбрату. Зберегти пам’ять та закарбувати імена тих, хто віддав життя, захищаючи Україну, — наш обов’язок», — наголосила Марина Хонда.
Заступниця голови КМДА зазначила, що на державному рівні досі немає єдиної концепції меморіалізації російсько-української війни. Тож столична влада у межах своїх повноважень шукає шляхи реалізації суспільного запиту на вшанування та збереження пам’яті про полеглих воїнів.
«Я переконана, що до координаційної ради увійшли фахівці, яким це під силу. Сподіваюсь, що розроблена концепція буде сприйнята і родинами загиблих воїнів, і побратимами, і всім суспільством», — сказала Марина Хонда, подякувавши всім учасникам, які долучились до процесу.
Своєю чергою депутатка Київради (фракція «УДАР»), голова Координаційної ради Вікторія Муха нагадала, що у Києві вже близько 70 об’єктів названі на честь загиблих воїнів або підрозділів. Утім, вшанувати пам’ять кожного бійця у назвах вулиць неможливо.
Голова Координаційної ради Вікторія Муха
«У столиці існують різні форми меморіалізації, однак зі збільшенням кількості полеглих воїнів вони перестають працювати. Київрада спростила порядок встановлення меморіальних дощок на честь загиблих Захисників та Захисниць і затвердила єдиний зразок. Також розробили порядок створення муралів.
При використанні образів Героїв в урбаністичному просторі виникають конфлікти, бо ініціатори не погоджують стінопис із рідними. Щоб уникнути їхньої повторної травматизації рекомендуємо при створенні муралів використовувати колективні, а не індивідуальні образи», — розповіла Вікторія Муха.
Вона зазначила, що проблема меморіалізації є складною та багатогранною. Війна ще не закінчилася, але в суспільстві є великий запит на вшанування та збереження пам’яті про Героїв і перебіг подій.
Учасники Координаційної ради висловлювали та обговорювали свої пропозиції. Так матір загиблого 27-річного воїна Владислава Литвиненко та голова громадської організації «Серце назовні» Віра Литвиненко висловилась проти персональної меморіалізації у назвах міських об’єктів і пояснила чому.
«Вулиця Героїв полку „Азов“ об’єднує всі родини полеглих воїнів. А назва вулиці або школи на честь одного воїна роз’єднує суспільство. Одразу виникає запитання: чому пам’ять одного Героя увічнили, а іншого — ні?» — сказала Литвиненко.
До речі, у Києві під час перейменування об’єктів топоніміки нерідко траплялися конфлікти. Зокрема, родини п’ятьох загиблих воїнів, які проживають на одній вулиці виступили проти її перейменування на честь іншого полеглого Героя. Саме тому низка членів Координаційної ради виступила за деперсоналізацію меморіалізації, тобто за вшанування певних категорій і груп людей замість того, щоб виділяти кожну постать окремо.
Заступник директора Національного військово-історичного музею України Ярослав Тинченко вважає, що все, що стосується загибелі бійців, має пройти верифікацію не лише часом, а й державними органами.
За його словами, лише по завершенні війни буде можливість ознайомитися з відповідними рапортами. І тоді буде зрозуміло, хто загинув внаслідок героїчного вчинку, а хто втратив життя за обставин, які, можливо, і не варто оприлюднювати.
Заступник директора Національного військово-історичного музею України Ярослав Тинченко
«На жаль, траплялися прикрі випадки, коли ми вшановували пам’ять полеглих військовослужбовців, а їхні життя обірвалися внаслідок небойових, інколи навіть ганебних дій. Також бувало, що бійці, яких ми вважали загиблими, поверталися живими з полону.
Столична влада зробила дуже правильний і важливий крок у вшануванні та збереженні пам’яті військовослужбовців, встановивши на Лісовому та Берковецькому кладовищах меморіальні знаки з іменами полеглих воїнів, які там поховані. Завдяки цим пам’ятникам верифіковані всі захисники незалежно від того, загинули вони за бойових чи небойових умов», — сказав Тинченко.
Він також додав, що зараз стоїть нагальне питання про створення у Києві великого меморіалу пам’яті загиблих, зниклих безвісти, а також тих, хто помер через поранення і хвороби у цій війні, як військових, так і цивільних громадян України.
Читайте також:
«Влада столиці розпочала діалог щодо увічнення пам’яті Героїв російсько-української війни».
Олександр ГАЛУХ, Борис КОРПУСЕНКО (фото)
